Постанова № 33249815, 28.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року справа №812/4225/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Гаврищук Т.Г.,

Суддів: Білак С.В.,

Сухарька М.Г.,

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Волков М.М.,

від відповідача: Ромкіної С.В., Варламової І.В.

розглянувши в у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золоте Руно» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року по справі №812/4225/13-а (головуючий І інстанції Агевич К.В.) за позовом Приватного підприємства «Золоте Руно» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного Управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року №0000082201, від 23.01.2013 року №0000092201, від 23.01.2013 року № 0000122201,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного Управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.01.2013 №0000082201, від 23.01.2013 №0000092201, від 23.01.2013 № 0000122201.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013р. у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що ним правомірно було включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при товарів/послуг у ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «СхіддонМаркет», ТОВ «Гранд2009», ТОВ «Промтехноопт», реальність здійснення господарських операцій з якими підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012р., за результатами якої складено акт № 11/22-30319202 від 08.01.2013р. та прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000092201 від 23.01.2013р. щодо збільшення податку на прибуток приватних підприємств на суму 605 596,25 грн., у тому числі штраф 61 423,25 грн.;

-№ 0000082201 від 23.01.2013р. щодо збільшення податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 605 695,25 грн., у тому числі штраф 96 747,25 грн.

За наслідками розгляду адміністративної скарги позивача ДПІ у Луганській області, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122201 від 21.03.2013р. про збільшення суми штрафних санкцій за податком на додану вартість - 30 489,75 грн.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.5.1, 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1,.138.2.,.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 544173 грн. та п.п. 7.2.3,7.2.6, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1, 198.3, ст. 198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 508952 грн.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «СхіддонМаркет», ТОВ «Гранд2009», ТОВ «Промтехноопт».

В акті перевірки зазначено, що документи, які б підтверджували фактичність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин, були надані позивачем не в повному обсязі, зокрема, не були надані сертифікати та заключення, заявки на постачання товару як це передбачено умовами договору, та інші документи, що підтверджують перевезення та оприбуткування ТМЦ.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, у тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт отримання позивачем товару у ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «СхіддонМаркет», ТОВ «Гранд2009», ТОВ «Промтехноопт» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а також сертифікатами якості та висновками санітарно - епідеміологічної експертизи.

Оплата отриманої продукції підтверджена відповідними банківськими виписками.

Спірні господарські операції відображено за даними бухгалтерського обліку позивача та внесено до декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Податкові накладні, отримані позивачем від вищезазначених контрагентів, включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних у відповідні звітні періоди. На дату здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «СхіддонМаркет», ТОВ «Гранд2009», ТОВ «Промтехноопт» були зареєстровані в якості платника ПДВ.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані, а тому правомірно було включено до складу валових витрат та податкового кредиту суму податку на додану вартість за спірними господарськими операціями.

Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202, п.2 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золоте Руно» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013р. по справі № 812/4225/13-а - задовольнити.

Скасувати постанову Приватного підприємства «Золоте Руно» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013р. по справі № 812/4225/13-а.

Позов Приватного підприємства «Золоте Руно» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного Управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.01.2013р. №0000082201, від 23.01.2013р. № 0000092201, від 23.01.2013р. № 0000122201 - задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного Управління Міндоходів у Луганській області від 23.01.2013 №0000082201, від 23.01.2013 № 0000092201, від 23.01.2013 № 0000122201.

Повернути Приватному підприємству «Золоте Руно» з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 02 вересня 2012 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок