Постанова № 33248717, 20.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа№ 911/1092/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Цурановій І.А.

від прокуратури: Дутчин І.М. - посвідчення №007107 від 02.10.2012р.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3 - паспорт НОМЕР_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області

на рішення господарського суду Київської області

від 14.05.2013р.

у справі №911/1092/13 (суддя - Черногуз А.Ф.)

за позовом Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення боргу, розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013р. Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 47 391,46 грн. заборгованості за укладеним між сторонами Договором оренди земельної ділянки б/н від 23.03.2007р., площею 0,1568 га, яка розташована в с. Проліски на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, розірвання вказаного Договору та зобов'язання відповідача повернути Щасливській сільській раді орендовану земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, що, на думку прокурора, є тим істотним порушенням, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання Договору у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №911/1092/13.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не направив, участі у судових засіданнях під час розгляду справи судом першої інстанції не взяв.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.05.2013р. №911/1092/13 (суддя - Черногуз А.Ф.) позов задоволено частково розірвано договір оренди земельної ділянки від 23.03.2007р. №1317, укладений між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області та ФОП ОСОБА_3; зобов'язано ФОП ОСОБА_3 повернути Щасливській сільській раді Бориспільського району Київської області земельну ділянку, площею 0,1568 гектарів, яка знаходиться в с. Проліски на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; визначено до стягнення із ФОП ОСОБА_3 на користь Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області 3 831,22 грн. заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2007р. №1317.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За оцінкою місцевого господарського суду, прострочення відповідачем виконання своїх грошових зобов'язань орендаря підтверджується матеріалами справи, не спростовано належними та допустимими доказами з боку ФОП ОСОБА_3 З огляду на наведене, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених прокурором вимог про розірвання договору та зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути орендовану земельну ділянку Щасливській сільській раді Бориспільського району Київської області.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо обгрунтованості заявленої до стягнення із відповідача суми заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою у період з 30.12.2011р. по 31.01.2013р., суд першої інстанції виходив з того, що розмір орендної плати за вказаний період повинен розраховуватися відповідно до умов Договору, в той час як прокурор здійснив розрахунок заборгованості, виходячи із положень Податкового кодексу України та розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за станом на момент платежу. В обгрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що в спірний період орендар повинен був сплачувати орендну плату, виходячи з нормативно-грошової оцінки землі, яка становила 225 706,55 грн.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення заборгованості по орендній платі, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення із ФОП ОСОБА_3 3 831,22 грн. боргу.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення в частині стягнення із відповідача заборгованості по орендній платі, прокурор просив скасувати судове рішення у цій частині та прийняти новий судовий акт про стягнення із ФОП ОСОБА_3 47 391,46 грн. заборгованості по орендній платі.

У доводах апеляційного оскарження прокурор вказував на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 54, 286, 288 Податкового кодексу, ст.21 Закону України «Про оренду землі», у зв'язку з чим дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача заборгованості по орендній платі у заявленому розмірі.

Водночас, у своїй апеляційній скарзі прокурор просив поновити пропущений із поважних причин строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р. №911/1092/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Корсакова Г.В., Тищенко А.І.) Заступнику Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області відновлено пропущений із поважних причин строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 07.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013р. №911/1092/13 у зв'язку із перебуванням суддів Корсакової Г.В. та Тищенко А.І. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 07.08.2013р., у порядку ст.77 ГПК України відкладався на 20.08.2013р.

Представник позивача процесуальним правом на участь у судовому засіданні 20.08.2013р. не скористався, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомив, у зв'язку з чим судова колегія вирішила, що неявка представника позивача у дане судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив про задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.03.2007р. між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області (далі - орендодавець, позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - орендар, відповідач) був укладений Договір оренди земельної ділянки №1317 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 0,1568 гектарів, яка знаходиться в селі Проліски на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області (п.1.1, п.1.3 Договору).

Пунктом 2.2. договору визначено цільове призначення земельної ділянки - для організації автомобільних послуг автодорожнього сервісу.

Відповідно до п.2.3.1 Договір укладений на термін 15 років з дня його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Бориспільському райвідділі КРФ ДП «ЦДЗК», про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 27.04.2007р. за №040732300004.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата.

Відповідно до п.2.7.1. орендна плата встановлюється та справляється у грошовій формі за рік в розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки, яка згідно п.1.4 цього Договору становила 35 359,00 грн. Орендна плата вноситься на рахунок позивача. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції і збільшується на такі індекси без складання додаткових угод відносно зміни розміру орендної плати.

Між тим, звертаючись до господарського суду з вимогами про стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати, прокурор вказував, що відповідач мав сплатити у спірний період 47 391,46 грн., виходячи при цьому з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 225 706,55 грн.

Зважаючи на те, що відповідач доказів внесення орендної плати за користування земельною ділянкою протягом спірного періоду господарському суду не надав, суд першої інстанції, самостійно розрахуваши розмір заборгованості відповідача з урахуванням умов п.п. 2.7.1 і 1.4 Договору, визнав обгрунтованими та стягнув із відповідача 3 831,22 грн.

За висновком місцевого господарського суду, зобов'язання орендаря в частині сплати орендної плати за землю визначаються умовами Договору. Невнесення у встановленому законом порядку змін до Договору щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки позбавляло орендодавця права вимагати від орендаря сплати орендної плати у розмірі, не передбаченому умовами Договору.

Умотивовуючи наявність підстав для часткового скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, прокурор посилався на положення ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», згідно якої форма і строки внесення орендної плати за землю державної та комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

В свою чергу, положення п.286.2 Податкового кодексу України, вказував прокурор, передбачає, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізнаше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Водночас, прокурор посилався на положення п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, згідно якого, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Оскільки орендар самостійно визначала в податковій декларації розмір плати за землю, то суд першої інстанції повинен був виходити саме з відомостей податкових декларацій, заповнених орендарем, а не з умов Договору.

Утім, з такими доводами погодитися не можна.

Відповідно до частин першої та другої ст.83 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК України).

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої ст.21 цього Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною другою ст.21 Закону України «Про плату за землю» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Зі змісту наведної норми Закону вбачаться, що положеннями Податкового кодексу України регулюються строки внесення орендної плати, в той час як розмір цієї плати встановлюється у договорі за домовленістю сторін.

Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п.2.7.6 Договору, передбачено, що за згодою сторін орендна плата може бути проіндексована у погодженому сторонами порядку. У разі збільшення земельного податку розмір орендної плати за згодою сторін може бути збільшено на відповідну суму за вимогою орендодавця, але не частіше, ніж раз на рік.

При цьому ст.654 ЦК України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно п.5.5 Договору сторони домовились, що будь-які зміни або доповнення до цього Договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін.

Відхиляючи доводи апеляційного оскарження та залишаючи без змін прийняте судом першої інстанції рішення в частині визначення розміру заборгованості по орендній платі, що підлягала до стягненя із відповідача за спірний період, судова колегія виходить з того, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.06.2013р. у справі №21-443а12.

Доказів внесення у встановленому законом та Договором порядку змін до укладеного між сторонами правочину в частині визначення розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки матеріали справ не містять.

З огляду на наведене, перевіривши виконаний судом першої інстанції перерахунок заявленої до стягнення із відповідача заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою у період з 30.12.2011р. по 31.01.2013р., судова колегія визнала його арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення місцевого господарського суду в частині стягнення із ФОП ОСОБА_3 3 831,22 грн. боргу слід залишити без змін.

Переглядаючи справу у повному обсязі, судова колегія знаходить обгрунтоним і законним висновок суду першої інстанції в частині наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами Договору та зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути цю земельну ділянку орендодавцю.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Пунктом 5.3.1 договору встановлено, що підставою для розірвання договору є, зокрема, несплата орендної плати протягом 6-ти місяців.

З наявного у справі розрахунку, наданого Бориспільською ОДПІ у Київські області (а.с.72-73), вбачається, що у спірний період орендар не вносила платежів за землю, адже у графі «сплата» проставлено «0», і лише 30.12.2011р. нею сплачено 1 046,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, внаслідок розірвання укладеного між сторонами Договору у орендаря виник обов'язок з повернення земельної ділянки орендодавцю.

Враховуючи наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п.4.6 постанови Пленуму від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України

З огляду на наведене, судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 860,25 грн. покладається на позивача - Щасливську сільську раду Бориспільського району Київської області.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 14.05.2013р. у справі №911/1092/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 14.05.2013р. у справі №911/1092/13 - без змін.

2. Стягнути із Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Бориспільська, 5, код ЄДРПОУ - 04527520) в дохід Державного бюджету України 860,25 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

3. Матеріали справи №911/1092/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Зубець Л.П.

Новіков М.М.