Ухвала суду № 33247595, 30.08.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1746/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Василюк О.С. Провадження № 22-ц/773/1324/13 Категорія:27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А. К.

суддів - Здрилюк О.І., Стрільчука В.А.,

при секретарі Шереметі Т.Г.

з участю представника позивача Місюри І.В.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 14 травня 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за кредитним договором від 14 березня 2007 року, укладеним між ним та відповідачем ОСОБА_4, останній отримав у банку кредит в розмірі 10000 доларів США зі строком користування до 14 березня 2010 року і зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 14 березня 2007 року з ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_4 не виконував належним чином свої зобов'язання, внаслідок чого станом на 05 березня 2013 року за ним утворилася заборгованість, яку, позивач просив стягнути солідарно з обох відповідачів.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2013 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку „ПриватБанк" ( 49094, м Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570, р/р №29092829003111 , МФО 305299 ) заборгованість за кредитним договором в розмірі 75 145,50 грн. та судові витрати у справі в розмірі 751,45 грн. в рівних долях.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставин справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що згідно кредитного договору №278/к від 14 березня 2007 року, укладеного між «Приватбанком», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 10 000 доларів США на термін і на умовах, передбачених у Договорі, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки у встановлені Договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно цього Договору в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Договору, банком було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 на який згідно ордеру- розпорядження від 14 березня 2007 року, що є підставою касиру для видачі коштів, було перераховано 10 000, 00 доларів США.

Відповідно до п.2.2.2 Договору Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п.2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 4.1, 4,2, 4,3, 4,4, 4.11 цього Договору, а також відповідно до погашення кредиту і відсотків, що зазначені в Додатку №1 до цього Договору (а. с10-12,13).

Статтями 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. В такому разі боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_4, було укладено договір поруки № 278/к від 14 березня 2007 року, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед банком по зобов'язаннях ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору №278/к від 14 березня 2007 року в повному обсязі цих зобов'язань (а. с. 14).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №278/к від 14.03.20007 року вбачачається, що відповідачі здійснювали погашення відсотків по кредиту до листопада 2009 року, після цієї дати внесення коштів на виконання умов договору припинено, у зв"язку з чим утворилась заборгованість.

Таким чином, відповідачі не виконали взяті на себе за договором зобов'язання та не сплатили банку кредитну заборгованість, яка станом на 05 березня 2013 року становить 9404, 94 долари США, яка складається з наступного: 3231,04 долар США - заборгованість за кредитом; 3700, 96 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1995, 29 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору : 31,29 долар США -штраф (фіксована частина), 446,36 доларів США - штраф (процентна складова), що стверджується розрахунком заборгованості за договором 3278/к від 14 березня 2007 року (а. с.5).

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України дійшов правильного і обґрунтованого висновку про порушення відповідачем ОСОБА_2 умов договору, та у зв'язку з цим про стягнення солідарно з боржника ОСОБА_4, так з поручителя ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №278/к від 14 березня 2007 року в розмірі 9404,94 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 березня 2013 року, складає 75 145,50 грн.

Виходячи з викладеного, давши вірну оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов.

Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що відповідач ОСОБА_4 не отримував кредитних коштів в банку, так, як при цьому вона не була присутня і банк не довів, що кошти в розмірі 10000 доларів США були виплачені позичальнику, не заслуговують на увагу суду, оскільки сам відповідач - боржник за кредитним договром ОСОБА_4 кредитного договору у зв"язку з його безгрошовістю не оспорював, до листопада 2009 року сплачував кошти на виконання його умов, що вбачається з наданого банком розрахунку, чим підтвердив одержання кредитних коштів (а.с.5-6).

Доводи апелянта про невиплату банком коштів у зв"язку з спрямуванням на інший банківський рахунок є помилковими і спростовуються умовами кредитного договору, визначеними п.2.1, згідно з якими банк зобов"язався відкрити для надання кредиту позичковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.10), на який і були спрямовані кредитні кошти відповідно до ордеру-розпорядження про видачу кредиту для подальшої виплати готівки позичальнику (а.с.43)

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в рішенні, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 14 травня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді