Постанова № 33246829, 28.08.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4838/13-a

категорія 12.3

28 серпня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвина О. Т.,

при секретарі - Бортнік О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату Житомирської області, Житомирського обласного військового комісаріату про скасування наказу №66 від 30.05.2013 р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати наказ №66 від 30 травня 2013 року, виданий військовий комісаром Овруцького об'єднаного міського комісаріату про його звільнення, поновити на посаді провідного спеціаліста, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 травня 2013 року та скасувати наказ №66 від 30 травня 2013 року про призначення на посаду головного спеціаліста ОСОБА_3

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що посада, яку він займав до звільнення, скороченню не підлягала, а навпаки було введено ще одну посаду провідного спеціаліста, однак відповідач прийняв рішення про скорочення та звільнення саме його. Крім того, при проведенні скорочення відповідачем не прийнято до уваги переважне право позивача на залишення на роботі з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Вважає, що працівник, який прийнятий на посаду позивача, менш кваліфікований, має нижчий ранг державного службовця та не відповідає кваліфікаційним вимогам, а також прийнятий на посаду без конкурсу, що є порушенням Закону України "Про державну службу".

В ході розгляду справи ухвалою суду від 24 липня 2013 року було залучено в якості другого відповідача Житомирський обласний військовий комісаріат, через централізовану бухгалтерію якого проводилась оплата праці працівників Овруцького ОМВК.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату Житомирської області позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях наданих суду.

Представник Житомирського обласного військового комісаріату проти задоволення позову заперечив.

Заслухавши позивача, представників відповідачів, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 01 квітня 2006 року позивач працював на посаді провідного спеціаліста Овруцького обєднаного міського військового комісаріату (а.с.7).

Відповідно до вимог Директиви Міністра оборони України від 19.02.2013 року №Д-322/1/Здск "Про проведення організаційних заходів з місцевими органами військового управління Сухопутних військ Збройних Сил України у 2013 році та проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2013 році", директиви Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.02.2013 року №Д-3дск "Про проведення організаційних заходів з місцевими органами військового управління Сухопутних військ Збройних Сил України у 2013 році та проведення додаткових організаційних заходів у Сухопутних військах Збройних Сил України у 2013 році" та наказу командира військової частини А 0197 від 05.03.2013 року №46дск "Про проведення організаційних заходів з місцевими органами військового управління Територіального управління «Північ» у 2013 році", наказу військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату від 11.03.2013 року №2дск " Про проведення організаційних заходів у військових комісаріатах Житомирської області у 2013 році", в районних (міських) військових комісаріатах Житомирської області, в тому числі і в Овруцькому обєднаному міському військовому комісаріаті проводилась реорганізація - скорочення чисельності і штату військовослужбовців та працівників з переходом інший штат.

Наказом військового комісара Овруцького ОМВК (по стройовій частині) ОСОБА_2 звільнено з 30 травня 2013 року за п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатів) (а.с.8-9).

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, відповідач зобов'язаний дотримуватись правил ст.42 КЗпП України та звільнити з роботи того працівника, котрий має найнижчу кваліфікацію і продуктивність праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації враховувати переваги в залишенні на роботі з числа визначених в ч. 2 ст.42 КЗпП України.

Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Судом встановлено, та підтверджується штатом Овруцького обєднаного міського військового комісаріату, затвердженого 04 серпня 2006 року(а.с. 59-61), що до 30 травня 2013 року у військовому комісаріаті було передбачено посади державних службовців: головний спеціаліст - одна посада; провцдний спеціаліст - одна посада; спеціаліст 1 категорії - дві посади; спеціаліст 2 категорії дві посади; спеціаліст - одна посада. Штатом №03/404, затвердженим 28 лютого 2013 року(а.с. 53-58) з 30 травня 2013 року було передбачено посади державних службовців: головний спеціаліст - одна посада; провідний спеціаліст - дві посади. Тобто відбулася реорганізація із скороченням посад спеціалістів 1 категорії, спеціалістів 2 категорії та спеціаліста. При цьому посада головного спеціаліста та провідного спеціаліста, яку обіймав позивач, скороченню не підлягала, а навпаки додатково була введена ще одна посада провідного спеціаліста.

Відповідно до роз'яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки в Овруцькому обєднаному міському військовому комісаріаті була проведена реорганізація, посада, яку обіймав позивач до звільнення, не підлягала скороченню, а навпаки була введена новим штатом ще одна одиниця провідного спеціаліста, підстав для звільнення позивача за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у відповідача не було, а тому наказ в частині його звільнення за п. 1 ст.40 Кодексу законів про працю України слід визнати протиправним та скасувати в цій частині, а позивач підлягає поновленню на посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а тому позивача слід поновити на посаді провідного спеціаліста Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату, з якої його було незаконно звільнено.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обов'язок по його сплаті суд вважає за необхідне покласти на Житомирський обласний військовий комісаріат, через централізовану бухгалтерію якого позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата. Вимушений прогул позивача за період з 30 травня 2013 року по 28 серпня 2013 року становить 62 робочих дні, середньоденний заробіток становить 145,47 грн., що підтверджується довідкою Житомирського обласного військового комісаріату (а.с. 52), а тому на користь позивача слід стягнути 9019,14 грн. (62 дні х 145,47 грн.).

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанову суду про поновлення на посаді та про виплату заробітнього заробітку за один місяць в розмірі 3054,87 грн.слід допустити до негайного виконання.

Що стосується вимог позивача про скасування наказу про призначення ОСОБА_3 на посаду головного спеціаліста, то вказані вимоги не стосуються позивача, а тому в їх задоволенні слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись Кодексом законів про працю України, ст. ст. 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ військового комісара Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату №66 від 30 травня 2013 року в частині звільнення з роботи ОСОБА_2 за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників.

Поновити ОСОБА_2 на посаді провідного спеціаліста Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату з 30 травня 2013 року.

Стягнути з Житомирського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2013 року по 28 серпня 2013 року в розмірі 9019,14 грн.

Постанову суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за один місяць в розмірі 3054,87 грн. допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Головуючий суддя: О.Т. Літвин

Повний текст постанови виготовлено: 03 вересня 2013 р.