Рішення № 33245978, 28.08.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

28.08.2013

227/1870/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року м. Добропілля

Добропільській міськрайонний суд Донецької області в складі

Головуючого судді Мавроді Р.Ф.

при секретарі Ганжа Т.А.

з участю

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2

ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спадкового майна,

В С Т А Н О В И В :

В Добропільський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_1 про поділ спадкового майна.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ганнівка вмерла їх мати - ОСОБА_6, яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1.

Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме: жилий будинок з надвірними побудовами та земельна ділянка, площею 0,2169 га наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованою за тієї ж адресою. Він своєчасно звернувся до нотаріальної контори про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідач в нотаріальну контору не звертався, однак рішенням Добропільського міськрайсуду від 03.04.2012 року йому був наданий додатковий строк , достатній для звернення до нотаріуса про прийняття спадщини.

Крім того, рішенням Добропільського міськрайсуду від 03.04.2013 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 та визнано за ним право власності на ? частину жилого будинку за вищевказаною адресою та на ? частки вказаної земельної ділянки.

В теперішній час між ним та відповідачем, з його вини, відбуваються сварки і скандали. Відповідач не бажає приймати участі в утриманні сумісної власності, перешкоджає йому розпоряджатися своєю власністю. Про це свідчить неодноразові випадки звернення до правоохоронних органів.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої вимоги, вважає, що взаємне володіння спадковим майном обома спадкоємцями не можливо, тому просить суд припинити право власності відповідача ОСОБА_4 на ? частину жилого будинку разом з ? частиною земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на вказані ? частину жилого будинку та ? частину земельної ділянки, а в якості компенсації відповідачу сплатити половину вартості жилого будинку в сумі 23304,50 грн., яка була 05 березня 2013 року покладена на відповідний депозит суду, як передбачено законодавством.

Відповідач та його представник, діюча на підставі довіреності, проти позову заперечували та вказали, що дійсно, після смерті матері ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилося спадкове майно: жилий будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, які належали їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Відповідач фактично проживав у спадковому будинку разом з матір'ю аж до її смерті та продовжує проживати в цьому будинку по теперішній час, хоча спочатку і не був там зареєстрований. Він дійсно пропустив строк для прийняття спадщини, тому що постійно тяжко хворіє. Крім того, позивач безпідставно заволодів документами на будинок та його паспортом. Однак, рішеннями Добропільського міськрайонного суду від 03.04.2012 року та 03.04.2013 року йому не тільки був визначений додатковий строк для прийняття спадщини, а і визнано за ним право власності на ? частину спадкового будинку та ? частину земельної ділянки. Він не погоджується з пропозиціями позивача щодо розподілу спадкового майна, так як іншого особистого житла він не має, з родиною не проживає, постійно мешкає у спірному будинку, зареєстрований в ньому, отримує незначну пенсію, тяжко хворіє, пропоновані позивачем кошти в розмірі 23304, 50 грн. не дадуть йому можливості придбати самостійне житло. Крім того, він не заперечує проти сумісного володіння разом із позивачем спадковим будинком у селі та земельною ділянкою. Інших конструктивних пропозицій від позивача не надходило. Відповідач та його представник просили у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши доводи та пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилося спадкове майно: жилий будинок із земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 та грошові кошти.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.04.2010 року, позивач ОСОБА_1 особисто отримав спадок у вигляді вказаного жилого будинку разом із земельною ділянкою.

Але ж, рішенням Добропільського міськрайсуду від 03.04.2012 року , яке набрало законної сили 31.05.2012 року, було достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 дійсно фактично проживав у спадковому будинку АДРЕСА_1 разом із матір'ю ОСОБА_6, аж до її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжує проживати в цьому будинку по теперішній час. Тому, згідно даного рішення суду, ОСОБА_4 був визначений додатковий строк для подання ним заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини за законом. З вказаним рішенням погодився і Апеляційний суд Донецької області згідно ухвали від 31.05.2012 року.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 03.04.2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності був задоволений у повному обсязі. Даним рішенням було визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами за адресою АДРЕСА_1 разом із ? частиною земельної ділянки загальною площею 0,2169 га . Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину №№828,829, що видані 29.04.2010 року на ім'я ОСОБА_1

Згідно ухвали суду від 03 квітня 2013 року , по даній справі ОСОБА_1 був заявлений також зустрічний позов про розподіл спадкового майна, який був розглянутий разом в одному провадженні. У даному зустрічному позові ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_4 з тими ж самими вимогами про відповідний розподіл спадкового майна, пропонуючи сплатити йому компенсацію в розмірі 23304,50 грн., внесеними 05.03.2013 року на депозит суду, замість припинення його права власності на спадкове майно. Але ж рішенням суду від 03.04.2013 року, у задоволенні даного зустрічного позову було відмовлено. Рішення набрало законної сили 16.04.2013 року.

Згідно з ст..356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст.. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1.частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2.річ є неподільною;

3.спільне володіння і користування майном є неможливим;

4.таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як вбачається із наданих сторонами документів, об'єктами спільної часткової власності сторін у рівних частках є житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, розташований в АДРЕСА_1, загальна вартість якого згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №25771304, виданим Добропільським БТІ 06.04.2010 року складає 46609 гривень та земельна ділянка площею 0,2169 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, нормативна грошова оцінка якої згідно витягу з технічної документації від 26.07.2013 року складає 59083,56 грн.

Між тим, позивачем 05.03.2013 року був внесений на депозитний рахунок суду внесок лише ? вартості житлового будинку в сумі 23304,50 грн. без врахування вартості земельної ділянки.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований у спірному будинку, що підтверджується відомостями в особистому паспорті.

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 ( ІНН НОМЕР_1) відомостей, крім отриманої ? частки житлової будівлі, про право власності на нерухоме майно відсутні.

Інформаційна довідка з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка була надана державним реєстратором про, нібито, належність за ОСОБА_4 нерухомого майна в Луганській області, вважається судом помилковою, тому що, у графі «власник» вказана інша особа - ОСОБА_4 ( ІНННОМЕР_2), який мешкає в АДРЕСА_2.

Як вбачається з наданого особистого рахунку , відповідач дійсно раніше був зареєстрованим за адресою АДРЕСА_3 у неприватизованій квартирі разом з дружиною, сином, донькою та невісткою.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із дружиною в 4-х кімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_4, яка належить його тещі. Згідно довідки, отримує пенсію в розмірі 3115,56 грн.

Судом достовірно встановлено, що відповідач є інвалідом 3-ї групи за загальним захворюванням, не працює, отримує пенсію в розмірі 1226,93 грн., постійно проживає у спадковому будинку, заборгованості по сплаті комунальних послуг не має, заперечень щодо сумісного володіння разом з позивачем спадковим майном не висловлює.

При таких обставинах, суд робить висновок, що заперечення відповідача щодо не визнання позову підставні, що припинення його права власності на умовах, пропонованих позивачем може завдати йому істотну шкоду, залишити його без особистого житла.

До стверджень позивача про, нібито, перешкоди з боку відповідача користуватися належною йому часткою спадкового майна, суд відноситься критично. Так, по всім зверненням позивача до правоохоронних органів провадження були закриті. Такі стосунки між рідними братами є особистими стосунками та в даній ситуації, при відсутності взаємної домовленості, не можуть бути підставами припинення іншого співвласника права власності на частку в нерухомому майні, яка є значною.

Щодо виділення частки майна в натурі або іншого способу поділу спадкового майна, пропозицій від позивача не надходило, тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.355,356,365,1278,1280 ЦК України, керуючись ст.ст. 5,10,60, 88,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спадкового майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення винесено у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 02 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Мавроді Р.Ф.

28.08.2013