Рішення № 33245473, 13.08.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2164/13-ц

(2/199/1634/13)

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретаря Голубніченко В.О.,

за участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання права на спільну сумісну власність, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права на спільну сумісну власність, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого була придбана квартира АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу квартири було оформлено по ? частині на чоловіка ОСОБА_9 та його батька ОСОБА_4 В подальшому ОСОБА_4 подарував свою частину їх з чоловіком спільному сину - ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу ОСОБА_9 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, від шлюбу з якою народилися двоє дітей.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. Після його смерті всі спадкоємці першої черги звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, а саме ? частину квартири АДРЕСА_1. Позивач звернулася також до нотаріуса та пояснила, що спадкова маса складається з ? частини квартири, оскільки ? частина є спільним майном подружжя і вона має право на ? частину квартири, на що нотаріус запропонував звернутися до суду. На підставі викладеного, позивач просила суд визнати за нею у спільній сумісній власності подружжя право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 не погодилася із первісним позовом та звернулася до суду із зустрічною позовною заявою в інтересах неповнолітніх дітей та просила суд визнати за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_9 право власності по 3/24 частин квартири АДРЕСА_1 та вселити її з дітьми в спірну квартиру.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 травня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримала і, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі. Зустрічний позов визнала частково в частині визнання за дітьми їх долі у спадщині, виходячи з того, що спадкова маса складає ? частину квартири АДРЕСА_1.

Представник позивача ОСОБА_10 первісний позов підтримала, та пояснила, що під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_9 була придбана квартира АДРЕСА_1, однак квартира була оформлена по ? частині на ОСОБА_9 та його батька ОСОБА_4 В подальшому останній подарував свою частину в квартирі онуку ОСОБА_3 Після розлучення ОСОБА_9 з ОСОБА_1 між сторонами була домовленість про те, що дана квартира залишиться їх синові - ОСОБА_3 Лише 10 січня 2012 року ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права і звернулася до суду. Зустрічний позов визнала частково і пояснила, що спадкова маса складає ? частину квартири, а отже з цієї долі слід виходити при визначенні часток неповнолітніх дітей.

Відповідач ОСОБА_2 первісний позов не визнала, зустрічний просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_13 первісний позов не визнала у повному обсязі, пояснивши, що позивачем за первісним позовом пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Що стосується зустрічного позову підтримала його в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 суду пояснив, що спірна квартира була придбана від купівлі іншої приватизованої квартири, яка перебувала у власності п'яти осіб - його з дружиною та сім'ї сина - ОСОБА_9, ОСОБА_1, та їх сина ОСОБА_3 Кошти, яких не вистачало на купівлю нової квартири - спірної, додав син з невісткою ОСОБА_1 У зв'язку з цим квартира була оформлена пополам на нього та на сина - ОСОБА_9 Ремонт в квартирі також було зроблено сім'єю сина. Коли син розлучився з першою невісткою ОСОБА_1, то він ОСОБА_2 казав, що спірна квартира - квартира старшого онука. З даної квартири ОСОБА_1 виписалася у 2010 році по його просьбі для того щоб менше сплачувати комунальні послуги. Тому просив задовольнити первісний позов, а у зустрічному позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 підтримала первісний позов і просила його задовольнити, а у зустрічному позові відмовити.

Представник третьої особи Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради Батушан О.Ф. просив зустрічний позов задовольнити та визначити частки дітей в спадковому майні.

Вислухавши сторони по справі, їх представників, допитавши свідка ОСОБА_15, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 24 липня 1993 року, після одруження прізвище чоловіка та дружини стало ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження.

Даний шлюб розірвано 18 січня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Позивач ОСОБА_1 16 червня 2007 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_17, після чого змінила прізвище на ОСОБА_1

В період шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було придбано ? частину квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16 жовтня 1997 року.

Відповідно до частини 1 статті 22 КпШС УРСР, чинного на час купівлі спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Такі ж положення щодо визначення статусу майна, набутого подружжям за час шлюбу, передбачені й частиною 1 статті 60 СК України, на підставі якої майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

Пленум Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у п.23 роз'яснив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що полягає поділу, відповідно до ч.2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Як роз'яснив пленум Верховного Суду України в п.15 своєї постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», необхідно звернути увагу судів на те, що хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч. 2 ст. 114 СК). Це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р., тобто до дня набрання чинності СК.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 СК розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка. Сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.

Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_13 посилаються на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності для звернення до суду. Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та його представника з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірвано. Дане рішення суду зареєстровано в органах РАГСу та останніми отримано свідоцтво про розірвання шлюбу 18 січня 2007 року.

ОСОБА_1 була зареєстрована в спірній квартирі до 16 лютого 2010 року, що не заперечується сторонами та підтверджується відміткою про зняття останньої з реєстрації в паспорті.

Крім того, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_9 звернулася за захистом свого права на ? частину спірної квартири до нотаріусу, де отримала відмову з рекомендацією звернутися до суду, після чого ОСОБА_1 звернулася до суду.

На підставі викладено, суд приходить до висновку, що саме в січні 2012 року при зверненні до нотаріуса позивач за первісним позовом ОСОБА_1 дізналася про порушення її права та звернулася до суду, а відтак суд вважає, що строк звернення до суду останньою не пропущено.

Таким чином, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_1 в повному обсязі про визнання за нею права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,2 кв.м. та житловою площею 37,0 кв.м.

Що стосується зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.

Судом також встановлено, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ст.ст.1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Під час розгляду справи також встановлено, що за своє життя ОСОБА_9 не склав заповіту.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги після ОСОБА_9 є його дружина - ОСОБА_2, діти ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Всі спадкоємці звернулися у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_9

ОСОБА_2 відмовилася від своєї долі у спадщині на користь неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_7

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від своїх долей у спадщині на користь ОСОБА_3 Дані обставини встановлені судом, визнані сторонами та підтверджуються копією спадкової справи, дослідженої в судовому засіданні та наявної в матеріалах справи.

Згідно ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

На підставі встановлених обставин та наданих доказів суд приходить до висновку, що спадкова маса після смерті ОСОБА_9 складається з ? частини квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, розподіляючи зазначене спадкове майно, суд приходить до висновку, що слід визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 на 3/48 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,2 кв.м. та житловою площею 37,0 кв.м. та визнати за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 на 3/48 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,2 кв.м. та житловою площею 37,0 кв.м.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про вселення її та неповнолітніх дітей до спірної квартири, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації ОСОБА_2 є - АДРЕСА_2.

Згідно з ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Доказів того, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вселилася у спірну квартиру та користувалася нею у відповідності до норм чинного законодавства, та того, що інший співвласник ОСОБА_3 надав свою згоду на це, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 суду не надано.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не позбавлена права в інтересах неповнолітніх дітей звернулися до суду та ставити питання щодо визначення порядку користування спірною квартирою або сплати компенсації за частки дітей у спільному майні.

Таким чином, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати слід віднести на сторони по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання права на спільну сумісну власність - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,2 кв.м. та житловою площею 37,0 кв.м.

Зустрічний позов ОСОБА_2 в інтересах малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом та вселення - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 на 3/48 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,2 кв.м. та житловою площею 37,0 кв.м.

Визнати за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 на 3/48 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,2 кв.м. та житловою площею 37,0 кв.м.

В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

Судові витрати по справі віднести на сторони.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 13 серпня 2013 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець