Рішення № 33244875, 02.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2013 р.

Справа № 903/662/13

за позовом Національного фармацевтичного університету, м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю “Восток Телеком”, м.Луцьк

про стягнення 645,20 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

У зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання, здійснення технічної фіксації судового процесу не велося.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Національний фармацевтичний університет звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Восток Телеком” про стягнення 645,20 грн., в тому числі 613,92 грн. – основної заборгованості, 31,28 грн. – пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне (не в повному обсязі) виконання відповідачем умов договору №8 від 08.12.2006р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, зокрема в частині оплати за надані комунальні послуги, відшкодування податку на землю, експлуатаційних витрат та ПДВ.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.07.2013р. прийнято до розгляду справу за позовом Національного фармацевтичного університету до товариства з обмеженою відповідальністю “Восток Телеком” про стягнення 645,20 грн., яка передана за територіальною підсудністю до господарського суду Волинської області відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 26.06.2013р., розгляд справи призначено на 24.07.2013р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.07.2013р. розгляд справи відкладено на 28.08.2013р. у зв’язку з неявкою сторін в судове засідання, явка яких ухвалою суду від 03.07.2013р. була визнана обов’язковою, необхідністю з’ясування всіх істотних обставин справи, повторного витребування доказів, надання додаткових доказів.

25.07.2013р. на адресу господарського суду Волинської області від представника позивача надійшло клопотання згідно якого останній просить суд розглядати справу, що призначена до розгляду на 24.07.2013р. у відсутності представника позивача. Дане клопотання судом не розглядається та долучається до матеріалів справи, оскільки розгляд справи в судовому засіданні 24.07.2013р. був відкладений на 28.08.2013р. про що судом винесено відповідну ухвалу.

15.08.2013р. на адресу господарського суду Волинської області від представника відповідача надійшла заява згідно якої останній просить суд відмовити позивачу у позові та розгляд справи проводити у його відсутності.

27.08.2013р. на адресу господарського суду Волинської області від представника позивача надійшло клопотання згідно якого останній просить суд розглядати справу, що призначена до розгляду на 28.08.2013р. у відсутності представника позивача, на виконання вимог ухвали суду від 24.07.2013р. надає суду письмові пояснення, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, декларації по ПДВ за період з вересня 2012р. по квітень 2013р. та просить суд позовні вимоги задовольнити.

Заяву відповідача від 15.08.2013р. та клопотання позивача від 27.08.2013р. в судовому засіданні судом долучено до матеріалів справи.

В судове засідання 28.08.13р. позивач не з’явився, повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду від 03.07.2013р. та від 24.07.2013р. повністю не виконав, зокрема не надав суду: копію витягу з ЄДРПОУ; оригінали документів долучених до позовної заяви (для огляду в судовому засіданні); розрахунок з зазначенням періодів та сум нарахування пені (в розрахунку необхідно було вказати чіткий період прострочення, кількість днів прострочення, розмір відсотків чи ставки нарахування пені, суму заборгованості на яку нараховується пеня, формулу розрахунку пені, дані відомості вказати по кожному розрахунку прострочених щомісячних платежів окремо з врахуванням неповних проплат відповідача згідно п.2.2.6 Договору №8). Проте про день та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином, що стверджується повідомлення про вручення поштового відправлення за №6120003162688 від 01.08.13р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 28.08.13р. не направив. Проте про день та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №4301031776753 від 01.08.13р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення сторін про місце та час слухання справи, з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянути за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія «Велтон.Телеком» перейменоване на товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком», що стверджується статутом відповідача (а.с.78-82, т.1).

08.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі – Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія «Велтон.Телеком» (далі – Орендар) укладено договір оренди №3076-Н (а.с.15-21, т.1).

Згідно п.1.1 вищевказаного договору Орендодавець передає Орендарю, а останній приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно – нежитлове приміщення: частка приміщення технічного поверху 9-ти поверхової будівлі гуртожитку №4 (інв..№00102004) (далі – Майно) загальною площею 10,00 кв.м., розташовані за адресою : м.Харків, вул..Тимурівців, 11а, що знаходиться на балансі Національного фармацевтичного університету (далі – Балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення обладнання базової станції стільникового зв’язку CDMA.

У п.5.8 та п.5.9 Договору оренди № 3076-Н від 08.12.2006р. передбачено, що орендар в 2-місячний термін з дати підписання даного договору оренди зобов’язаний укласти з Балансоутримувачем Договір про відшкодування його витрат на утримання орендованого майна, на компенсацію плати податку на землю та договори з відповідними комунальними службами або з Балансоутримувачем на їх послуги, з наданням Орендодавцю копій цих Договорів та забезпечити доступ Балансоутримувача для проведення технічного огляду орендованого Майна, проведення необхідних робіт по утриманню та експлуатації інженерно-технічного обладнання, що підтримує належне функціонування об’єкту оренди (мережі водопостачання, теплопостачання, енергопостачання, каналізації, вентиляційні канали, тощо).

Відповідно до підписаної між сторонами додаткової угоди №9 від 06.09.2012р. до договору оренди №3076-Н від 08.12.2006р. термін дії даного договору становить до 06.05.2013р. (а.с.29, т.1).

На виконання п.7.1. договору №3076-Н між сторонами 08.12.2006р. підписано акт приймання – передачі орендованого майна, згідно якого Орендодавець передав Орендарю в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно – нежитлове приміщення: частка приміщення технічного поверху 9-ти поверхової будівлі гуртожитку №4 (інв..№00102004) загальною площею 10,00 кв.м., розташовані за адресою : м.Харків, вул..Тимурівців, 11а (а.с.22, т.1).

На виконання п.5.8 договору №3076-Н від 08.12.2006р. між Національним фармацевтичним університетом (Балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія «Велтон.Телеком» (Орендар) 08.12.2006р. укладено договір №8 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі – Договір).

В п.1 даного Договору сторони погодили , що Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул..Тимурівців, 11а (далі – Будівля), загальною площею 10,00 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Згідно п.2.1.1 Договору Балансоутримувач зобов’язаний виконувати весь комплекс робіт, пов’язаних з обслуговуванням та утриманням Будівлі і прибудинкової території, створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі Орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Розмір плати за обслуговування і ремонт Будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень Будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб’єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальних та інших послуг Балансоутримувача згідно з додатком 8.2 до цього Договору(а.с.28, т.1).

Відповідно до п.2.1.2 даного договору Балансоутримувач зобов’язаний надавати Орендарю комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами.

П.2.2.3 даного договору сторони погодили, що Орендар (відповідач) не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, зобов’язується вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, а також за комунальні послуги згідно з п.2.1.1 договору.

П.5.1, п.5.4 Договору (з врахуванням додаткових угод №14 від 05.07.2012р.; №15 від 03.08.2012р.; №16 від 05.09.2012р.; №17 від 05.10.2012р. (а.с.30-37, т.1)) сторонами погоджено строк його дії до 06.05.2013р.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов даного договору позивачем забезпечено обслуговування, експлуатацію та ремонт Будівлі, що належить на правах оренди відповідачу за спірний період з серпня 2012р. по березень 2013р., що стверджується актами виконаних робіт та наданих послуг від 31.08.2012р. на суму 74,66 грн., 28.09.2012р. на суму 75,36 грн., 31.10.2012р. на суму 74,57 грн., 30.11.2012р. на суму 75,61 грн., 29.12.2012р. на суму 74,63 грн., 31.01.2013р. на суму 79,84 грн., 28.02.2013р. на суму 79,79 грн. (а.с. 45-51, т.1), що підписані та скріплені печатками сторін та розрахунками за серпень – березень 2013р. (а.с.59-65, т.1).

Позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки за № 223 від 07.09.2012р. на суму 74,66 грн., №258 від 05.10.2012р. на суму 75,36 грн., №289 від 06.11.2012р. на суму 74,57 грн., №41 від 08.02.2013р. на суму 79,84 грн., №64 від 06.03.2013р. на суму 79,79 грн. (а.с. 52-53, 56-58, т.1).

Позивачем направлено відповідачу претензію №3267/24 від 26.11.12р. (а.с.39, т.1) згідно якої просить погасити останнього заборгованість по договору №8 від 08.12.2006р. за період з серпня 2012р. по жовтень 2012р. в сумі 224,59 грн. та пеню в сумі 1,56 грн., що виникла станом на 20.11.2012р., на яку відповідач надав відповідь від 06.12.12 №1466 (а.с.40, т.1) зокрема зазначив, що заборгованість по договору №8 від 08.12.2006р. погашена без нарахованих сум ПДВ.

Суд встановив, що відповідач виставлені позивачем рахунки за спірний період з серпня 2012р. по лютий 2013р., оплачував частково, зокрема оплата здійснювалась без ПДВ, що стверджується платіжними дорученнями №8617 від 24.09.2012р. на суму 62,22 грн., №8961 від 25.10.2012р. на суму 62,80 грн., №9069 від 19.11.2012р. на суму 62,14 грн., №9156 від 14.12.2012р. на суму 63,01 грн., №87 від 06.02.2013р. на суму 62,19 грн., №446 від 29.03.2013р. на суму 66,49 грн., №448 від 01.04.2013р. на суму 66,53 грн. (а.с. 15-21, т.2). За березень 2013р. рахунок №64 від 06.03.2013р. відповідачем залишився неоплачений.

Дані кошти повернуті позивачем згідно платіжних доручень №932, №933, №929, №16 датованих 01.03.2013р., №85 від 08.04.2013р., №87 від 10.04.2013р. та №1382 від 28.03.2013р.(а.с.67-72, т.1), оскільки відповідач неповністю оплачував вартість наданих послуг по виставлених останньому рахунках в частині оплати ПДВ.

Відповідно до статті 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що оскільки в Договорі №8 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.12.2006р. не визначено можливості часткового виконання відповідачем зобов’язання, а ст.529 ЦК України передбачено право кредитора не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, тому позивач правомірно повернув відповідачу грошові кошти, які останнім перераховувались не в повній мірі позивачу за наданні ним послуги. Протилежного відповідачем суду не наведено.

Щодо тверджень відповідача у відзиві від 19.07.2013р. №1751 про необгрунтованість нарахування 20% ПДВ, то суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

Згідно із ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Оскільки позивач є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом №30008972 про реєстрацію платника податку на додану вартість, враховуючи, що сторони погодили відшкодування відповідачем ПДВ, що стверджується підписаними між сторонами до Договору додаткових угод №14 від 05.07.2012р.; №15 від 03.08.2012р.; №16 від 05.09.2012р.; №17 від 05.10.2012р. з додатками розрахунків до останніх в які включено оплату відповідачем ПДВ в розмірі 20%, актами виконаних робіт та наданих послуг, тому кошти, які надійшли Балансоутримувачу у вигляді компенсації комунальних послуг та послуг на поточне утримання приміщень від орендаря, включаються до бази оподаткування ПДВ та підлягають оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою.

Податкова консультація №12385/10/10-310 від 31.10.2012р. що міститься в матеріалах справи (а.с. 13, т.2) стосується орендодавця (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області) та орендаря (ТзОВ “Восток Телеком”, відповідач), без зазначення Балансоутримувача (Національного фармацевтичного університету, позивач), який є платником ПДВ, тому до уваги судом не приймається, через існування договірних відносин та погодження даного питання між сторонами, які є обов’язковими до виконання.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що при виставлені рахунків позивачем було обґрунтовано нараховано податок на додану вартість, що також підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те що надані позивачем послуги прийняті відповідачем, що стверджується волевиявленням останнього в їх частковій оплаті, в сукупності погоджених між сторонами актів виконаних робіт та додаткових угод №14 від 05.07.2012р.; №15 від 03.08.2012р.; №16 від 05.09.2012р.; №17 від 05.10.2012р. з додатками розрахунків до останніх наявних в матеріалах справи та невиконанням відповідачем п.2.2.3 Договору в повній оплаті за надані позивачем послуги (неоплату за березень 2013р.) суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 613,92 грн. – основної заборгованості.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 31,28 грн., слід зазначити наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте позивач всупереч вимог ухвали господарського суду Волинської області від 24.07.2013р. (про що зазначено в описовій частині рішення) не надав суду розрахунок з зазначенням періодів та сум нарахування пені, не наведено позивачем чітких періодів прострочення, кількості днів прострочення, розміру відсотків чи ставки нарахування пені. Враховуючи невиконання позивачем вимог зазначеної ухвали, суд позбавлений можливості вирішити спір в частині стягнення з відповідача заявленої суми пені.

Про можливість залишення позову без розгляду в разі ненадання без поважних причин витребуваних судом матеріалів, позивач був попереджений судом вищезазначеною ухвалою.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст.115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України у випадку, коли позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд наділений повноваженнями залишити позов без розгляду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Беручи до уваги невиконання позивачем у встановлений судом строк вимог ухвали господарського суду Волинської області від 24.07.2013р. в частині ненадання обґрунтованого розрахунку пені, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 31,28 грн. необхідно залишити без розгляду.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред’являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 645,20 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 613,92 грн. – основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 31,28 грн. – залишити без розгляду.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати Національному фармацевтичному університету у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об’ємі за рахунок відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Восток Телеком”.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Позовні вимоги Національного фармацевтичного університету до товариства з обмеженою відповідальністю “Восток Телеком” в частині стягнення пені в розмірі 31,28 грн. – залишити без розгляду.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Восток Телеком” (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд.23, код ЄДРПОУ 30184815) на користь Національного фармацевтичного університету (61002, Харківська область, м. Харків, Київський район, вул.Пушкінська, буд. 53, код ЄДРПОУ 02010936) 613,92 (шістсоттринадцять гривень дев’яносто дві копійки) грн. – основного боргу та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень п’ятдесят копійок) грн. витрат по оплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

02.09.13

Суддя А. С. Вороняк