Рішення № 33244868, 02.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2013 р. Справа № 903/731/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Горлівка, Донецька область

до відповідача фізичної особи-підприємця Никитюка Степана Миколайовича, м. Луцьк

про стягнення 8489,36 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль О.Ф. довіреність №б/н від 31.07.13р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця Никитюка Степана Миколайовича про стягнення 8489,36 грн. заборгованості, з них 6358,68 грн. основний борг, 962,22 грн. - 20% річних, 560,61 грн. - штраф, 569,06 грн. - пеня, 38,79 грн. - інфляційні втрати та 1720,50 грн. судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №ФН/141011 від 14.02.2011р. та на видаткові накладні за №19873/19280 від 25.10.12р., №19874/19281 від 25.10.12р., №19893/19282 від 25.10.12р., №20858/20359 від 07.11.12р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.07.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 28.08.2013р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.

23.08.2013р. через канцелярію суду представником позивача на виконання вимог ухвали господарського суду Волинської області від 19.07.2013р. подано довідку з управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області про зарахування коштів по сплаті судового збору згідно платіжного доручення №BLK842 від 09.07.2013р.; докази часткових проплат по видаткових накладних відповідачем; копія статуту ТзОВ «Баядера Логістик»; письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

В судовому засіданні 28.08.2013р. представник позивача позов підтримала, вимоги просила задовольнити.

Відповідач вимог ухвали суду від 19.07.2013р. не виконав, в судове засідання 28.08.2013р. не з'явився, компетентного представника не направив, витребуваних ухвалою суду документів не надав, ухвала господарського суду від 19.07.2013р. повернулася суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Дана ухвала була надіслана відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві та свідоцтві про державну реєстрацію фізичної осіби-підприємця Никитюка Степана Миколайовича, а саме на адресу: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Степова, 96.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

14.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (далі-Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Никитюком Степаном Миколайовичем (далі-Покупець) було укладено договір поставки № ФН/141011 (далі-Договір).

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткових накладних №19873/19280 від 25.10.12р., №19874/19281 від 25.10.12р., №19893/19282 від 25.10.12р., №20858/20359 від 07.11.12р. було поставлено відповідачу алкогольні напої(далі - Товар) на загальну суму 8008,68 грн..

Відповідачем було частково оплачено отриманий товар в сумі 1650 грн., що стверджується прибутковими касовими ордерами №2060 від 30.0.2013р. на суму 250 грн., №8474 від 27.03.2013р.на суму 1000 грн. та №18021 від 18.06.2013р. на суму 400 грн..

18.06.2013р. відповідачу було надіслано претензію вих.№172 від 18.06.2013р. про сплату заборгованості у розмірі 6358,68 грн., проте дана претензія була залишена без відповіді, що і стало причиною звернення до суду.

Згідно п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця алкогольні напої, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеними умовами цього Договору.

Згідно п.3.3 Договору Постачальник поставляє Товар Покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку.

Згідно абз.3 п.3.4 Договору підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на Товар засвідчує, що Товар прийнятий Покупцем від Постачальника за кількістю та за якістю.

Згідно п.4.1 Договору найменування, кількість, асортимент Товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар.

Згідно п.п.5.1, 5.2, 5.3 Договору ціна на Товар визначна у прайс-листі Постачальника, який діє на момент здійснення Покупцем замовлення. Ціна на Товар зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар. Загальна сума Договору дорівнює загальній вартості Товару, який Постачальник поставив Покупцю впродовж всього строку дії даного Договору згідно видаткових накладних на Товар.

Згідно п.6.1 Договору розрахунки за Товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому Сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін шляхом попередньої оплати.

Згідно п.6.2 Договору датою оплати Покупцем вартості отриманого від Постачальника Товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок Постачальника.

Згідно п.6.4 Договору якщо Покупець, при здійсненні оплати Товару не вказує номер накладної, за яку здійснюється розрахунок, то постачальник має право здійснити зарахування грошових коштів як оплату за накладні, строк оплати по яких настав раніше.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки №ФН/141011 від 14.02.2011р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Копіями видаткових накладних за №19873/19280 від 25.10.12р., №19874/19281 від 25.10.12р., №19893/19282 від 25.10.12р., №20858/20359 від 07.11.12р. стверджується отримання товару відповідачем на суму 8008,68 грн..

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх відповідачем та часткову їх оплату, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6358,68 грн..

Сума заборгованості 6358,68 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 569,06 грн. по накладних №19873/19280 від 25.10.12р. за період з 12.11.2012р. по 12.05.2013р. на суму заборгованості 2121,60 грн., №19874/19281 від 25.10.12р. за період з 12.11.2012р. по 12.05.2013р. на суму заборгованості 1735,08 грн., №19893/19282 від 25.10.12р. за період з 12.11.2012р. по 12.05.2013р. на суму заборгованості 2356,80 грн. та по накладній №20858/20359 від 07.11.12р. за період з 22.11.2012р. по 22.05.2013р. на суму заборгованості 1795,20 грн., слід зазначити наступне.

Згідно п.7.1 даного Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок за вказані позивачем періоди на суму заборгованості по кожній накладній окремо встановив, що розмір пені який підлягає до стягнення становить 567,91 грн..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 569,06 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 567,91 грн., в решті вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1,15 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 560,61 грн. слід зазначити наступне.

Згідно п.7.1 Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі № 3-24гс12).

Суд перевіривши правильність нарахування штрафу, приходить до висновку, що дана вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 560,61грн. підставна та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 962,22 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% річних, суд зазначає наступне.

Згідно п.9.2 Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Згідно ст.692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Сторони у п.9.2 Договору поставки № ФН/141011 від 14.02.2011р. погодили між собою розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, що складає 20% річних від суми боргу.

З огляду на вищезазначене, суд перевіривши методику нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% річних, приходить до висновку про підставність та задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 962,22 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, а ні штрафною санкцією.

Щодо вимоги позивача про стягнення 38,79 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що позивачем при нарахуванні суми інфляційних втрат, не було враховано від'ємні показники(дефляцію) та завищено суму боргу за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р..

Тому, беручи розрахунок, який проведено судом(в межах періоду, який визначив позивач в розрахунку) з врахуванням суми заборгованості та проведених проплат, розрахунок інфляційних втрат буде мати наступний вигляд:

Період заборгованостіСума боргуСукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення01.11.12 - 30.11.126213,48 грн.0.999-6,21 грн.01.12.12 - 31.01.138008,68 грн.1.00432,03 грн.01.02.13 - 31.02.137758,68 грн.0.999-7,76 грн.01.04.13 - 30.06.136758,68 грн.1.0016,76 грн. 24,82 грн.Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 38,79 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 24,82 грн., в решті вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 13,97 грн. слід відмовити.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 8489,36 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 8474,24 грн., з них 6358,68 грн. основний борг, 962,22 грн. - 20% річних, 560,61 грн. - штраф, 567,91 грн. - пеня, 24,82 грн. - інфляційні втрати, в частині стягнення 15,12 грн., з них 13,97 грн. інфляційних втрат та 1,15 грн. пені - відмовити.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1717,44 грн. судового збору, в іншій частині сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Никитюка Степана Миколайовича (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Степова, 96, ідентифікаційний код 2024713475) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код ЄДРПОУ 35871504) 8474,24(вісім тисяч чотириста сімдесят чотири гривні двадцять чотири копійки) грн., з них 6358,68 грн. основний борг, 962,22 грн. - 20% річних, 560,61 грн. - штраф, 567,91 грн. - пеня, 24,82 грн. - інфляційні втрати та 1717,44 (одну тисячу сімсот сімнадцять гривень сорок чотири копійки) грн. витрат по оплаті судового збору.

3. У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до фізичної особи-підприємця Никитюка Степана Миколайовича в частині стягнення 15,12 грн., з них 13,97 грн. інфляційних втрат та 1,15 грн. пені - відмовити.

Повний текст рішення складено

02.09.13

Суддя А. С. Вороняк