Рішення № 33244755, 30.08.2013, Святошинський районний суд міста Києва

Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7188/13-ц

пр. № 2/759/3821/13

30 серпня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого-судді: Ключника А.С. при секретарі: Холявчук А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Біосила» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Біосила» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач, в своєму позові просив суд, стягнути з ТОВ «Біосила» на свою користь збитки завдані під час ДТП в розмірі 33 172, 52 грн. та моральну шкоду в розмір 344100,00 грн., а також судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 05.04.2006 року приблизно 06 год. 20 хв. поблизу с. Глибочиця, Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2, керуючи на підставі подорожнього листа вантажним автомобілем «Ман» реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з причепом «Кроне», реєстраційний номер НОМЕР_2 який належить ТОВ «Біосила» та рухаючись на 129 км+600 м. автодороги Київ-Чоп в напрямку м. Житомира по правій смузі руху, здійснюючи поворот ліворуч для розвороту не дав дорогу легковому автомобілю «Пежо-405», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку по лівій смузі руху і здійснив з ним зіткнення.

В наслідок ДТП позивачу завдана матеріальна шкода в розмірі 33172,52 грн. та окрім цього позивачу завдана моральна шкода яку позивач оцінює в розмірі 344100,00 грн.

Згідно постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 07.05.2010 р. винним у вищезазначеній ДТП є ОСОБА_2, який керував транспортним засобом на підставі подорожнього листа вантажним автомобілем «Ман» реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з причепом «Кроне», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ «Біосила», тобто перебував в трудових відносинах з ТОВ «Біосила».

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль «Пежо» реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить позивачу ОСОБА_1 Відповідно до висновку №30 судової авто-товарознавчої експертизи по матеріалам кримінальної справи № 06/90086 від 15.03.2010 року матеріальний збиток заподіяний пошкодженням автомобіля становить 33 172,52 грн.

Крім того позивачем, зазначено, що під час розгляду справи судом під час винесення постанови було встановлено, що ОСОБА_2 на час ДТП знаходився за кермом автомобіля, що належить ТОВ «Біосила» та перебував з ним у трудових відносинах.

Станом на даний час ТОВ «Біосила» шкоди не відшкодувало.

Крім того, позивач просив стягнути з ТОВ «Біосила» моральну шкоду, посилаючись на те, що пошкодження автомобіля стало причиною дуже сильних переживань для позивача, оскільки він придбав автомобіль з метою використання його в своїй повсякденній діяльності. Позивачем були перенесені душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням належного йому майна. Позивач в результаті ДТП скоєного працівником ТОВ «Біосила» отримав численні тілесні ушкодження, які оцінюються висновком судово-медичної експертизи № 1526 від 21.11.2006 року - як середньої тяжкості тілесні ушкодження. Позивач тривалий час, а саме майже 4 місяці перебував на стаціонарному лікуванні у КМКЛШМД, 11.04.2006 року переніс хірургічну операцію. Після виписки тривалий час перебував на амбулаторному лікуванні під наглядом невролога та травматолога.

Факт наявності та продовження фізичних та моральних страждань позивача внаслідок отриманих травм на думку позивача напряму підтверджується протоколом обстеження від 09.11.2009 року, яке виконав лікар ОСОБА_3 відділення функціональної діагностики АМН України ДУ Інститут нейрохірургії ім. Ак. А.П. Ромоданова. Крім того, додаткові медичні висновки та заключення медичних закладів які вказують на отримані позивачем травми середньої тяжкості та не відновлення стану здоров'я на теперішній час додатково встановлені протоколом обстеження від 09.11.2009 року відділення функціональної діагностики АМН України ДУ Інститут нейрохірургії ім. Ак. А.П. Ромоданова, випискою (виписний енікриз) КМКЛШМД від 31.07.2006 року № 16966, консультативним заключенням Київської обласної клінічної лікарні від 09.06.2010 року.

Моральну шкоду позивач просить стягнути в сумі 344 100,00 грн.

27.06.2013 року представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_5, подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, а саме просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 33 172,52 грн. та моральну шкоду в розмір 306 936,00 грн., а також судові витрати (а.с. 31-32).

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги з уточненнями про зменшення розміру позовних вимог підтримали, та просили їх задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Біосила» 01.07.2013 року подав до суду письмові заперечення проти позову, та просив в задоволені позову відмовити з підстав викладених в запереченні, зокрема на те що, як встановлено постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 07.05.2010 р. винним у вищезазначеній ДТП є ОСОБА_2, який керував транспортним засобом на підставі подорожнього листа вантажним автомобілем «Ман» реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з причепом «Кроне», реєстраційний номер НОМЕР_2 який належить ТОВ «Біосила», тобто перебував в трудових відносинах з ТОВ «Біосила». Проте дорожній лист виданий строком на один робочий день, і в подорожньому листі не вказано, що з вантажним автомобілем «Ман» реєстраційний номер НОМЕР_2 є причеп «Кроне», реєстраційний номер НОМЕР_2. В зв'язку з тим, що подорожній лист видано на один робочий день, а саме на 03.04.2006 року, ДТП трапилось 05.04.2006 року, а тому право керування на даний автомобіль на підставі дорожнього листа було припинено. На підставі наведеного просив в задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні, яке відбулось 30.08.2013 року, представник відповідача ТОВ «Біосила», позов частково визнав, та просив в задоволені позову в частині стягнення матеріальної шкоди відмовити, а в частині відшкодування моральної шкоди погодився на суму в розмірі 5000 грн.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, , дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 07.05.2010 р. звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за актом амністії, а кримінальну справу відносно нього закрито (10-13).

Судом встановлено, що 05.04.2006 року приблизно 06 год. 20 хв. поблизу с. Глибочиця, Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2, керуючи на підставі подорожнього листа вантажним автомобілем «Ман» реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з причепом «Кроне», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ «Біосила» та рухаючись на 129 км+600 м. автодороги Київ-Чоп в напрямку м. Житомира по правій смузі руху, здійснюючи поворот ліворуч для розвороту не дав дорогу легковому автомобілю «Пежо-405», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку по лівій смузі руху і здійснив з ним зіткнення (а.с. 10-13).

Відповідно до частини 3, 4 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В результаті пригоди автомобіль «Пежо-405», реєстраційний номер НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження, а відповідно до висновку № 30 судової авто-товарознавчої експертизи по матеріалам кримінальної справи № 06/90086 від 15.03.2010 року, протоколу огляду транспортного засобу, калькуляції матеріальний збиток заподіяний пошкодженням автомобіля становить 33172,52 грн. (а.с.53-59)

Як встановлено постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 07.05.2010 р. ОСОБА_2 приблизно 06 год. 20 хв. поблизу с. Глибочиця, Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2, керуючи на підставі подорожнього листа вантажним автомобілем «Ман» реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з причепом «Кроне», реєстраційний номер НОМЕР_2 який належить ТОВ «Біосила» (10-13). Тобто даною постановою визнано, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував в трудових відносинах з ТОВ «Біосила».

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1 ст.1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Відповідно до підпункту 3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст.441 ЦК ( 1540-06 ) суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як встановлено в постанові Житомирського районного суду Житомирської області від 07.05.2010 р. ОСОБА_2 керував на підставі подорожнього листа вантажним автомобілем «Ман» реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з причепом «Кроне», реєстраційний номер НОМЕР_2 який належить ТОВ «Біосила».

Посилання представника відповідача на те, що дорожній лист виданий строком на один робочий день, і в подорожньому листі не вказано що з вантажним автомобілем «Ман» реєстраційний номер НОМЕР_2 є причеп «Кроне», реєстраційний номер НОМЕР_2, в зв'язку з тим, що подорожній лист видано на один робочий день, а саме на 03.04.2006 року, ДТП трапилось 05.04.2006 року, а тому право керування на даний автомобіль на підставі дорожнього листа було припинено, спростовується постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 07.05.2010 р. Дана постанова суду набрала законної сили і ніким не оскаржувалась.

Таким чином, діюче законодавством обов'язковою умовою відшкодування майнової шкоди визначає наявність вини особи, а доказом існування такої вини є доведеність неправомірності рішення, дії або бездіяльності цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тобто, в даному спірному випадку, доведенню належними і допустимими доказами позивачем ОСОБА_1 підлягало неправомірність дій водія ОСОБА_2 та відповідно його вина у спричиненні йому шкоди та перебування останнього в трудових відносинах на момент ДТП з ТОВ «Біосила».

В підтвердження цих обставин, які підлягають доказуванню, позивач посилався на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 07.05.2010 р., якою звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за актом амністії, а кримінальну справу відносно нього закрито.

Дані постанови суду є належним і допустимим доказом протиправності дій водія ОСОБА_2 і доводять його вину в даній ДТП, та перебування останнього в трудових відносинах на момент ДТП з ТОВ «Біосила» та керування вантажним транспортом на відповідній правовій підставі.

За таких обставин, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 33 172,52 грн. з ТОВ «Біосила» є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З даного питання діюче законодавство в частині 1 ст.1167 ЦК України визначає про те, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132 - 134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

В своїх позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивач просить стягнути з ТОВ «Біосила» на його користь відшкодування шкоди в розмірі 306936,00 грн. посилаючись на те, що пошкодження автомобіля стало причиною дуже сильних переживань для позивача, оскільки він придбав автомобіль з метою використання його в своїй повсякденній діяльності. Позивачем були перенесені душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням належного йому майна. Позивач в результаті ДТП скоєного працівником ТОВ «Біосила» отримав численні тілесні ушкодження, які оцінюються висновком судово-медичної експертизи № 1526 від 21.11.2006 року - як середньої тяжкості тілесні ушкодження. Позивач тривалий час, а саме майже 4 місяці перебував на стаціонарному лікуванні у КМКЛШМД, 11.04.2006 року переніс хірургічну операцію. Після виписки тривалий час перебував на амбулаторному лікуванні під наглядом невролога та травматолога.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 6,88 гривні, з 1 грудня - 7,3 гривні.

Наявність такої шкоди підтверджується протоколом про обстеження від 09.11.2009 року, яке виконав лікар ОСОБА_3 відділення функціональної діагностики АМН України ДУ Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова. Додатковими медичними висновками та заключення медичних закладів які вказують на отримані позивачем травми середньої тяжкості та не відновлення стану здоров'я на теперішній час додатково встановлені протоколом обстеження від 09.11.2009 року відділення функціональної діагностики АМН України ДУ Інститут нейрохірургії ім.. акад. А.П. Ромоданова, консультативним заключенням Київської обласної клінічної лікарні від 09.06.2010 року.

Протиправність діяння її заподіювача шкоди підтверджується постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 07.05.2010 р.

Причино-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні підтверджується випискою (виписний енікриз) КМКЛШМД від 31.07.2006 року № 16966 (а.с. 19).

В підтвердження позовних вимог про стягнення моральної шкоди в суму 306936,00 грн. позивач надає до суду висновок експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження від 24.05.2013 року № 0528, згідно якого розмір моральної шкоди, що була спричинена ОСОБА_1 внаслідок одержання середнього ступення тілесних ушкоджень та отримання матеріальних збитків, внаслідок втрати автомобіля в ДТП, 05.04.2006 року з урахуванням психологічних коефіцієнтів може становити 252 мінімальні заробітні плати (а.с. 33-47).

Відповідно до роз'яснень, що мстяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає встановленим в судовому засіданні заподіяння позивачу моральної шкоди, через пошкодження його майна, зміну нормального перебігу його життя, та психологічних переживань, з врахуванням глибини моральних та душевних стражданнях позивача, тривалості цих страждань, їх характер, характеру правопорушення допущеного працівником відповідача, а тому при визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є 5000 грн., що становить 4,36 мінімальних заробітних плат.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки амністія не звільняє від відповідальності та від обов'язку відшкодувати заподіяні злочином збитки, спричинені винними особами ( ст.14 Закону України «Про амністію» від 19.04. 2007 року,(який був застосований до обвинуваченого ОСОБА_2), а звільняє тільки від покарання, відтак організація повинна нести відповідальність за дії свого працівника під час виконання своїх трудових обов'язків.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволено в повному обсязі і відповідно до п. 1) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, а саме позивачем було оплачено судовий збір в розмірі 331,74 грн. (а.с. 1). Оскільки в цій частині суд задовольняє вимоги в повному обсязі то і судовий збір в тій частині відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Що стосується стягнення судового збору за подання до суду позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 306936,00 грн., то в тій частині судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, позивач оплатив суму судового збору в розмірі 3441,00 грн. (а.с. 2) оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню в сумі 5000 грн., то і відповідно з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто суму судового збору за подання до суму позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 229,40 грн., оскільки за подання до суду заяви про відшкодування моральної шкоди у відповідно до п.6 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням ціни позову, що встановлюється згідно з підпунктом 1 цього пункту, а відповідно згаданого пункту, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Щодо квитанції, яка знаходиться в матеріалах справи на суму 75,45 грн. (а.с. 3) то в тій частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи відноситься 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача. А витрати за плату за послуги банку до таких витрат не відноситься, а тому у відповідності до ст. 88 ЦПК України, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, Законом України «Про судовий збір», постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 61,79, 88, 131, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Біосила» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Біосила» (ЄДРПОУ 32383942) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 матеріальну шкоду в сумі 33172,52 грн. (тридцять три тисячі сто сімдесят дві гривні п'ятдесят дві копійки) спричинену в результаті дорожньо-транспортної пригоди 05.04.2006 року.

Стягнути з ТОВ «Біосила» (ЄДРПОУ 32383942) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) спричинену в результаті дорожньо-транспортної пригоди 05.04.2006 року.

Стягнути з ТОВ «Біосила» (ЄДРПОУ 32383942) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 561,14 грн. (п'ятсот шістдесят одна гривня чотирнадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник