Рішення № 33243115, 20.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р.Справа № 922/2559/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" до ТОВ "Генбудінвест", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Шевчук П.В., дов. б/н від 30.07.13 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Генбудінвест" 30000,00 грн. основного боргу, 55097,16 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором підряду № 110 від 01.10.12 р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.08.13 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.08.13 р. не з'явився, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 110 на виконання робіт з будівництва будівель (реконструкція міського будинку культури по вул. Радгоспна, 1 у м. Бориспіль Київської області) від 01.10.12 р. (а.с. 12-15), згідно умов якого (п.1.1), субпідрядник (відповідач) зобов'язався виконати роботи з реконструкції міського будинку культури по вул. Радгоспна, 1 у м. Бориспіль Київської області, а підрядник (позивач) зобов'язався прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно з п. 4.3 вказаного договору, позивач перед початком будівельно-монтажних робіт сплачує відповідачу аванс в розмірі 10% від вартості робіт на придбання матеріалів та обладнання.

Позивачем, відповідно до умов спірного договору, були сплачені авансові платежі в сумі 30000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.16-18).

Сторони в договорі (п. 5.1) домовились, що роботи відповідачем мають бути розпочаті 01.10.12 р. та завершені до 21.12.12. р.

Договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.13 р. (п. 10.1 договору).

Проте, відповідач свої зобов'язання з реконструкція міського будинку культури по вул. Радгоспна, 1 у м. Бориспіль Київської області передбачені договором, не виконав.

23.05.13 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу вих.№ ос/03-95 (а.с. 20), в якій вимагав повернути сплачені авансові платежі в сумі 30000,00 грн. та сплатити пеню по договору в сумі 55097,16 грн. у семиденний строк з моменту одержання цієї вимоги. Крім того, у вимозі позивач зазначив про розірвання спірного договору.

Проте, відповідач ніяким чином на вказану вимогу не відреагував, авансові платежі в сумі 30000,00 грн. та пеню по договору в сумі 55097,16 грн. не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 статті 849 ЦК України встановлює, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 договору, роботи відповідачем мали бути завершені до 21.12.12. р.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 22.12.12 р. прострочив виконання зобов'язання з виконання робіт передбачених договором № 110 від 01.10.12 р.

Щодо обов'язку відповідача повернути попередньо оплату в сумі 30000,00 грн., суд зазначає наступне.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи направлення позивачем на адресу відповідача вимоги про повернення авансових платежів в сумі 30000,00 грн., суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 30000,00 заборгованості, і виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, та, вважає за необхідне, в цій частині позов задовольнити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 55097,16 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до умов п. 7.3. договору № 110 від 01.10.12 р., сторони домовилися, що за несвоєчасне виконання робіт (усунення недоробок, дефектів, неналежного виконання робіт) відповідач сплачує позивачу, за кожний день прострочення пеню у розмірі 0,5% від вартості вчасно не завершених робіт, але не більше 5% від вартості договору.

Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання.

Таким чином, враховуючи принцип свободи договору, суд визнає пеню, передбачену п. 7.3. договору № 110 від 01.10.12 р., неустойкою, яка може бути застосовано в разі порушення забезпеченого нею зобов'язання.

Суд зазначає, що позивачем невірно обраний період нарахування неустойки (з 30.10.12 р. по 16.06.13 р.), оскільки відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з 22.12.12 р. Отже, вірним періодом нарахування неустойки має бути з 22.12.12 р. по 16.06.13 р. Проте, враховуючи 5% обмеження, передбачене п. 7.3 спірного договору, розмір неустойки залишився незмінним.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання робіт в сумі 55097,16 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, 610, 611, ч.1 ст. 612, 624, ч.1 ст. 625, ст. 629, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Генбудінвест" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 26, оф. 410, код ЄДРПОУ 37318658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84, код ЄДРПОУ 13707422) 30000,00 грн. основного боргу, неустойку за прострочення виконання робіт за договором № 110 від 01.10.12 р. в сумі 55097,16 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.08.2013 р.

Суддя Інте Т.В.