Ухвала суду № 33241779, 27.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року м. Київ К/800/6144/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Острович С. Е.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2013 рокуу справі№ 2а-5902/12/1370за позовомПриватного підприємства «Експерт Львівмаркетбуд»доДержавної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року у справі № 2а-5902/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2013 року, позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 08.08.2011 року № 0002062321 та № 0002072321.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 44 Податкового кодексу України, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5, пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області планової виїзної перевірку ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31. 03.2011 року складено акт від 05.08.2011 року № 3003/23-209/35563037.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.08.2011 року, а саме: № 0002062321, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57 982,50 грн. (в т.ч. 38 655,00 грн. за основним платежем та 19 327,50грн. за штрафними санкціями); № 0002072321, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44 578,50 грн. (в т.ч. 29 719,00грн. за основним платежем та 14 859,50грн. за штрафними санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що акт перевірки, всупереч вимогам діючого законодавства України, не містить посилання на первинні документи, в ньому не відображені відомості, які у податковому обліку позивачем призвели б до заниження валового доходу за 3 квартали 2009 року, а висновок відповідача щодо заниження валового доходу ґрунтуються на фактах невключення до податкових зобов'язань ПДВ за податковими накладними № 37 від 07.09.2009 року в сумі ПДВ 9 269,00грн. та № 38 від 07.09.2009 року в сумі ПДВ 9 240,00 грн.

Сума валового доходу, яка мала бути задекларована позивачем у 3-му кварталі 2009 року за вказаними податковими накладними, складає 92 545,00грн.

Сума ПДВ, вказана в декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, яка подана позивачем 18.10.2009 року, та додатку № 5 до декларації, вказана у колонці Б рядка 1 декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів», сума ПДВ рядка «Усього за місяць (квартал) (рядок 1 декларації, в тому числі» додатку № 5 до цієї ж декларації та сума ПДВ за податковими накладними виписаними позивачем у вересні 2009 року (у тому числі, № 37 від 07.09.2009 року в сумі ПДВ 9 269,00 грн. та № 38 від 07.09.2009 року в сумі ПДВ 9 240,00 грн.) є рівними і складають 164 723,00 грн.

Судами встановлено, що позивачем при заповненні додатку № 5 до декларації допущено арифметичні помилки, а саме: невірно вказано суми податкових зобов'язань, які відображено у податковій декларації в розрізі контрагентів. Зокрема, сума податкових зобов'язань за податковими накладними №№ 36, 41 та № 42, які виписано контрагенту Представництво «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» склала 71 887,48 грн., а у додатку № 5 вказана сума 90 396,48 грн.; сума податкових зобов'язань за податковими накладними № 37 та № 39, які виписано контрагенту Представництво «Азеркорпу Аутобан» склала 53 625,01 грн., а у додатку № 5 вказана сума 53 625,01 грн.; сума податкових зобов'язань за податковими накладними № 38, № 40 та № 43, які виписано контрагенту ТОВ «Балтом Україна» склала 29 492,00 грн., а у додатку № 5 вказана сума 20 252,00 грн.

Різниця між відомостями щодо сум податкових зобов'язань з ПДВ вказаних у додатку № 5 до декларації та відомостями податкових накладних склала: по Представництву «Азеркорпу Аутобан»- 9 269,00 грн. та по ТОВ «Балтом Україна»- 9 240,00 грн.

Вказані помилки не привели до заниження позивачем суми податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2009 року, оскільки суми ПДВ за податковими накладними № 37 від 07.09.2009 року в сумі ПДВ 9 269,00 грн. та № 38 від 07.09.2009 року в сумі ПДВ 9 240,00 грн. належним чином відображено у складі податкових зобов'язань, відтак, висновки акта перевірки про заниження позивачем валового доходу за 3-й квартал 2009 року на 92 545,00 грн. є протиправними.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження валового доходу за 3 квартали 2010 року на 11 968,00 грн. внаслідок невключення до його складу кредиторської заборгованості перед ПП «Вілмат-Електрик», державна реєстрація якого скасована 21.07.2010 року.

До валового доходу платника податку включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з вимогами пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

У відповідності до п. 1.25 ст. 1 цього Закону безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності та заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Підставою донарахування валового доходу органом державної податкової служби визначено лише скасування державної реєстрації ПП «Вілмат-Електрик», кредиторська заборгованість позивача перед яким виникла на підставі договору від 01.09.2008 року.

Враховуючи положення ст. ст. 256, 257, 609 Цивільного кодексу та вказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у позивача відсутній обов'язок збільшувати валовий дохід за обставин скасування державної реєстрації кредитора.

Отже, відповідачем протиправно збільшено позивачу валовий дохід 3-го кварталу 2011 року на 11 968,00грн. з посиланням положення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Помилковим є також висновок податкового органу про зменшення позивачу валових витрат на 20 000,44 грн. та податкового кредиту на 4 000,09 грн., у зв'язку із ненаданням до перевірки первинних документів та податкової накладної № 1424 від 19.07.2010 року.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами встановлено, що в матеріалах справи містяться копії податкової накладної № 1424 від 19.07.2010 року та накладної № 1424 від 19.07.2010 року на придбання цементу на загальну суму 24 000,53 грн., в тому числі, ПДВ 4 000,09 грн. Перевіркою підтверджено факт відображення вказаної податкової накладної в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2010 року, відповідачем не встановлено факту невикористання придбаного цементу в господарській діяльності. На підставі викладеного суди дійшли вірного висновку про підтвердження валових витрат та податкового кредиту позивача в цій частині.

Податковий орган дійшов висновку про зменшення позивачу валових витрат за 3-й квартал 2010 року на 28 803,07 грн. та податкового кредиту липня 2010 року на 5 760,63 грн. по операціям з реалізації щебеню Свято-Успенській Почаївській Лаврі, оскільки позивачем включено вартість послуг ТОВ «Віктор Ко», реальність отримання позивачем яких в ході перевірки не підтверджено.

Згідно із вимогами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судоми першої та апеляційної інстанцій встановлено, що акт перевірки не містить жодних обґрунтованих первинними документами відомостей та доводів щодо того, що ціна реалізованої Свято-Успенській Почаївській Лаврі продукції включає в себе вартість послуг зазначеного контрагента. Первинні документи, оформлені за операціями з реалізації щебеню Свято-Успенській Почаївській Лаврі, не містять відомостей про включення до складу ціни продукції вартості послуг будь-яких третіх осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги вірно задоволені судами першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2013 року у справі № 2а-5902/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

С. Е. Острович