Ухвала суду № 33241696, 27.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року м. Київ К/800/4405/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Острович С. Е.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 рокуу справі№ 2а-5443/11/1070за позовомБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службидоТовариства з обмеженою відповідальністю «Тотус-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпфлеш»простягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 року у справі № 2а-5443/11/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позивачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тотус-Сервіс» з питань правомірності декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту, повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток в тому числі по взаєморозрахунках з ТОВ «Корпфлеш» за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року складено акт № 4931/23-2/32456486/192 від 16.09.2011 року.

На підставі акта перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.09.2011 року, якими ТОВ «Тотус-Сервіс» донараховано ПДВ та податок на прибуток.

За наслідком судового оскарження Київським окружним адміністративним судом у справі № 2а-4591/11/1070 прийнято рішення від 25.01.2012 року, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову, а оскаржувані повідомлення-рішення залишено в силі. Вказане судове рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції та набрало законної сили.

В листопаді 2011 року Білоцерківська об'єднана Державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Тотус-Сервіс», ТОВ «Корпфлеш» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, обґрунтовуючи тим, що судовим рішенням встановлено факт нікчемності господарського договору між відповідачами у даній справі, у зв'язку з чим позивач просить застосувати положення ст. 208 Господарського кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України (в редакції чинній на момент вчинення спірних правочинів) є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства - приховання ухилення від сплати податків.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

Отже, такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки порушення встановлено за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, а податковий орган звернувся з позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином 10.11.2011 року, в задоволені позовних вимог слід відмовити у зв'язку з пропуском строку, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року у справі № 2а-5443/11/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

С. Е. Острович