Постанова № 33241544, 28.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 927/325/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Міщенка П.К., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна ухвалувід 25.06.2013 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№927/325/13-г господарського суду Чернігівської області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Амікс-СКС", с. Соколівка Чернігівської області ліквідатор Лесюк М.М., м. Тернопіль в судовому засіданні взяв участь представник

скаржникаТкач С.С., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.03.2013 р. порушено провадження у справі № 927/325/13-г про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Амікс-СКС" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. N 4212-VI ) (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Чернігівської області від 08.04.2013 р. визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та інше.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 р. (судді Разіна Т.І. - головуючий, Сотніков С.В., Ткаченко Б.О.) відхилено клопотання Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - скаржник) про поновлення строку на подання апеляційної скарги на вказану постанову суду першої інстанції, апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст.ст. 43, 53 ГПК України. Скаржник зазначає, що дізнався про факт визнання боржника банкрутом лише отримавши відповідне повідомлення в електронному вигляді від державного реєстратора.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення (постанови) місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Положеннями статті 53 ГПК України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Отже, наявність поважних причин пропуску строку є необхідною умовою для вирішення судом питання про його відновлення.

Виходячи зі змісту згаданої статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Необхідно зазначити, що провадження у даній справі про банкрутство здійснюється за ст. 95 Закону про банкрутство, де виявлення кредиторів боржника відбувається у ліквідаційній процедурі шляхом офіційного оприлюднення постанови про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. З моменту офіційного оприлюднення відповідні відомості щодо боржника набувають загальновідомого значення

Як вбачається, оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було оприлюднено 16.04.2013 р. у №73 (5573) газети "Голос України". З дня оприлюднення відповідного оголошення в офіційних друкованих органах зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.

Викладене свідчить, що скаржник був обізнаний про існування як даної справи про банкрутство взагалі, так і оскаржуваної постанови зокрема щонайменше з 16.04.2013 р.

Проте апеляційна скарга була подана лише 25.05.2013 р., тобто більш ніж через місяць з моменту, коли скаржнику повинно було бути відомо про наявність постанови суду.

При цьому посилаючись у клопотанні у якості поважної причини пропуску строку на факт отримання відповідного повідомлення реєстратора про визнання боржника банкрутом, скаржник у той же час не вказує точну дату отримання такого повідомлення.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних обставин, які б об'єктивно свідчили про неможливість своєчасного звернення скаржника з апеляційною скаргою апеляційним господарським судом не встановлено.

За таких умов судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено скаржнику у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги з підстав відсутності поважних причин такого пропуску.

У зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 33, 53, 93, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 р. у справі № 927/325/13-г залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді П.К. Міщенко

В.Я. Погребняк