Рішення № 33239739, 27.08.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2013 р. Справа № 918/963/13

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, уповноваженим представляти відповідні функції в спірних відносинах органом є Концерн "Військторгсервіс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДІМ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Перт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Онофрейчук С.Й.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ВАТ "Рівнеголовпостач"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

В засіданні приймали участь представники:

позивача : не з`явився;

відповідача : Григорійчук Л.Б. дов. № 77 від 09.10.2012 р.;

3-іх осіб: Матвєєв С.О. дов. № 08-08/03 від 29.10.12 р., Онофрейчук С.Й.;

прокуратури: не з'явився

ВАТ "Рівнеголовпостач" - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Заступник Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, уповноваженим представляти відповідні функції в спірних відносинах органом є Концерн "Військторгсервіс" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДІМ" у якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна вбудованих приміщень магазину, укладений 14.06.2006 року між концерном «Військторгсервіс» та ТзОВ «УКРДІМ» із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.

Прокурор подав заяву № 13/1-6-1665вих13 від 15 серпня 2013 року про зменшення позовних вимог у якій зазначає, що спірне нерухоме майно з 2011 року належить ТзОВ «Перт». У зв'язку з тим, що в разі застосування правових наслідків недійсності правочину у вигляді реституції ТзОВ «УКРДІМ» не зможе повернути спірне нерухоме майно його законному власнику - державі в особі Міністерства оборони України, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна вбудованих приміщень магазину, укладений 14.06.2006 року між концерном «Військторгсервіс» та ТзОВ «УКРДІМ» без застосування правових наслідків недійсності правочину.

Проте, вказана заява підписана іншим прокурором ніж той, що подав заяву, не підтримана позивачем, відтак спір підлягає вирішенню по суті.

У позовній заяві прокурор зазначає, що концерн «Військторгсервіс» (далі - Позивач) є структурним підрозділом Міністерства оборони України, заснований та діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністра оборони України №358 від 25.06.2005 року, є юридичною особою, та для захисту порушеного права Міністерство оборони України та концерн «Військторгсервіс» вправі виступати позивачами в цивільному судочинстві.

25.06.2005 року Міністром оборони України затверджено статут державного господарського об'єднання «Концерн Військторгсервіс» у редакції наказу Міністра оборони України №754 від 27.12.2006 року, який зареєстровано 28.04.2007 року державним реєстратором Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до п. 1.5 Статуту державне підприємство Міністерства оборони України «Рівненський комбінат побутового обслуговування», розташований за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 60 входило до складу концерну.

Наказом Міністра оборони України №135 від 05.04.2007 року концерн «Військторгсервіс» визначено правонаступником усіх майнових прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування».

14 червня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЇМ» (Покупець) та Державою в особі Міністерства оборони України в особі філії управління Західного оперативного командування «Концерну Військторгсервіс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - вбудованих приміщень магазину (далі - Договір).

Згідно п. 1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю майно, яке є предметом Договору, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, БОС №233 загальною площею 594 кв. м., а покупець зобов'язується прийняти його і сплатити обговорену грошову суму.

Зазначає, що продавцем в даному Договорі виступав начальник Філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну «Військторгсервіс» Свідерський Г.М., який діяв на підставі дозволу начальника Головного управління торгівлі Міністерства оборони України Пукіра П.Н. від 13 червня 2006 року, який в свою чергу був наділений повноваженнями на відчуження нерухомого майна на підставі довіреності Міністра оборони України від 04 жовтня 2004 року № 220/2071.

Вказану довіреність, яка надана Пукіру П.Н. була скасована окремим дорученням Міністра оборони України від 12 лютого 2005 року №1235/з.

Відповідно до п. 7.3 Статуту майно концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Концерн володіє, розпоряджається і користується зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою Органу управління майном у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пункт 7.5 Статуту встановлює, що відчуження основних фондів Концерну здійснюється ним лише за попередньою згодою Органу управління майном (Міністерством оборони України).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеними цим законом. Кабінет Міністрів України серед іншого і визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності.

В силу ст. 7 цього закону щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна Фонд державного майна України дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 6 постанови КМУ № 803 від 06.06.2007 року "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності" відчуження. майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Зазначає, що у зв'язку з вищевикладеним, відчуження майна, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Соборна, БОС 233 можливо лише за наявності відповідного дозволу Міністерства оборони України, погодженого з Фондом державного майна України.

Посилається, що 12.02.2005 року окремим дорученням Міністр оборони України скасував довіреність, надану Пукіру П.Н. на право укладання договорів, і остання була повернута до адміністративного департаменту Міністерства оборони України.

Повідомленням №10-07-00329 від 01.02.2013 року Фонд державного майна України вказує, що ним у встановлено порядку не надавалось погодження на відчуження майна, яке є предметом купівлі-продажу у оспорюваному договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

23 січня 2013 року до Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшов лист №07/1-47вих 13 від прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в якому зазначалось, що довіреністю Міністра оборони України №220/2071 від 4 жовтня 2004 року уповноважено начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіра П.Н. надавати дозволи підприємствам військової торгівлі на відчуження закріпленого за ними державного майна. 12 лютого 2005 року окремим дорученням Міністра оборони України зазначену довіреність визнано недійсною. Проте, упродовж 2007-2011 років Пукір П.Н. видавав довіреності посадовим особам Концерну, не маючи на це відповідного дозволу Міністра оборони України, погодженого з Фондом державного майна України. Саме з моменту отримання вищезазначеного листа Рівненському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері стало відомо про порушення зазначених в позовній заяві вимог законодавства.

Тому вважає, що початком перебігу позовної давності слід вважати 23 січня 2013 року. Просить суд:

1. Поновити строк позовної давності.

2. Прийняти позовну заяву до розгляду.

3. Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу нерухомого майна вбудованих приміщень магазину, укладений 14.06.2006 року між концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерського Г.М. та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДІМ» та застосувати правові наслідки недійсності правочину.

Позивач - Концерн "Військторгсервіс" пояснив, що 14.06.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДІМ» та Державою в особі Міністерства оборони України в особі філії «Управління західного оперативного командування» Концерну «Військторгсервіс» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - вбудованих приміщень магазину , загальною площею 594 кв.м., розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, БОС №233.

Нерухоме майно, яке являється предметом оспорюваного договору є державною власністю та перебуває на праві господарського відання Концерну «Військторгсервіс», а тому відчуження цього майна повинно здійснюватись з урахуванням особливостей його правового режиму, встановлених чинним законодавством України.

Частинами 2, 3 ст. 326 ЦК України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Виходячи з наведеного, нежитлова будівля, щодо частини якої виник спір, є державним майном та відноситься до сфери управління Міністерства оборони України, яке реалізує права держави як власника цього майна, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням ним.

В силу статті 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна, Фонд державного майна України дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Згідно з пунктом 6 постанови КМУ № 803 від 06.06.2007 року «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності» відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Враховуючи відсутність дозволу суб'єкта управління та погодження Фонду державного майна попереднім керівництвом Концерну «Військторгсервіс» було незаконно реалізовано державне нерухоме майно - загальна площа 594 кв.м., (м. Рівне, вул. Соборна, БОС № 233 у м. Львові).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдім" заперечує позовні вимоги. Зазначає, що ТзОВ «Укрдім « не може виступати Відповідачем у даній справі оскільки майно, з приводу якого подано позов , а саме вбудовані приміщення магазину за адресою; м. Рівне вул. Соборна, БОС № 233 ТзОВ «Укрдім» не належать, а належать іншій юридичній особі - ТзОВ «Перт».

Основою позовних вимог позивача у справі є недостатність повноважень представника Продавця на вчинення правочину - договору купівлі - продажу вищевказаного приміщення. Однак обов'язки щодо перевірки повноважень сторін при підписання договору купівлі - продажу покладаються не на Покупця ( в даному випадку ТзОВ «Укрдім» ), а на нотаріуса , що посвідчує вказаний договір. Відповідно до ЗУ «Про нотаріат» нотаріус несе відповідальність за законність вчинення договору купівлі-продажу , в тому числі усім своїм майном. Договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме вбудованих приміщень магазину за адресою: м. Рівне вул. Соборна, БОС № 233 загальною площею 594 кв.м посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. м. Рівне вул. Міцкевича, 34, що підтверджується копією Договору купівлі- продажу.

Уважає, що Концерн «Військторгсервіс» не може виступати Позивачем в даній справі, оскільки спірний договір купівлі - продажу від 14.06.2006 року з Концерном «Військторсервіс» ніколи не укладався і укладеним бути не міг - з тієї причини, що Концерн «Військторсервіс» створений та зареєстрований лише 28.04.2007 року - тобто майже через рік після укладення договору купівлі - продажу.

ТзОВ «Укрдім» 14.06.2006 року уклало договір купівлі - продажу приміщення магазину за адресою: м. Рівне вул. Соборна, БОС № 233 з Державним Підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі західного оперативного командування", що підтверджується копією Договору купівлі - продажу.

Зважаючи на викладене, безпідставним є і посилання в позові на Статут концерну «Військторгсервіс».

Безпідставними є посилання в позові на Постанову Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007року «Про затвердження порядку відчудження об'єктів державної власності « - оскільки вказана постанова прийнята пізніше укладеного договору та не має зворотної дії .

В окремому дорученні від 12 лютого 2005року не йдеться про скасування довіреності більше того в даному окремому дорученні не вказано ні номера ні дати довіреностей , про які йдеться мова - а тому такий документ є неналежним доказом у справі. В дорученні зазначається про необхідність повернення перших примірників довіреностей та повідомляється про те, що довіреності «вважати недійсними».

Вказане окреме доручення суперечить ст.248 ЦК України . яка містить вичерпний перелік підстав припинення представництва за довіреністю - та не містить підстави «вважати недійсною».

Зазначає, що незалежно від відкликання довіреностей Міністром оборони окремим дорученням - представництво за довіреністю не припинилось.

Відповідно до ч.2 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити представника, а також відомих їй третіх осіб , для представництва перед якими була надана довіреність .

Доказів виконання даних вимог Закону позивачем суду не надано.

Більше того «вважати недійсною довіреність «не тягне за собою недійсність документів , що видані до того - під час її дії та залишаються чинними і надалі.

Пояснює, що безпідставним та неправдивим є посилання в позові щодо відсутності погодження Фонду державного майна України на відчудження спірного майна:

Фонд надав лише відповідь про те, що вказані питання не входять до його компетенції.

Більше того, 05 січня 2005року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТзОВ «Укрдім» було укладено Договір оренди державного майна а саме вказаного приміщення.

Листом від 23.032005року №765 Регіональне відділення Фонду державного майна України надало дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень Орендарем ТзОВ «Укрдім» та погодило попередній кошторис вказаних поліпшень( копія дозволу додається)

В зв`язку з погодженням Фонду ТзОВ «Укрдім » вклало в орендований об`єкт понад 25% вартості невід`ємних поліпшень, що мало наслідком купівлю вказаного майна.

Безпідставними є посилання в позові щодо поважності пропуску строків позовної давності:

Строки позовної давності пропущені позивачем, який протягом 7 років не вчиняв ніяких дій, які б свідчили про його незгоду з договором.

Просить суд застосувати строки позовної давності при розгляді даної справи.

Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. пояснила, що відповідно до п. 41, 42 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року за № 20/5 (чинною на момент посвідчення договору), при перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах, нотаріуси зобов'язані ознайомитись з установчими документами (статутом, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацією) суб'єкта підприємницької діяльності, наказом юридичної особи про призначення керівника представництва). Всі вищезазначені документи, які підтверджують повноваження представників були подані.

Відповідно до п. 2 наказу ФДМУ від 29.03.2004 року за № 604 "Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю" та ст. 75 Господарського кодексу України, відчужувати основні фонди підприємство має право за згодою органу, до сфери управління якого воно входить, без погодження регіонального відділення, про що регіональне відділення Фонду Держмайна неодноразово повідомляло.

Згідно Положення про Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України" на підставі повноважень, наданих довіреністю Міністра оборони України від 04 жовтня 2004 року № 220/2071" начальник Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України видав наказ № 140/6/1626 від 15 грудня 2004 року, щодо надання дозволу на відчуження основних засобів, а саме: приміщення магазину що знаходяться за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна, БОС № 233 (Двісті тридцять три), Рівненської області (Копія додається). 12 лютого 2005 року окремим дорученням Міністра Оборони України вищезазначену довіреність відкликано, проте ця інформація була відома тільки вузькому кругу посадових осіб Міністерства оборони, оскільки видавалась юридичною особою за своїм підписом і печаткою та не підлягала реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей, відповідно інформація відміни доручення широкому колу осіб не надавалась. Дійсність довіреності нотаріусом не перевірялась, оскільки довіреність видана юридичною особою не підлягала перевірці, крім того від імені Продавця діяла перша особа, повноваження, якої закріплені в Статуті підприємства та інших розпорядчих документах.

Наказ щодо відчуження приміщення магазину що знаходиться за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна, БОС № 233 (Двісті тридцять три), Рівненської області було видано начальником Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України 15 грудня 2004 року, який діяв на підставі довіреності, чинної на той час (довіреність було відкликано 12 лютого 2005 року).

Крім того, Покупець являвся Орендарем вищезазначеного нерухомого майна та здійснив невід'ємні поліпшення, що перевищують 25 % балансової вартості об'єкту, а тому мав право на першочергове придбання вбудованих приміщень магазину.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ТзОВ «Перт» уважає позовні вимоги необґрунтованими.

Зазначає, що з позову та Статуту концерну «Військторгсервіс» вбачається, що юридична особа концерн «Військторгсервіс» зареєстрована 28.04.2007 р. Відповідно до ч.4 ст.87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Таким чином, спірний договір від 14.06.2006 року не міг бути укладений концерном «Військторгсервіс». З договору вбачається, що він укладений державним підприємством Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування», а не концерном «Військторгсервіс», як зазначає заступник прокурора.

Тому обґрунтування позову статутом концерну «Військторгсервіс» є безпідставним та не заслуговує на увагу.

Зазначає, що враховуючи, що спірний договір укладений 14.06.2006 року посилання на постанову Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007 р. «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності», яка прийнята пізніше укладеного договору, є безпідставним.

Стосовно того, що окремим дорученням Міністр оборони України скасував довіреність надану Пукіру П.Н. на право укладення договорів, то відповідно до ч.2 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Доказів виконання цих вимог Закону суду не надано.

Крім цього, дозвіл Головного управління торгівлі МОУ від 15.12.2004 р. на відчуження державним підприємством Міністерства оборони України «Управлінням торгівлі Західного оперативного командування» нерухомого майна по вул.Соборна, БОС 233 в м.Рівному, який був наданий в межах повноважень, не був відкликаний чи скасований.

Відповідно до ч.3 ст.249 ЦК України права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність та її правонаступників.

Зазначає, що посилання заступника прокурора у позові на повідомлення Фонду державного майна України про те, що Фондом у встановленому порядку не надавалось погодження на відчуження майна, яке є предметом купівлі-продажу у спірному договорі, не відповідає дійсності. Як вбачається, із листа регіонального відділення Фонду державного майна у Рівненській області від 01.02.2013 р. , на який посилається заступник прокурора, Фонд повідомив, що погодження і відчуження зазначеного об'єкту не входило до компетенції та кола повноважень регіонального відділення.

Не погоджується також із тим, що строки позовної давності пропущені з поважних причин.

Пояснює, що концерн «Військторгсервіс», як правонаступник ДП Міністерства оборони «Управління торгівлі Західного оперативного командування», протягом семи років не вчиняв та на даний час не вчиняє ніяких дій, які б свідчили про заперечення договору.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Вважає, що в справі відсутні докази правонаступництва Концерном «Військторгсервіс» прав і обов'язків Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування». Наданими позивачем документами не підтверджуються відносини правонаступництва. Відповідно, вважати позивача особою, права якої порушено і яка має право звертатися до господарського суду за захистом своїх прав, підстав немає.

Заслухавши пояснення учасників процесу, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

14 червня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДІМ» (Покупець) та Державним підприємством Міністерства оборони України Управління торгівлі Західного оперативного командування «Концерну Військторгсервіс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - вбудованих приміщень магазину (а.с.8).

Згідно п. 1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю майно, яке є предметом Договору, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, БОС №233 загальною площею 594 кв. м., а покупець зобов'язується прийняти його і сплатити обговорену грошову суму.

Продавцем в даному Договорі виступав начальник ДП «Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну «Військторгсервіс» Свідерський Г.М., який діяв на підставі дозволу начальника Головного управління торгівлі Міністерства оборони України Пукіра П.Н. від 15 лютого 2004 року, який в свою чергу був наділений повноваженнями на відчуження нерухомого майна на підставі довіреності Міністра оборони України від 04 жовтня 2004 року № 220/2071.

В п. 4 Договору сторони погодили ціну нерухомого майна в розмірі 742 680 грн., та зазначили, що оплата проводиться на протязі 30-ти банківських днів з моменту підписання даного договору.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Онофрейчук С.Й.

У подальшому власником спірного майна стало ВАТ «Рівнеголовпостач» від якого право власності на нього перейшло до ТОВ «Перт» шляхом викупу на торгах.

У позовній заяві прокурор ставить вимогу визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу нерухомого майна вбудованих приміщень магазину, укладений 14.06.2006 року між концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерського Г.М. та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДІМ» та застосувати правові наслідки недійсності правочину.

Суд звертає увагу, що договір визначений прокурором як предмет позову та договір, який насправді укладався щодо спірного майна, різняться суб'єктним складом, оскільки продавцем виступило Державне підприємство Міністерства оборони України «Управління Західного оперативного командування», а не зазначений концерн «Військторгсервіс» в особі начальника філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування».

Договір, який просить прокурор визнати недійсним, суду не надано і, реєстрацію як юридичної особи з указаною філією, однієї із його сторін, судом не установлено.

Сторона договору - ДП МОУ «Управління Західного оперативного командування» перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на до сих пір і саме воно могло виступати позивачем (а.с.151-153).

Статуту Концерну "Військторгсервіс" чинного на момент укладення договору та доказів правонаступництва ним прав і обов`язків Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління Західного оперативного командування» суду не надано.

Зважаючи на викладене, безпідставним є посилання в позові на Статут саме концерну «Військторгсервіс», визначення винятково його як позивача, віднесення юридичної особи - Державне підприємство Міністерства оборони України «Управління Західного оперативного командування» до статусу лише філії.

Необґрунтованим є посилання в позові на Постанову Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007року «Про затвердження порядку відчудження об'єктів державної власності « - оскільки вказана постанова прийнята пізніше укладеного договору та не має зворотної дії .

Відсутня зворотна дія також у Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.06 р., на який посилається прокурор і у якому передбачено отримання згоди Фонду Державного майна України у таких випадках.

Тобто, правові норми, які регулюють спірні відносини, та порушення яких визначено як підставу для задоволення позовних вимог, насправді не могли бути порушеними у зв`язку із зазначеними вище обставинами.

Посилання прокурора у позові на повідомлення Фонду державного майна України про те, що Фондом у встановленому порядку не надавалось погодження на відчуження майна, яке є предметом купівлі-продажу у спірному договорі, не знайшло свого підтвердження. Як вбачається, із листа регіонального відділення Фонду державного майна у Рівненській області від 01.02.2013 р., на який посилається прокурор, відділення повідомило, що погодження і відчуження зазначеного об'єкту не входило до компетенції та кола повноважень регіонального відділення.

Водночас, 05 січня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ТзОВ «Укрдім» укладено Договір оренди державного майна а саме вказаного приміщення.

Листом від 23.03.2005 року №765 Регіональне відділення Фонду державного майна України надало дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень Орендарем ТзОВ «Укрдім» та погодило попередній кошторис вказаних поліпшень (а.с.128).

В зв`язку з погодженням Фонду ТзОВ «Укрдім » вклало в орендований об`єкт понад 25% вартості невід`ємних поліпшень , що мало наслідком купівлю вказаного майна, про що і указано у договорі (а.с.28)

Також у процесі вирішення спору не знайшла підтвердження викладена у позовній заяві обставина, що продавець отримав дозвіл на відчуження майна 13.06.06 р. від начальника Головного управління торгівлі МОУ Пукіра П.Н., а такі повноваження останнього були скасовані 12.02.05 р., тобто, до надання дозволу на відчуження.

Судом установлено, що дозвіл на відчуження спірного об'єкту надано 15.12.04 р. (а.с.17). Зазначений у заяві дозвіл від 13.06.06 р. суду не надавався.

Окрім того, в окремому дорученні МОУ від 12 лютого 2005року щодо скасування довіреності Пукіру П.Н. не йдетьсясаме про скасування. В цьому окремому дорученні не вказано ні номера ні дати довіреностей , про які йдеться мова, а зазначається про необхідність повернення перших примірників довіреностей та повідомляється про те, що довіреності «вважати недійсними».

Вказане окреме доручення суперечить ст.248 ЦК України . яка містить вичерпний перелік підстав припинення представництва за довіреністю - та не містить підстави «вважати недійсною».

Відповідно до ч.2 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити представника, а також відомих їй третіх осіб , для представництва перед якими була надана довіреність .

Доказів виконання даних вимог Закону позивачем суду не надано.

До того ж ужитий термін «вважати недійсною довіреність" не тягне за собою недійсність документів, що видані до того - під час її дії та залишаються чинними і надалі.

Договір купівлі - продажу підписано зі сторони продавця не Пукіром П.Н. а Свідерським Г.М., який діяв на підставі Статуту - про що вказано в тексті самого договору, і отриманий ним дозвіл на відчуження майна не скасовано до сих пір (а.с.28).

Відповідно до п. 41, 42 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року за № 20/5 (чинною на момент посвідчення договору), при перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах, нотаріуси зобов'язані ознайомитись з установчими документами (статутом, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацією) суб'єкта підприємницької діяльності, наказом юридичної особи про призначення керівника представництва).

Всі вищезазначені документи, які підтверджують повноваження представників були подані, а саме: оригінали установчих документів Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування":

1) Статут, зареєстрований Львівською міською радою 21 червня 2000 року за реєстровим № 15593;

2) Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 375737 виданого виконавчим комітетом Львівської міської ради Львівської області;

3) Довідка з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України № 753 виданої 19 лютого 2004 року Львівським обласним управлінням статистики;

4) Наказ міністра оборони України за №294 від 22 серпня 2008 року про призначення керівником ДП Міністерства України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерського Григорія Мілетійовича;

5) Наказ начальника ДП Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" № 30 від 13 червня 2006 року про відчуження приміщення магазину, загальною площею 594,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна, БОС № 233 та завізованого головним бухгалтером Г.М. Білоус, інспектором з кадрів секретарем діловодом Г.Т.Бритнер та провідним юрисконсультом М.М.Карпій.

6) Довіреність міністра оборони України від 04 жовтня 2004 року № 220/2071.

Оригінали установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДІМ":

1) Статут, зареєстрований розпорядженням голови Рівненської міської ради 21 листопада 2001 року за № 62565-р та зміни до Статуту, зареєстрованих Рівненським міськвиконкомом за № 16081050001000211 від 16 вересня 2004 року;

2) Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 229301 виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради;

3) Довідка з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України № 000583 виданої 27 вересня 2004 року головним управлінням статистики у Рівненській області;

4) Протокол № 1 від 19 жовтня 2001 року про призначення директором Товариства Хилька Миколи Сильвестровича;

5) Протокол про придбання вбудованих приміщень магазину , що знаходяться за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна, БОС № 233 (Двісті тридцять три), Рівненської області.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Прокурор не довів як факту того, що державне підприємство МОУ «Управління торгівлі Західного оперативного командування» діяло без належних повноважень, так і факту, що сторони, в тому числі ТзОВ «УКРДІМ», знали чи якимось чином могли знати про укладення договору державним підприємством МОУ «Управління торгівлі Західного оперативного командування» без належних повноважень.

На даний час власником спірного майна є товариство з обмеженою відповідальністю «Перт», яке придбало зазначене майно на прилюдних торгах в процедурі примусового виконання рішення господарського суду Рівненської області, виконання якого здійснювалось державною виконавчою службою Рівненського МУЮ, що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 26.04.2011 р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Таким чином, ТзОВ «Перт» є добросовісним набувачем даного нерухомого майна.

Частиною третьою статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Проте, нежитлові приміщення не вибували із власності по зазначених підставах.

Як зазначалось вище, ТзОВ «Перт» придбало майно у процедурі примусового виконання рішення господарського суду Рівненської області з прилюдних торгів.

Відповідно до ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно ст.ст.19, 41 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на тих засадах, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Разом з тим, суд не погоджується із тим, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду щодо захисту інтересів держави оскільки він довідався про спірні обставини у 2013 році із завдання Генеральної прокуратури України.

Ухвалою суду від 16.08.03 р. зобов'язано Прокурора та позивача надати суду дозвіл начальника Головного управління торгівлі Міністерства оборони України Пукіра П.Н. від 13 червня 2006 року, письмові пояснення стосовно реєстрації Концерну "Військторгсервіс" та обставин підпорядкування Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс", письмові пояснення, щодо обставин пов`язаних із обов`язковим наданням погодження Фондом державного майна України на відчуження об`єкту, письмові пояснення щодо обставин пов`язаних з п.1 договору купівлі - продажу, письмові пояснення з урахуванням відзивів, докази обставин на які вони посилаються як на підставу позовних вимог.

Проте, у судове засідання 27.08.13 р. представники прокуратури та позивача не з'явились, доказів не надали, заява про перенесення розгляду справи та продовження строку не надійшла.

Разом з тим, день винесення рішення по цій справі (27.08.13 р.) є останнім днем вирішення спору. Відповідач заяву про продовження строку вирішення спору відмовився подати.

Оскільки прокурор та позивач, були завчасно повідомлені про день та час судового розгляду та мали можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористалися то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі їх представників за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ПК України передбачено , що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників учасників процесу, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що позовні вимог не підлягають до задоволення .

У відповідності до п.4.6 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13 № 7 приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

При цьому, суд ураховує, що вимога про визнання недійсним договору є окремою вимогою немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80-82 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в задоволенні позову.

2.Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська, 28-А, ЄДРПОУ 33689922) в доход державного бюджету України 16 000 грн. 60 коп. грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 вересня 2013 року.

Суддя Войтюк В.Р.