Вирок № 33237989, 30.08.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.2013 Справа №607/13897/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Дядьо У.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12013210250000020 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого в силу п.6 ч.1 ст.55 КК України (1960 року),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тронки Н.В., захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, перекладача ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, 30 січня 2013 року близько 12 год. 25 хв., перебуваючи на залізничному вокзалі ст. Тернопіль, а саме, на першому поверсі біля кас добового продажу квитків на кріслі в однієї із пасажирок в її сумочці побачив мобільний телефон. Керуючись корисливими мотивами та з метою отримання наживи, вирішив таємно викрасти такий мобільний телефон з метою подальшого отримання матеріальної вигоди. Здійснюючи свій злочинний задум, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, а громадянка ОСОБА_4 в цей час від сумки відвернулась, таємно викрав із неї мобільний телефон марки «Нокіа 2610», та втік з місця вчинення злочину. Таким чином, ОСОБА_1 таємно викрав у ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Нокіа 2610» вартістю 145 гривень, чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 30 січня 2013 року він перебував в м. Тернопіль. Близько 12 год. цього ж дня він прийшов на залізничний вокзал ст. Тернопіль, де на першому поверсі залізничного вокзалу біля кас добового продажу квитків побачив, що сидить потерпіла і біля неї знаходиться жіноча сумочка чорного кольору. Підійшовши до потерпілої ОСОБА_4, сів поряд із нею, зі сторони її жіночої сумки. Коли потерпіла відвернулась, то він таємно викрав у останньої мобільний телефон. Даний телефон він мав намір продати. Через деякий час до нього підійшли працівники міліції та запросили пройти до чергової частини міліції ЛВ на ст. Тернопіль, де в подальшому у нього було виявлено та вилучено викрадений ним мобільний телефон.

У вчиненому він щиро розкаюється, просить його суворо не карати та не позбавляти волі, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти.

Крім власного визнання вини, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину доводиться показами потерпілої та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4, показала, що 30 січня 2013 року вона близько 12 год. перебувала на території залізничного вокзалу ст. Тернопіль, а саме, сиділа на першому поверсі залізничного вокзалу біля квиткових кас добового продажу квитків, де чекала на свого знайомого. Свою жіночу сумочку вона поставила збоку біля себе з лівої сторони. Невдовзі обвинувачений, сів біля неї, зі сторони сумочки. А через декілька хвилин вона побачила, що ОСОБА_1, який сидів поряд, запхав в її сумочку руку, і вона крикнула на нього, в результаті чого він витягнув руку із сумки та кудись пішов. Оглянувши сумку - побачила, що гаманець із грошима на місці, а тому особливого значення іншим речам не приділила. Пізніше, коли їй необхідно було зателефонувати, то вона не виявила свого мобільного телефону марки «Нокіа2610», і відразу ж звернулась із заявою в міліцію ЛВ на ст. Тернопіль. Претензій морального чи матеріального характеру потерпіла до обвинуваченого немає.

Оголошеною в судовому засіданні заявою ОСОБА_4 від 30 січня 2013 року, згідно якої остання просить притягнути невідому особу, яка 30 січня 2013 року приблизно о 12 год. в приміщенні залізничного вокзалу станції Тернопіль, викрала у неї мобільний телефон марки «Нокіа» (а.кп. 7);

Оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду місця події від 30 січня 2013 року, згідно якого в процесі особистого огляду ОСОБА_1, з правої кишені штанів в присутності понятих виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Nokia model 2610» ІМЕІ НОМЕР_1 із Sim-карткою «Джинс» НОМЕР_2 (а.кп. 10-11);

Оголошеним в судовому засіданні висновком експерта №126 від 19 лютого 2013 року, згідно якого вартість мобільного телефону «Nokia 2610» станом на 30 січня 2013 року могла становити 145,00 гривень (а.кп. 21-26);

Оголошеним в судовому засіданні протоколом огляду речових доказів від 21 лютого 2013 року, згідно якого оглянуто мобільний телефон торгової марки ««Nokia 2610»», IMEI НОМЕР_1, прямокутної форми, з розмірами 104х43х18 мм, корпус апарату виготовлений із полімерного матеріалу сіро-бордового кольору (а.кп. 27).

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Відповідно до ч.2 ст.4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно п.6 ч.1 ст.55 КК України (в редакції 1960 року), такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад три роки, але не більше шести років, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності та засуджений 20 квітня 2001 року Берегівським районним судом Закарпатської області за ч.3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 25 грудня 2004 року по відбуттю покарання.

У зв'язку з викладеним, обвинувачений ОСОБА_1 на час постановлення вироку у даній справі, вважається особою, яка не має судимості, а тому в його діях відсутня кваліфікуюча ознака - «повторність».

Таким чином, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України.

Проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та у зв'язку зі зменшенням обсягу обвинувачення, визнаного судом доведеним, вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст.185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, думку потерпілої, яка претензій до обвинуваченого немає, посередню характеристику за місцем проживання, його похилий вік, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, усунення заподіяної шкоди. Обставин, які б обтяжують покарання судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, зможе виправити обвинуваченого та попередити вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст.75 КК України, суд, взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, його вік, позицію потерпілої, яка просить не позбавляти волі останнього.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

По справі є процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №126 від 19 лютого 2013 року в розмірі 392 грн. 00 коп. (триста дев'яносто дві гривні 00 копійок), які суд вважає, що слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, суд вважає за необхідне речовий доказ, а саме:

- мобільний телефон марки «Нокіа 2610», який згідно розписки ОСОБА_4 від 21 лютого 2013 року, переданий їй - залишити в розпорядженні останньої, як законному володільцю, після набрання вироком законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №126 від 19 лютого 2013 року в розмірі 392 грн. 00 коп. (триста дев'яносто дві гривні 00 копійок) в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Нокіа 2610», який згідно розписки ОСОБА_4 від 21 лютого 2013 року, переданий їй - залишити в розпорядженні останньої, як законному володільцю, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий В.Ломакін