Постанова № 33237382, 21.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 серпня 2013 р. № 820/4894/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,

представників сторін:

позивача - Моргуна А.О.,

відповідача - Онищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000104401; форма «У» від 03 квітня 2013 року № 0000155002; форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000165002; форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000084401; форма В1 від 03 квітня 2013 року № 0000094401; форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000175002 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Судом 31.07.2013 року протокольною ухвалою було уточнено назву позивача, у зв'язку з технічною помилкою, із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» на Публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК».

Судом 15.08.2013 року протокольною ухвалою було замінено відповідача в порядку правонаступництва зі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки, оформленої актом № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 років, податкова інспекція дійшла хибних висновків про порушення позивачем положень та вимог Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами і доповненнями та Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями. Позивач зазначив, що до складу валових витрат правомірно віднесено роялті у зв'язку з отриманням прав на використання Ноу-Хау при виробництві фармацевтичних препаратів, а фінансово-господарські операції з придбання Ноу - Хау технології розливу стерильних лікарських засобів пов'язані з господарською діяльністю позивача, у свою чергу у відповідача відсутні підстави для зменшення валових витрат. Також зазначив, що фінансово-господарські операції з придбання маркетингових послуг (робіт) у контрагентів - пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки впливають на формування фінансового результату діяльності підприємства. Позивачем правомірно здійснено розрахунки в іноземній валюті з нерезидентом при перерахуванні валютних цінностей за межі України. Зазначив, що валютні цінності, перераховані позивачем у вигляді роялті за надання права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (Ноу-Хау) по контрактам на передачу права на використання Ноу-Хау, укладених з нерезидентом оподатковуються в порядку і за ставками визначеними діючим законодавством України. Позивач стверджує, що жодної з угоди, укладеної ним з контрагентами не визнано судом недійсною, докази нікчемності зазначених операцій відсутні. Зазначене підтверджують належним чином складені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, відповідні письмові докази.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проти позову заперечував та просив відмовити у повному обсязі, в обґрунтування заперечень зазначив, що при прийнятті спірного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та Законами України.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 років, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 років, встановлені порушення ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» п. 5.1. та п.п. 5.2.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами і доповненнями та п.п. 138.1.1., п.138.1, п.138.4, п.п.138.10.3, п.138.10, ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 3 511 695 грн., п. 152.8 ст.152, п.п.160.5 ст.160 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами і доповненнями за період, що перевірено, при виплаті нерезиденту «ООО «Х-ВІО ТЕСНOLOGIES» (Республіка Кіпр) доходів з джерелом походження з України у вигляді роялті по договорам без здійснення оподаткування такої виплати за ставкою у розмірі 15 відсотків, яка сплачується до бюджету під час такої виплати на загальну суму 1077914,0 грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "'Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 5003 гри., п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» не було подано до податкової розрахунки (звіти) податкових зобов'язань нерезидента ООО «Х-ВІО ТЕСНOLOGIES», Республіка Кіпр, якому здійснено виплату у вигляді роялті, у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби, пп. а), п. 4 ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.93 за N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» здійснено розрахунки в іноземній валюті у сумі 174207,73 євро (1812372,91 грн.) з нерезидентом "WEBBING", (Британські Віргінські острови) без одержання Індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення разової валютної операції при перерахуванні валютних цінностей за межі України.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 років, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 років, за результатами якої складено Акт № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року.

На підставі вказаного Акту Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000104401; форма «У» від 03 квітня 2013 року № 0000155002; форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000165002; форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000084401; форма В1 від 03 квітня 2013 року № 0000094401; форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000175002.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000104401 покладені висновки Акту № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року в мотивувальній частині якого зазначено про заниження податку на прибуток на загальну суму 3 511 695 грн. за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 років, та неможливість встановлення зв'язку нарахованих роялті за отримане право на використання інформації відносно промислового, комерційного та наукового досвіду (Ноу - Хау) технології розливу стерильних лікарських засобів придбаних від «Х-ВІО ТЕСНOLOGIES», Республіка Кіпр відповідно до контракту б/н від 27.02.2009 з господарською діяльністю позивача та неможливість віднесення витрат ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» на ведення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з ТОВ «Фарма Персонал Актив», ТОВ «Фарм Аутсорсінг» та ТОВ «Промоушен груп» у склад валових витрат.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач має взаємовідносини з нерезидентом компанією "Х-ВIO ТЕCНNOLOGIES LIMITED" (Кіпр) відповідно до контракту б/н від 27.02.2009, який передбачає право використання інформації відносно промислового, комерційного та наукового досвіду (Ноу -Хау) технології розливу стерильних лікарських засобів: аркурок (Ардуан) лиоф. порошок д/ин. 0,004г.амп.№10; гепарин р-р д/ин. 1 мл.амп. №5; гепарин р-р д/ин. 5 мл.амп. №5; даларгин пор.лиоф. д/ин. 0,001 г.амп. №10; диклофенак натрия 2,5% р-р д/ин. Змл. амп. №5; дитилина р-р 2% д/ин. 5мл. амп.№10; кетамин 5% р-р д/ин 2мл.амп.№10; окситоцин мед р-р д/ин. (5МЕ) 1 мл.амп. №10; ренальган р-р д/ин. 2мл.; ренальган р-р д/ин. 5мл.; тиосульфата натрия 30% д/ин. 5мл. амп. №10; трописетрон (Навобан) р-р д/ин. 5мл. амп. №5; цитохром "С"0,25% р-р д/ин 4мл. амп. №10.

Контрактом б/н від 27.02.2009 визначено: Пунктом 3.1: право власності до користувача (ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» (далі за текстом Біолік) на даний об'єкт інтелектуальної власності не переходить, а залишається за правовласником "Х-ВIO ТЕCНNOLOGIES LIMITED" (Кіпр). Користувачу передається тільки ексклюзивна ліцензія використання Ноу-Хау.

Пунктом 5.1: в наслідок того, що "Х-ВIO ТЕCНNOLOGIES LIMITED" надає Біолік право на використання Ноу-хау технології розливу стерильних лікарських засобів, Біолік зобов'язується сплатити "Х-ВIO ТЕCНNOLOGIES LIMITED" винагороду (роялті) у розмірі 78000 євро. Сплата роялті буде здійснюватись на умовах 100% сплати протягом 30 днів після підписання Акту передачі права на використання Ноу - Хау технології розливу стерильних лікарських засобі у відповідності з п.4.1 цього контракту.

Пунктом 5.3: За використання Ноу-хау при виробництві продукції за ліцензією Біолік зобов'язується щорічно сплачувати 20% від продажної ціни з кожної одиниці реалізованої продукції за звітний період. Пунктом 5.4: Сплата роялті за продукцію, виготовлену за ліцензією, буде здійснюватися на умоваз 100% сплати протягом 60 днів наступних за звітним періодом на підставі підписаного Акта - довідки по використанню Ноу-хау при виробництві продукції за ліцензією.

До контракту б/н від 27.02.2009 було укладено додаткову угоду: б/н від 05.01.2010р. якою сторони досягли узгодження в тому, що під термінами: платіж:, сплата винагороди (роялті), сплата роялті за текстом Контракту, розуміється будь-яка форма платежу, що не суперечить інтересам сторін, в том числі вексельна форма розрахунків. Сторони дозволяють проведення сплати за Контрактом шляхом емісії векселів Біолік на ім'я "Х-ВIO ТЕCНNOLOGIES LIMITED" в якості отримувача коштів за векселем. За виконання Ноу-хау при виробництві продукції за ліцензією, Біолік зобов'язується сплачувати "Х-ВIO ТЕCНNOLOGIES LIMITED" обумовлений Контрактом відсоток від продажної ціни з кожної одиниці реалізованої продукції за звітний період. Звітним періодом за Контрактом є квартал.

Згідно акту передачі права на користування інформації відносно промислового, комерційного та наукової досвіду (Ноу-хау), технологію розливу стерильних лікарняних засобів від 23.03.2009 передано ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК».

Сума роялті за користування правом на використання Ноу-хау технології розливу стерильних лікарські засобів нараховувалась відповідно наступних актів від 31.12.2010 року (за 4 квартал 2010 року), від 31.03.2011 року (за 1 квартал 2011 року), від 30.06.2011 року (за 2 квартал 2011 року), від 30.09.2011 року (за 3 квартал 2011 року), від 30.12.2011 року (за 4 квартал 2011 року). Загальна сума роялті (20 %) відносно суми продажу препаратів, які реалізуються по ліцензії склала 1140897,66 дол. США.

Позивач розрахунки за отримані Ноу - Хау провів у вексельній формі шляхом надання векселів власної емісії, з терміном сплати по пред'явленню, на ім'я компанії "Х-ВIO ТЕCНNOLOGIES LIMITED" за актами приймання - передачі векселів: №17 від 31.12.2010р., №18 від 31.03.2011р., №19 від 30.06.2011р., №20 від 30.09.2011р., №21 від 30.12.2011р.

В бухгалтерському обліку витрати на придбання Ноу-Хау відображались наступними проводками:

Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» в сумі 9094374 грн. (по контракту від 27.02.2009 б/н на передачу права на використання Ноу-Хау відносно технології розливу стерильних лікарських засобів).

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з пунктом 2 статті 9 зазначеного Закону первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2. ст.3. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом, обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.2.1 та п.2.4 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машино-зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Закон України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій" від 14.09.2006р. визначає: Ноу-хау - інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям не загально відомості та істотності.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), визначає: 1.30. Роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), визначає: п.п. 14.1.225. роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;

Віднесення сум роялті до складу валових витрат регламентовано вимогами п.п. 5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме «.. До валових витрат включаються: .. витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку...».

Окремо слід зазначити, що абз. 6 п.п. 5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що «..у разі виникнення розбіжностей між: податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом..».

Відповідно до п.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті… П.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Суд зазначає, що правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при визначенні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином. В акті перевірки податкової №141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року - не зафіксовано обставин віднесення ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» до складу валових витрат в період 4 кв. 2010р. - 3 кв. 2012р., сум витрат на підставі первинних документів, складених з порушенням вимог «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно довідки наданої позивачем про інвестиційні затрати від 15.08.2013 року № 3095/05 зазначено, що у період з 2008 по 2009 роки у рамках співпраці з компанією «Х-ВIO ТЕCНNOLOGIES LIMITED» стосовно передачі промислового, комерційного та наукового досвіду технології розливу стерильних лікарських засобів підприємством було інвестовано 2 134 368 грн. в удосконалення технологічного процесу відповідних дільниць цеху РСУП.

Документів, які б підтверджували відсутність зв'язку понесених витрат з придбання у «Х-ВIO ТЕCНNOLOGIES LIMITED» (Ноу - Хау) технології розливу стерильних лікарських засобів з господарською діяльністю підприємства (отримання доходу з реалізації лікарських засобів та фармацевтичних препаратів власного виробництва) та не використання позивачем у власній господарській діяльності зазначених технологій відповідачем не надано і в Акті перевірки не зафіксовано.

Згідно висновку експертних економічних досліджень Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого проф. М.С. Бокаріуса від 17.04.2013 року за № 3080: «Відповідно даним наведеними в бухгалтерському обліку ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» фінансово-господарські операції з придбання у "Х-ВIO ТЕCНNOLOGIES LIMITED" (ноу - хау) технології розливу стерильних лікарських засобів пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК», оскільки впливають на формування фінансового результату діяльності підприємства - іншого актом перевірки не доведено, а п.5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - забороняє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових», «Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), - не передбачена можливість виключення сплачених сум із складу валових витрат у зв'язку з тим, що контролюючій орган не має можливості встановити, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю підприємства».

Суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачена можливість виключення сплачених сум із складу валових витрат у зв'язку з тим, що контролюючій орган не має можливості встановити, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач мав взаємовідносини з компаніями ТОВ «Фарма Персонал Актив», ТОВ «Фарм Аутсорсінг», ТОВ «Промоушен груп», та уклав відповідні договори про надання маркетингових послуг, зокрема: з ТОВ «Фарма Персонал Актив» договір № 01/08 від 01.08.2011р.; з ТОВ «Фарм Аутсорсінг» договір б/н від 09.02.2011р.; з ТОВ «Промоушен груп» договір № 15/11 від 15.11.2011р.

Відповідно до умов зазначених договорів, ТОВ «Фарма Персонал Актив», ТОВ «Фарм Аутсорсінг» та ТОВ «Промоушен груп» надавали ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» маркетингові послуги з просування лікарських засобів на українському ринку, з метою збільшення обізнаності цільової аудиторії щодо лікарських засобів, шляхом індивідуальних візитів або участі в спеціальних заходах (конференціях, з'їздах, круглих столах, тощо). Послуги включали до себе: ознайомлення цільової аудиторії з перевагами лікарських засобів виробництва ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»; розповсюдження інформаційно-рекламних матеріалів, щодо лікарських засобів виробництва ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», визначення кон'юнктури та динаміки розвитку ринку України.

Вищезазначеними договорами передбачено: п. 1.2 Надання послуг, зазначених в п.1.1, здійснюється групою медичних представник (консультантів) - штатних співробітників Виконавця або залучених Виконавцем на умовах термінової договору або окремого цивільно-правового договору спеціально для виконання зобов'язань за цим Договоре або шляхом залучення третіх осіб, в т.ч. юридичних, на умовах, зазначених в цьому Договорі та Додатково угодах до нього. п.1.3 Чинний Договір є рамочним та відображає загальні принципи та умови надання послуг, кожному окремому випадку конкретні види послуг, їх обсяги, порядок надання та вартість визначаються відповідній Додатковій угоді до цього Договору. п.1.5 Протягом всього періоду дії чинного Договору Виконавець зобов'язується діяти в межах законодавства України, згідно відповідних норм та політикам, включи діючі в Україні та що застосовуються до здійснення його діяльності в межах чинного Договору.

Згідно п.2.1 догорів зазначено, що по закінченні звітного місяця Виконавець надає Замовнику акт щодо наданих послуг за календарний місяць що минув (далі - акт). П.3.1 ціну Договору складає вартість всіх наданих Виконавцем Послуг у відповідності з діючими Додатковими угодами. Надання маркетингових послуг по просуванню продукції оформлюється актами приймання-передачі виконаних послуг та звітів про фактичне надання послуг.

Так, з ТОВ «Фарма Персонал Актив» згідно вимог договору № 01/08 від 01.08.2011р. укладені акти виконаних робіт від 15.08.2011р., 30.08.2011р., 15.09.2011р., 30.09.2011р., 31.10.2011р.

З ТОВ «Фарм Аутсорсінг» згідно вимог договору б/н від 09.02.2011р. укладені акти виконаних робіт від 12.07.2011р., 01.12.2011р., 04.01.2012р., 27.02.2012р., 16.03.2012р., 16.04.2012р., 16.04.2012р., 03.05.2012р., 14.05.2012р., 01.06.2012р., 15.06.2012р., 25.06.2012р., 02.07.2012р., 01.08.2012р.

З ТОВ «Промоушен груп» за договором № 15/11 від 15.11.2011р. укладені акти виконаних робіт від 01.12.2011р., 19.12.2011р.

При цьому, надання будь-яких інших документів та інформації для можливості включення витрат на маркетингові послуги у склад валових витрат, чинним законодавством не передбачено.

Згідно п.2.1 та п.2.4 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Податковий кодекс України (із змінами та доповненнями), визначає: 14.1.108. маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно п. 138.5. Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), «..Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку..»

Відповідно до роз'яснень Наказу Державної податкової служби України від 15.02.2012 року № 123 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат», рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 Кодексу.

Відповідно наказу Міністерства фінансів України від 31.12. 1999р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Згідно п. 19 Положення, витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Згідно довідки наданої позивачем про отримання прибутку від 15.08.2013 року № 3087/05 зазначено, що дохід від реалізації продукції за перевіряємий період склав 293 526 000 грн., податок на прибуток склав 12 104 000 грн., який у термін передбачений законодавством у повному обсязі перераховано до бюджету.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що даними наведеним в бухгалтерському обліку позивача фінансово-господарські операції з придбання маркетингових послуг (робіт) у контрагентів - ТОВ «Фарма Персонал Актив», ТОВ «Фарм Аутсорсінг» та ТОВ «Промоушен груп», підтверджуються актами виконаних робіт та пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки впливають на формування фінансового результату діяльності підприємства.

Документів, які б підтверджували відсутність зв'язку відповідних послуг (робіт) з господарською діяльністю позивача та не використання в подальшому у власній господарській діяльності відповідних результатів суду відповідачем не надано і актом перевірки не зафіксовано.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000104401.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форма «У» від «03» квітня 2013 року № 0000155002 покладені висновки Акту № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року, а саме здійснення позивачем розрахунків в іноземній валюті у сумі 174207,73 євро (1812372,91 грн.) з нерезидентом «WEBBING LTD», (Британські Віргінські острови) без одержання Індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення разової валютної операції при перерахуванні валютних цінностей за межі України.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом «WEBBING LTD» (Британські Віргінські острови), а саме: між вказаними підприємствами було укладено договір позики №08-2008 від 28.05.2008р., згідно умов якого Позикодавець («WEBBING LTD») надає Позичальнику (ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК») у тимчасове поворотне користування грошові кошти в іноземній валюті в сумі 500000,0 євро (п.1.1 договору). Згідно п.1.2 договору, позика надається в безготівковій формі і підлягає поверненню до 04.06.2009р. Строк дії вказаного договору безпосередньо в тексті не визначено.

Згідно додаткової угоди №1 від 12.05.2009р. до договору позики №08-2008 від 28.05.2008р., п.1.2 договору, викладено в редакції «.. позика надається в безготівковій формі і підлягає поверненню до 04.06.2010р..».

Позивач по договору позики №08-2008 від 28.05.2008р. повернув нерезиденту позику у сумі 174207,7евро (1812372,91грн.), а саме: 24.12.2010 згідно платіжного доручення №411 з рахунку №26007200000525 відкритого в уповноваженому банку "ВіЕйБі Банк» перераховано на користь нерезидента «WEBBING LTD» (Британські Віргінські острови) в погашення кредитного договору №08-2008 від 28.05.2010 валютні кошти у сумі 174207,73 євро (1812372,91грн).

Повернення позики нерезиденту в бухгалтерському обліку позивача відображено в кореспонденції рахунків 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 502/31 «Довгостроковий кредит в Євро».

Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Пунктом 4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.

Згідно вказаних матеріалів, визначено, що позивачем було отримано реєстраційне свідоцтво № 956 від 11.06.2008р., вих. № 10-201/11577, видане Головним Управління Національного банку України по м. Києву і Київській області, яке свідчить про належну реєстрацію договору позики № 08-2008, укладеного з Компанією «WEBBING LTD» (Британські Віргінські острови), 28 травня 2008 року.

Додатком № 1 від 12.06.2009р. Головним Управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області, до Реєстраційного свідоцтва № 9256 від 11.06.2008р., внесено наступні зміни до рядків реєстраційного свідоцтва: «строк погашення 04 червня 2010 року» (зазначено кінцеву дату погашення передбачену договором).

В наведеному реєстраційному свідоцтві № 9256 від 11.06.2008р. (в т.ч. в Додатку № 1 від 12.06.2009р.) відсутня графа строк дії, та за актом перевірки дійсність вказаного реєстраційного свідоцтва не заперечується.

Порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті (далі - договори), а також порядок надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам і видачі резидентам індивідуальних ліцензій Національного банку на переказування за межі України іноземної валюти з метою надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, регулюється Постановою Правління НБУ № 270 від 17.06.2004р. «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам» (надалі - Постанова).

Крім того, відповідно до п. 2. ст. 12 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Згідно листа Харківського РЦ ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» № Вд 133-153 від 18.03.2013р., уповноважений банк підтвердив твердження позивача з приводу правомірності здійснення валютної операції за договором позики № 08-2008 від 28.05.2008р., а саме зазначено: «.. погашення 24.12.2010р. простроченої заборгованості у розмірі 174 207,23 євро за сумою основного боргу, згідно умов договору позики № 08-2008 від 28.05.2008р., було здійснене у відповідності до п. 3.2 Глави 3 Розділу Постанови, який передбачає, що обслуговуючий банк проводить платіжні операції за договором лише в разі їх відповідності умовам, зазначеним у реєстраційному свідоцтві з урахуванням усіх додатків до нього [крім випадків дострокового погашення кредиту (якщо це передбачено договором), а також прострочення погашення кредиту] та в договорі з нерезидентом. Враховуючи викладене, на дату погашення заборгованості вносити зміни до реєстраційного свідоцтва не було необхідності».

Зазначені доводи відображені у висновку експертних економічних досліджень Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого проф. М.С. Бокаріуса від 17.04.2013 року за № 3081.

Таким чином, суд приходить до висновків, що дата погашення кредиту, що зазначена в реєстраційному свідоцтві, не є терміном закінчення його дії, оскільки на момент здійснення вищезазначеної валютної операції, реєстраційне свідоцтво № 9256 від 11.06.2008р. своєї дії не припиняло та було чинним, тому позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством - іншого не відповідачем доведено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення форма «У» від «03» квітня 2013 року № 0000155002.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000165002 покладені висновки Акту № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року, а саме позивачем за період, що перевірено, при виплаті нерезиденту ООО «X-BIO TECHNOLOGIES LIMITED» (Республіка Кіпр) доходів з джерелом походження з України у вигляді роялті договору № 25/09/09 від 25.09.2009 у сумі 89000,0 дол. США (710086,5 грн.) та договору №25-2/06/10 25.06.2010 у сумі 810990,0 дол. США (6476006,5 грн.) не здійснено оподаткування такої виплати за ставкою у розмірі 15 відсотків, яка сплачується до бюджету під час такої виплати на загальну суму 1077914,0 грн.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач має взаємовідносини з контрагентом ООО «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED» (Республіка Кіпр), за контрактами №25/09/09 від 25.09.2009 року про передачу прав на використання інформації стосовно промислового, комерційного і наукового досвіду (Ноу-Хау) отримання готової форми препарату ванкоміцину гідрохлорід порошок ліофілізрваний для приготування розчину для ін'єкцій 500 мг та 1000.

Відповідно до умов контракту Ліцензіар ООО «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED» за винагороду надає право використання Ноу-Хау. Право власності до користувача на даний об'єкт інтелектуальної власності не переходить, а залишається за правоотримувачем. За надання Ноу-Хау, відповідно п.6.1 Контракту Ліцензіат виплачує разові відрахування (роялті) згідно додатку № 1 про виконання кожного етапу. Поточні відрахування (роялті) сплачуються Ліцензіатом Ліцензіату у розмірі 15 % від суми щоквартального валового доходу через шість місяців після початку промислового випуску Продукції.

Передача права на використання Ноу-Хау здійснюється поетапно. Згідно додаткової угоди оплата по контракту приймається в будь-якій формі платежу яка не протирічить інтересам сторін, у тому числі вексельна форма розрахунків.

В рахунок сплати, підприємством виписано векселі які було передано ООО «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED, а саме: згідно акту передачі простого векселя № бланка 1486547 серія АА номінальною вартістю 1030000,00 дол. США, згідно акту передачі простого векселя № бланка 1486423 серія АА номінальною вартістю 130000,00 дол. США.

За період з 01.10.2010 по 30.09.2012 роки позивачем перераховано на адресу нерезидента грошові кошти у загальній сумі 89000 дол. США (710086,5 грн.) - платіжне доручення від 13.05.2011 року №445.

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем з контрагентом ООО «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED» (Республіка Кіпр), було укладено контракт № 25-2/06/10 від 25.06.2010 на передачу права на використання інформації відносно промислового, комерційного та наукового досвіду (Ноу-хау) отримання готової форми препарату азітроміцина ліофілізат для розчина інфузій.

Відповідно до умов контракту Ліцензіар «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS LIMITED» за винагороду надає право на використання Ноу - Хау. Право власності к користувачу на даний об'єкт інтелектуальної власності не переходить, а залишається за правоотримувачем. За надання ноу-хау Відповідно п.6.1 Контракту Ліцензіат виплачує разові відрахування (роялті) згідно додатку №1 після виконання кожного етапу. Поточні відрахування (роялті сплачуються Ліцензіатом Ліцензіату у розмірі 15 % від суми щоквартального валового доходу через шість місяців після початку промислового випуску Продукції.

Передача права на використання Ноу - Хау здійснюється поетапно. Загальна вартість передачі права на використання ноу-хау 890000,00 дол. США. Згідно додаткової угоди оплата по контракту приймається у будь-якій формі платежу яка не протирічить інтересам сторін, у тому числі вексельна форма розрахунків.

В рахунок сплати, позивачем виписано векселі які було передано «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS LIMITED» а саме: згідно акту передачі простого векселя № бланка 1486431 серія АА номінальною вартістю 280000,00 дол. США, згідно акту передачі простого векселя № бланка 1486436 серія АА номінальною вартістю 610000,00 дол. США.

За період з 01.10.2010 по 30.09.2012 роки позивачем перераховано на адресу нерезидента грошові кошти у загальній сумі 810990,0 дол. США (6476006,58грн.) - платіжні доручення від 30.08.2011 року №95, від 31.08.2011року № 96, від 20.09.2011року № 112, від 09.11.2011 року № 133, від 14.12.2011 року №169, від 21.12.2011 року №172, від 25.01.2012 року №22, від 17.02.2012 року №34, від 03.03.2012 року №42, від 12.04.2012 року №54, від 31.07.2012 року №89, від 08.08.2012 року №98, від 14.08.2012 року №102, від 16.08.2012 року №104, від 04.09.2012 року №118, від 11.09.2012 року №122.

У обліку позивача було відображено проведення розрахунків з «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED» за контрактами №25/09/09 від 25.09.2009; №25-2/06/10 від 25 червня 2010, шляхом видачі векселів за рах. «Короткострокові векселі в іноземній валюті».

Відповідно ст.9 Закону України від 5 квітня 2001року N2374-III «Про обіг векселів в Україні» із змінами та доповненнями, резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами відповідно до валютного законодавства України. Умови проведення розрахунків між: резидентом та нерезидентом, із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті). Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.

Крім того, згідно ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» зазначено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно з абз.7 ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 жовтня 2012 року N 5463-УІ, із змінами і доповненнями, основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності є, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до пп.14.1.225 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями встановлено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо - чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Оподаткування доходів резидентів Республіки Кіпр регулюється положеннями Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.82 р., який ратифіковано Верховною Радою України. Згідно ст. 6 цієї Угоди платежі по авторських прав і ліцензій, виробничого досвіду, знань і секретів виробництва ("ноу-хау"), які нараховуються з джерел в однієї з Договірних країн з особою з постійним місцезнаходженням в іншій Договірній країні, не підлягають оподаткуванню у першій країні.

Відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно п. 103.8 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Згідно сертифікатів податкової резиденції від 12.05.2010р. та від 04.08.2011р. виданих Департаментом внутрішніх надходжень Міністерства Фінансів Республіки Кіпр, згідно засвідчено, що компанія «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED», зареєстрована у Республіці Кіпр, податковий ідентифікаційний номер 12231159 Н, є резидентом Кіпру у розумінні Конвенції між Республікою Кіпр та Україною.

Судом встановлено, що згідно сертифікатів на компанію «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS LIMITED» (Республіка Кіпр) щодо резиденції та застосуванні положень Конвенції між Республікою Кіпр і Союзу Радянських Соціалістичних Республік з питань уникнення подвійного оподаткування і майна від 29 жовтня 1982 року за отримані прибутки компанією у 2012 та 2013 роках від 10 травня 2013 року виданих уповноваженим органом Міністерством фінансів Республіки Кіпр № 12231159Н, остання є резидентом Республіки Кіпр.

Зазначене підтверджується висновком експертних економічних досліджень Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого проф. М.С. Бокаріуса від 17.04.2013 року за № 3082.

Враховуючи вищенаведене, та на підставі ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не спростовано факт того, що компанія «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED» є резидентом Кіпру.

Таким чином нерезидент компанія «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED» на рахунки якого були перераховано грошові кошти за контрактами №25/09/09 від 25.09.2009р. та №25-2/06/10 від 25.06.2010р. в сумі в сумі 7186093,0грн (899990.0 дол. США) є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.82 р., який ратифіковано Верховною Радою України, та оподаткування діяльності якого здійснюється в Республіці Кіпр. Бенефіціарность одержувача підтверджується укладеними між сторонами ліцензійними договорами. Цей факт і наявність довідки податкової резидентності іноземного контрагента є підставою застосування пільгових ставок за Угодою про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Кіпром.

Вказане згідно положень Податкового кодексу України та Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.82 р. підтверджує, що роялті, отримане компанією «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED» від позивача, не підлягають оподаткуванню в Україні, а рішення відповідача щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та нарахування штрафних (фінансових) санкцій суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000165002.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000175002 покладені висновки Акту № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року, щодо нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб що призвело до збільшення сум грошового зобов'язання, а саме нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.

Відповідно п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У відповідності з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації має містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту певних податку та збору.

Так позивачем до відповідача були подані наступні декларації з податку на прибуток по формі затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації від 28.02.2011 року № 115 "Про затвердження форм та Порядку розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво", а саме: № 9006304403 від 09.08.2011р., № 9010311857 від 08.11.2011р., № 9015807189 від 09.02.2012р., №9024986138 від 08.05.2012р., № 9046782248 від 07.08.2012р., № 9069949557 від 08.11.2012р.

Декларація з податку на прибуток містить відомості про суму податків, які утримуються при виплаті доходів нерезиденту протягом звітного податкового періоду. Такі відомості відображаються наростаючим підсумком з початку року у рядку 17 «Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період» декларації з податку на прибуток. Цей рядок є результатом розрахунків, проведених у додатку (ах) ПН до Розрахунку 1 відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації від 28.02.2011 року № 115 "Про затвердження форм та Порядку розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво".

Відповідно до цього пункту позивач має подавати звітність до податкового органу у рядку 17 «Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період» декларації з податку на прибуток у разі сплати доходу нерезиденту. Однак згідно інформації наведеної в Акті перевірки, у обліку позивача було відображено проведення розрахунків з «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED» за контрактами №25/09/09 від 25.09.2009; №25-2/06/10 від 25 червня 2010, шляхом видачі векселів за рах. «Короткострокові векселі в іноземній валюті».

В рахунок сплати, підприємством виписано векселі які було передано компанії «X- ВIO ТЕСНNОLOGІЕS» LIMITED» за актами передачі простого векселя: № бланка 1486547 серія АА номінальною вартістю 1030000,00 дол. США, № бланка 1486423 серія АА номінальною вартістю 130000,00 дол. США, № бланка 1486431 серія АА номінальною вартістю 280000,00 дол. США, № бланка 1486436 серія АА номінальною вартістю 610000,00 дол. США, зі строком платежу - за пред'явленням.

Відповідно ст.9 Закону України від 5 квітня 2001року N2374-III «Про обіг векселів в Україні» із змінами та доповненнями, резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами відповідно до валютного законодавства України. Згідно ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» зазначено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином виплата доходу нерезиденту було здійснено в зазначений період позивачем простим векселем, що відповідно до ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачає припинення боргових зобов'язань за договором передачі Ноу-Хау і виникнення зобов'язання за виданим векселем, а згідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України погашення векселя не відноситься до доходу отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення форма «Р» від 03 квітня 2013 року № 0000175002.

У податковому повідомленні - рішенні форма «В1» від «03» квітня 2013 року № 0000094401 зазначені порушення вимог законодавства, щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5003 грн.

З наявних у справі документів вбачається, не заперечується сторонами по справі, що у перевіреному періоді позивач - ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» мав господарські взаємовідносини з підприємствами: ПП «Промкомплект Україна» (код ЄДРПОУ 35477839), ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГОСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 25464924), ТОВ фірма «Промелектрозв'язок» (код ЄДРПОУ 31153735).

Так, позивач придбав та сплатив ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО ЕНЕРГОСТРОЙ» товари з метою їх подальшого використання в господарській діяльності. ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО ЕНЕРГОСТРОЙ» поставив товарно - матеріальні цінності згідно укладеного договору №0403 від 04.01.2011 на загальну суму 137100,5 грн., в тому числі ПДВ 22850,09 грн. ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК». Позивач згідно первинних документів, підтверджуючих поставку товару на підставі оформлених податкових накладних включив: до рядка 15.1 Декларації з ПДВ у березні 2011 року у сумі 4416 грн., у серпні 2011 року у сумі 5 грн.; обсяг постачання (база оподаткування) включено до рядка 15.2 Декларації з ПДВ у березні 2012 року у сумі 64509 грн., у серпні 2011 року у сумі 75 грн., у вересні 2011 року у сумі 13905 грн., у листопаді 2011 року у сумі 12707 грн.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується приєднаними до матеріалів справи: податковими накладними: №1 від 02.03.2011р., №2 від 02.03.2011р., №3 від 02.03.2011р., №22 від 15.03.2011р., №23 від 15.03.2011р., №25 від 16.03.2011р., №31 від 18.03.2011р., №36 від 23.03.2011р., №38 від 25.03.2011р., №26 від 16.08.2011р., №1 від 01.09.2011р., №6 від 01.09.2011р., №31 від 20.09.2011р., №47 від 27.09.2011р., №48 від 27.09.2011р., №49 від 27.09.2011р., №52 від 29.09.2011р., №38 від 17.11.2011р., №46 від 22.11.2011р., №45 від 22.11.2011р.

Для підтвердження відповідних взаємовідносин позивачем надано приходні ордери, акти приймання, вимоги, матеріальні звіти про рух матеріальних цінностей, акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, довідку від 15.08.2013 року № 3085/05.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаним вище правочином. Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження. Придбання товарів підтверджено первинними документами та податковими накладними, згідно пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) відповідно до вимог пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) - податкова накладна складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідачем, в ході розгляду справи до суду не надано. На підставі податкових накладних складених контрагентом позивач правомірно включив до податкового кредиту (рядок 10.1 - підлягають оподаткуванню за ставкою 20% Декларації з ПДВ) суму 897 грн. До рядка 10.2 (не підлягають оподаткуванню або звільнені від оподаткування) Декларації з ПДВ сума 13398 грн.

Судовим розглядом також встановлено, що ТОВ фірма «Промелектрозв'язок» (код ЄДРПОУ 31153735) поставив позивачу спецодяг на загальну суму 6990 грн., в тому числі ПДВ 1165 грн. Товар одержано по накладній №РН-1 від 27.03.2012 року та ТОВ фірма «Промелектрозв'язок» виписана податкова накладна №1 від 20.03.2012 по оплаті товару, згідно якої ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» включив обсяг постачання (база оподаткування) до рядка 15.2 Декларації з ПДВ у березні 2012 року у сумі 5825 грн. Для підтвердження відповідних взаємовідносин позивачем надано приходний ордер №720 від 27.03.12р. (черевики «Берці», берці «Влад»), видаткові накладні від 27.03.2012 та 16.03.2012 року, вимога №1201 від 02.04.2012 року, виписка банку, довідку від 15.08.2013 року № 3086/05 про мету придбання товару та його знаходження.

Крім того судом встановлено, що між позивачем та ПП «Промкомплект Україна» (код ЄДРПОУ 35477839) були укладені договори №02/04 від 02.04.2012 та №04/04 від 03.04.2012, на загальну суму 64853,28 грн., в тому числі ПДВ 10808,88 грн. на проведення робіт по монтажу системи вентиляції.

Для підтвердження відповідних взаємовідносин позивачем надано податкові накладні №45 від 11.04.2012р., № 135 від 17.04.2012р., №42 від 10.07.2012р. Виконані роботи підтверджується актами виконаних робіт, підписаними з обох сторін, а обсяг постачання послуг (база оподаткування) включено до рядка 15.2 Декларації з ПДВ ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» у травні 2012 року у сумі 44360 грн., у серпні 2012 року у сумі 9684 грн. Крім того позивачем надано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень; розрахунок №1-2 (загальновиробничих витрат до акту №1); банківські виписки та довідку від 15.08.2013 року № 3096/05 про проведення робіт по монтажу систем вентиляції.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідачем, в ході розгляду справи до суду не надано.

Суд відзначає, що відносно даних господарських взаємовідносин, сторонами також не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаним вище правочином. Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів відображають наявність правовідносин.

Таким чином єдиною підставою, що слугувала для висновків відповідача щодо неможливості встановити зв'язок понесених витрат (з урахуванням ПДВ) позивача з контрагентами ПП «Промкомплект Україна», ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГОСТРОЙ», ТОВ фірма «Промелектрозв'язок» є висновки Акту перевірки від 18.03.2013 року № 141/44.1/01973452 зроблені на підставі отриманих матеріалів від ДПІ у Київського районі м. Харкова Харківської області ДПС, Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та від Основ"янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та первинних бухгалтерських документів, що були надані підприємством до перевірки.

Однак, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів про визнання правочину недійсним в тому числі відповідних рішень суду з цього приводу.

Також, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на додану вартість не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення форма «В1» від «03» квітня 2013 року № 0000094401.

Стосовно встановлених відповідачем порушень вимог законодавства, щодо збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 315 грн., що слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення форма «Р» від «03» квітня 2013 року № 0000084401, суд зазначає наступне:

Відповідно до посилань на Акт перевірки зазначено, що позивачем порушені вимоги законодавства, а саме: п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) відносно збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 315 грн.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті № 141/44.1/01973452 від 18.03.2013 року висновки відповідача про завищення податкового кредиту при придбанні товарів (послуг) у ПП «Промкомплект Україна», ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГОСТРОЙ», ТОВ фірма «Промелектрозв'язок» у сумі 5003 грн. Крім того зазначено про заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 315 грн.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на додану вартість не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів про визнання правочинів позивача з відповідними контрагентами недійсним в тому числі відповідних рішень суду з цього приводу. А отже податкове повідомлення-рішення форма «В1» від «03» квітня 2013 року № 0000094401 в частині порушень вимог законодавства, щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5003 грн. є прийнятим податковою безпідставно та таким що підлягає скасуванню. Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Позивачем здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит, а тому позивач безперечно має право на зменшення оподатковуваного прибутку на здійснені витрати та, як наслідок, на податковий кредит іншого відповідачем доведено не було.

Судом встановлено, що штрафна (фінансова) санкція застосована відповідачем за зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань) з податку на додану вартість визначено позивачеві з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення форма «В1» від «03» квітня 2013 року № 0000094401.

Отже, відсутні обставини, які слугують підставою для застосування до ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» штрафної санкції, передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

В ході розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем по взаємовідносинам з ПП «Промкомплект Україна», ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО"ЕНЕРГОСТРОЙ», ТОВ фірма «Промелектрозв'язок» та наявність господарських правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про скасування податкового повіомлення-рішення форма «Р» від «03» квітня 2013 року № 0000084401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі: за основним платежем - 315 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9,25 грн.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові МГУ Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000104401; форма "У" від 03 квітня 2013 року № 0000155002; форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000165002; форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000084401; форма В1 від 03 квітня 2013 року № 0000094401; форма "Р" від 03 квітня 2013 року № 0000175002 .

Стягнути з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" (адреса: 61070, м. Харків, Дзержинський р-н, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452, р/р 26006962505448 у відділенні ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" "Регіональний центр в м. Харків", МФО 334851) 2294 (дві тисячі двісті дев"яносто чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 серпня 2013 року.

Суддя Панов М.М.