Постанова № 33237347, 27.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 серпня 2013 р. Справа №820/3700/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Нуруллаєва І.С.,

суддів: Мар'єнко Л.М., Єгупенка В.В.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Зеленської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Харківської обласної митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова комісії з реорганізації Державної митної служби України Дороховський О.М. про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, стягнення сум та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, Харківської обласної митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова комісії з реорганізації Державної митної служби Дороховський О.М., в якому з урахуванням зміни позовних вимог просить суд :

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної митної служби України по затримці виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-13240/10/2070 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці;

- стягнути з Харківської обласної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 11 лютого 2011 року по 22 квітня 2013 року в розмірі - 140748,57 грн.;

- стягнути з Харківської обласної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з посади за період з 26 квітня 2013 року по 25 травня 2013 року в сумі 1369,93 грн.;

- стягнути з Державної митної служби України та Харківської обласної митниці солідарно на користь ОСОБА_1 по 10000 грн. в якості компенсації за спричинену моральну шкоду;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Державну митну службу України та Харківську обласну митницю у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року у справі № 2а-13240/10/2070, яка була залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2012 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року, якою визнано незаконним та скасовано наказ Державної митної служби України № 1834-к від 29.09.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, поновлено останнього на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці та зобов'язано Харківську обласну митницю виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.09.2010 року по 10.02.2011 року.

Оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року було виконано відповідачами лише 22 квітня 2013 року, позивач вважає порушеними свої законні права. Крім того, змінився звичайний спосіб життя позивача, для організації якого він вимушений був докласти додаткових зусиль. Таким чином, вважає наявними підстави для задоволення позову та стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача, Державної митної служби України, вказав на те, що позивачем не надано достатніх доказів про звернення його до Держмитслужби України з заявою про поновлення його на роботі в Харківській обласній митниці у період з 10.02.2011 р. по 20.11.2012 р. ОСОБА_1 03.04.2013 р. звернувся до Держмитслужби України про поновлення його на роботі і наказом Держмитслужби України від 22.04.2013 р. № 605-к "По особовому складу митних органів" скасовано п. 1 наказу Держмитслужби України від 29.09.2010 - № 1834-к і поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці. Вважає відсутніми докази в підтвердження розміру суми моральної шкоди, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Другий відповідач, Харківська обласна митниця Державної митної служби України, проти позову заперечував. Зазначив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. Харківську обласну митницю було зобов'язано виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.09.2010 р. по 10.02.2011 р. Допущено до негайного виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та відшкодування коштів в межах стягнення за один місяць. В період з 10.02.2011 р. по 05.07.2011 р. позивач не звертався до відповідача з заявою на поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за 1 місяць. 05.07.2011 р. постановою Харківського апеляційного адміністративного суду вказану постанову суду першої інстанції було скасовано, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. 19.06.2012 р. на адресу Харківської обласної митниці надійшла ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.06.2012 р. про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 р. 02.08.2012 р. на адресу Харківської обласної митниці надійшла копія постанови державного виконавця № 33556145 про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2012 по цій справі в частині стягнення середнього заробітку з Харківської обласної митниці за період з 30.09.2010 р. по 10.02.2011 р. Відповідач 09.08.2012 р. в добровільному порядку виконав постанову Харківського окружного адміністративного суду в цій частині. Після звернення ОСОБА_1, наказом Держмитслужби України від 22.04.2013 р. № 605-к "По особовому складу митних органів" скасовано п. 1 наказу Держмитслужби України від 29.09.2010 - № 1834-к і поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці. Отже, відповідач вважає, що Харківська обласна митниця не є суб'єктом відповідальності за затримку виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 4 Харківської обласної митниці.

Наказом № 1834-к від 29.09.2010 року голови Державної митної служби України за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків та порушення вимог законодавства з питань митної справи, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" перебування на державній службі в митних органах заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської митниці ОСОБА_1 припинено з 30.09.2010 року.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України № 1834-к від 29.09.2010 року в частині припинення його перебування на державній службі в митних органах, поновити на посаді начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці та зобов'язати Харківську обласну митницю виплатити йому середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 30.09.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. у справі № 2-а-13240/10/2070 позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Харківської обласної митниці задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної митної служби України № 1834-к від 29.09.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці. Зобов'язано Харківську обласну митницю виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.09.2010 року по 10.02.2011 року. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці, з відшкодуванням йому коштів в межах суми стягнення за один місяць (а.с. 35-37).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року виправлено описку, що мається в резолютивній частині судового рішення в частині визначення посади, на яку поновлений на роботі ОСОБА_1

11.03.2011 р. позивач повідомив начальника Харківської обласної митниці про готовність стати до роботи (а.с. 100).

За результатом розгляду вказаної заяви відповідач листом № 15/02-3633 від 25.03.2011 р. повідомив ОСОБА_1, що питання знаходження його на робочому місці може бути вирішено після отримання митницею наказу Держмитслужби (а.с. 101).

Харківська обласна митниця не погодилась з постановою Харківського окружного адміністративного суду та посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, звернулась до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. у справі № 2-а-13240/10/2070.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 р. у справі № 2-а-13240/10/2070 апеляційну скаргу Харківської обласної митниці задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року - скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 38 - 43).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2012 р. постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 року було скасовано та залишено в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року (а.с. 44 - 46).

08.06.2012 р. позивач надав заяву на ім'я начальника Харківської обласної митниці про готовність стати до роботи (а.с. 102).

За результатом розгляду вказаної заяви відповідач листом № 13/01-7573 від 18.06.2012 р. повідомив ОСОБА_1, що оскільки припинення державної служби в митних органах здійснювалось згідно наказу Держмитслужби України від 29.09.2010 р. № 1834-к, то і поновлення на роботі може бути вирішено тільки Держмитслужбою України (а.с. 103-104).

Позивач звернувся до Держмитслужби України з заявою від 16.11.2012 р., в якій просив виконати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. (а.с. 105 - 106).

Держмитслужба України 18.12.2012 р. за вих. № 13/1-2715 надала відповідь, в якій роз'яснила ОСОБА_1 порядок виконання судових рішень та повідомила про ненадходження виконавчих документів (а.с. 107).

Позивач, ОСОБА_1, 01.04.2013 р. подав заяву Голові комісії з реорганізації Держмитслужби України, в якій просив забезпечити виконання рішення суду (а.с. 108 - 109).

Комісія з реорганізації Держмитслужби України надала заявникові відповідь № 111/2-13/3160 від 29.04.2013 р., згідно якої Наказом Державної митної служби від 22.04.2013 р. № 605-к, скасовано п.1 наказу ДМСУ № 1834-к "По особовому складу митних органів" від 29.09.10 року, в частині припинення з 30.09.10 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, та поновлено останнього на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці (а.с. 110).

Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 14 КАС України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Суд зазначає, що поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення; здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням; поновлення безперервного стажу роботи, у тому числі стажу для відпустки та поновлення у всіх правах за цією посадою (отримання надбавок тощо).

Виходячи зі змісту ст.ст.24, 31, ч.5 ст.235 КЗпП України, ст.77 Закону України «Про виконавче провадження», негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

У відповідності з ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено статтею 236 КЗпП України. Ця норма передбачає обов'язок власника або уповноваженого ним органу виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, винести ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України зобов'язано орган, який розглядає трудовий спір, при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймати рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стаття ж 236 КЗпП України передбачає, право уповноваженого органу винести ухвалу про виплату незаконно звільненому працівникові середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Матеріалами справи підтверджено, що 22 квітня 2013 року Наказом Державної митної служби № 605-к, скасовано п.1 наказу ДМСУ № 1834-к "По особовому складу митних органів" від 29.09.10 року, в частині припинення з 30.09.10 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, та поновлено останнього на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці (а.с. 15).

25 квітня 2013 року на підставі наказу № 282-к, та особистої заяви ОСОБА_1 звільнено останнього з займаної посади за п.1. ч. 1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням чисельності (а.с. 16 - 17).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині періоду з 03.03.2011 року по 04.07.2011 року, оскільки постанова Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2-а-13240/10/2070 була прийнята 05.07.2011 р. В період з 03.03.2011 року по 04.07.2011 року підлягала негайному виконанню постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року, якою було виправлено описку в резолютивній частині судового рішення в частині визначення посади, на яку поновлений на роботі ОСОБА_1

Крім того, оскільки ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.06.2012 р. набрала чинності 06.06.2012 р., а позивача поновлено на посаді 22.04.2013 р., задоволенню підлягають позовні вимоги в частині періоду з 07.06.2012 року по 21.04.2013 року включно.

Колегія суддів не приймає доводи відповідачів, оскільки вони не спростовують встановлений Конституцією України та КАС України обов'язок виконання судових рішень, ухвалених судами іменем України.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з посади за період з 26.04.2013р. по 25.05.2013р., суд зазначає наступне.

Як підтверджуються матеріалами справи, Наказом Харківської обласної митниці від 25.04.2013 № 282-к ОСОБА_1 був звільнений з Харківської обласної митниці 26.04.2013 у зв'язку з скороченням чисельності відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України на підставі його заяви про скорочення двомісячного терміну вивільнення та звільнення його 3 займаної посади 26.04.2013 (копія заяви є в матеріалах справи).

Повний розрахунок був здійснений з ОСОБА_1 24.05.2013, що підтверджується довідками митниці від 28.05.2013 №06/06-06/204, 06/06-06/205, 06/06-06/207.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно вимог ст.117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд зазначає, що пунктом 1 Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24.12.2012 № 726/2012 утворено Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.12.2012 № 1076-р «Про утворення комісій з проведення реорганізації деяких центральних органів виконавчої влади» утворено комісію з проведення реорганізації Державної митної служби України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Харківську обласну митницю реорганізовано шляхом приєднання до Харківської митниці Міндоходів, яка визначена правонаступником.

Наказом Держмитслужби України від 26.04.2013 №106 «Про утворення комісій з проведення реорганізації митниць» утворено комісію з проведення реорганізації Харківської обласної митниці, встановлено тримісячний строк для проведення реорганізації.

Судом встановлено, що у зв'язку з проведенням реорганізаційних заходів та припиненням фінансування Держмитслужби України відповідно до Закону України від 04.04.2013 № 164-УП «Про внесення змін до додатка №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», з 25.04.2013 всі операції по рахункам Харківської обласної митниці були припинені на підставі листа Міністерства доходів і зборів України від 22.04.2013 №1744/7/95-99-99-05-03- 01.

Закон України від 04.04.2013 № 164-УП набрав чинності 21.04.2013.

Згідно листа Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м.Харкова від 10.06.2013 №06-50/431, останній рух коштів по рахункам митниці відбувався 24.04.2013р., з 25.04.2013 руху коштів не було.

Таким чином, позивач був звільнений 26.04.2013р. вже після того, як було припинено рух коштів та фінансування Харківської обласної митниці.

Рахунки Харківської митниці Міндоходів, яка є правонаступником Харківської обласної митниці, відкриті 18.05.2013р. в Управлінні Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м.Харкова.

Після відкриття рахунків в органах казначейства та отримання митницею паспорта бюджетної програми на 2013 рік, 22.05.2013 підготовлено платіжне доручення №2232 від 22.05.2013р. на перерахування коштів позивачу і реєстр бюджетних фінансових зобов'язань від 22.05.2013 №211 і переданий до Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м.Харкова.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що вини Харківської обласної митниці щодо виплати належних до виплат сум при звільненні позивача не було, у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державної митної служби України та Харківської обласної митниці солідарно на користь ОСОБА_1 по 10000 грн. в якості компенсації за спричинену моральну шкоду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23); моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23).

За правилом ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З положень наведених норм закону слідує, що для набуття права на отримання моральної шкоди відносно особи мають існувати одночасно та в сукупності такі обставини як: 1) факт протиправності рішення чи діяння прийнятого або вчиненого відносно такої особи; 2) факт завдання рішенням чи діянням негативних наслідків, що виявляються у болю, стражданнях, приниженні; 3) факт наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між рішенням (діянням) та негативними наслідками.

Відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. за № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. за №4 відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оскільки позивачем не доведено, в чому полягає завдана йому моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Виходячи з вказаної норми закону, суд вважає, що вимоги позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду та зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69, 71, 72, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Харківської обласної митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова комісії з реорганізації Державної митної служби України Дороховський О.М. про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, стягнення сум та моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Харківську обласну митницю (місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 36987590, інші відомості суду не відомі) нарахувати та здійснити відповідні виплати на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 10.02.2011 року по справі №2а-13240/10/2070 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці, за період з 03 березня 2011 року по 04 липня 2011 року включно та за період з 07 червня 2012 року по 21 квітня 2013 року включно.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Зобов'язати Харківську обласну митницю подати до суду звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 02.09.2013 року.

Головуючий суддя І.С. Нуруллаєв

Суддя Л.М. Мар'єнко

Суддя В.В. Єгупенко