Постанова № 33237222, 19.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року 11:30 810/2200/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О.,

при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч Два" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч Два" (далі-позивач, товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013 №0001442201, №0001452201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з тих підстав, що послуги контрагентом фактично не надавались, а правочини укладено з метою мінімізації податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що факт надання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Позивач просив суд спірні податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. У письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними. При складанні акту перевірки враховано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛДТ» з контрагентами, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям з 01.01.2012 по 30.11.2012. Крім того, надані до перевірки акти здачі-приймання робіт щодо отримання послуг автокрана та послуг навантажувальної техніки від ТОВ «Тесей ЛТД» не містять точної інформації про зміст послуг, місце, час, спосіб надання послуг, кількість використаних матеріалів, людино-годин та устаткування. До перевірки не надано первинних документів, які засвідчували б факт виконання будівельних робіт, а саме: довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, акти приймання форми КБ-2в. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи на транспортування зернових.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч два" є юридичною особою, що зареєстрована 09.08.2004 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області. Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 05.05.2005 в Броварській ОДПІ. Видами діяльності за КВЕД є виробництво будівельних виробів із пластмас; надання в оренду будівельних машин і устаткування; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; будівництво житлових і нежитлових будівель. 11.08.2010 позивачем отримано від державної архітектурно-будівельної інспекції ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії з 06.08.2010 по 06.08.2015.

21 жовтня 2010 року позивачем від головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України отримано ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт». Строк дії ліцензії з 06.10.2010 - необмежений.

Листом від 21.03.2013 №2401/7/22-20 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надіслано відповідачу акт стосовно діяльності ТОВ «Тесей ЛТД» від 12.03.2012 №694/2220/37818657 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей» з контрагентами, з яким платником задекларовані взаємовідносини за 01.01.2012 по 30.11.2012». В акті вказано про вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

27 березня 2013 року податковим органом направлено позивачу запит про надання письмових пояснень та належним чином засвідчених копій документів з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Тесей ЛТД» за весь період взаємовідносин. Позивачем 1 квітня 2013 року податковому органу надано письмові пояснення на запит та документи.

На підставі наказу №356 від 01.04.2013 Броварської ОДПІ Київської області посадовими особами податкового органу проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Світоч Два" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Тесей ЛТД» за період з 01.07.2012 по 30.09.2012.

За результатами складено Акт перевірки від 04.04.2013 №213/22-1/32932794, згідно з яким встановлено порушення підприємством: ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону правочини, укладені між ТОВ «Світоч Два» та ТОВ «Тесей ЛТД» на загальну суму 115650 грн. за період з 01.07.2012 по 30.09.2012; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 19275 грн., в т.ч. за серпень 2012 р. на суму 19275 грн.; п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 20239 грн., в т.ч. у 3 кв. 2012 р. на суму 20239 грн.; п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704; п.8 розділу 3 «Порядок про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 за №197/18935, ТОВ «Світоч Два» невірно визначено суму податкового зобов'язання.

Податковим органом за наслідками перевірки встановлено, що надані до перевірки акти здачі-приймання робіт щодо отримання послуг автокрана та послуг навантажувальної техніки від ТОВ «Тесей ЛТД» не містять точної інформації про зміст послуг, місце, час, спосіб надання послуг, кількість використаних матеріалів, людино-годин та устаткування. До перевірки не надано первинних документів, які засвідчували б факт виконання будівельних послуг, а саме: довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) типова форма КБ-3, акти приймання типової форми КБ-2в. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи на транспортування зернових.

В Акті перевірки також зазначено, що відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від 12.03.2012 №694/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2012 по 30.11.2012. Установлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за з 01.01.2012 по 30.11.2012. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненні удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

У зв'язку з цим податковий орган дійшов висновку, що бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ «Тесей ЛТД» по взаємовідносинах з ТОВ «Світоч Два», є недійсними.

На підставі Акту перевірки Броварською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 №0001442201, яким ТОВ «Світоч Два» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28912,50 грн., з яких 19275 грн. - сума основного платежу, 9637,50 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, та №0001452201, яким ТОВ «Світоч Два» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 30358,50 грн., з яких 20239 грн. - сума основного платежу, 10119,50 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Судом установлено, що позивачем та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Регул» 27 грудня 2006 р. укладено договір купівлі-продажу на 3/100 частини майнового комплексу, а саме побутові і службові приміщення, гараж для легкових автомобілів, диспетчерська цеху, профілакторій на 25 автомобілів, збірно-металеву будівлю для укриття.

ТОВ «Світоч два» з ФОП-ОСОБА_3 1 січня 2012 р. укладено договір оренди №1 на автотранспорт, який орендар зобов'язується повернути орендодавцю після закінчення строку, встановленого цим договором. На виконання договору сторонами складено три акта приймання-передачі від 01.01.2012, від 01.04.2012 та від 01.07.2012.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Тесей ЛТД» (перевізник) укладено договір про надання послуг від 01.08.2012 №1281/1. Згідно з умовами цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з роботи автокрана, передбачено підписання актів приймання виконаних робіт представниками обох сторін. Розділом 2 цього договору передбачено, що виконавець складає акт на виконані роботи на підставі оформлених документів, підтверджуючих роботи механізмів (змінних рапортів). Замовник щоденно веде облік відпрацьованих годин, оформлення відповідними документи (змінні рапорти), а також підписує виконавцю акт на виконані роботи на підставі документів, підтверджуючих роботу механізму. Розділом 3 цього договору передбачено, що кожен день вноситься відмітка в рапорт про роботу автокрана. В розділі 4 зазначено, що у період роботи автокрана на протязі місяця виконавець вистачає рахунки-фактури для оплати, а замовник їх оплачує у випадку, якщо обсяг робіт відомий, замовник може внести передплату згідно договору.

На виконання цього договору ТОВ «Тесей ЛТД» виписано рахунок-фактуру №СФ-0001151 від 31.08.2012 та сторонами підписано акт №ОУ-0001151 здачі-приймання робіт (надання послуг). На підставі договору про надання послуг ТОВ «Тесей ЛТД» виписано позивачу одну податкову накладну від 31.08.2012 №1151, згідно з якою останній надав послуги на суму 59700 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 9950 грн.). На підтвердження оплати за ці послуги позивачем надано банківські виписки. На підтвердження роботи автокрана позивачем надано одну копію змінного рапорту, в якому за період з 06.08.2012 по 23.08.2012 вказано характер роботи, відпрацьовані години, ПІП прораба, підпис та примітка. Разом з тим, позивачем, незважаючи на вимогу суду, не надано до суду щоденних змінних рапортів, а також оригінал книги обліку зміни рапортів та документів, які підтверджують повноваження особи на підписання змінних рапортів (довіреність на особу або наказ).

Між ТОВ «Тесей ЛТД» (перевізник) та позивачем (замовник) укладено договір про надання послуг від 01.08.2012 №1281/2. Згідно з умовами договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги роботи автотехніки (навантаження автомобіля зерновими та перевезення). Розділом 1 цього договору передбачено, що робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт представниками обох сторін. Розділом 2 цього договору передбачено, що виконавець виконує замовлення по автоперевезенню за заявками на роботу автотехніки, складає акт на виконані роботи на підставі оформлених документів, підтверджуючих роботу техніки (змінних рапортів, інших первинних документів). Замовник щоденно веде облік відпрацьованих годин і оформлює відповідні документи (зміни рапорти, інші документи), підписує виконавцю акт на виконані роботи на підставі документів, підтверджуючих роботу техніки. Розділом 3 передбачено, що договірна вартість вказується в рахунках-фактурах. Розділом 4 передбачено, що у період роботи на протязі місяця виконавець виставляє рахунки-фактури для оплати а замовник їх оплачує: у випадках, якщо обсяг робіт відомий, замовник може винести передплату згідно договору. Крім того, до договору долучено додаток №1, в якому зазначено, що автопослуги будуть надаватися автомобілем перевізника на об'єкти.

На виконання умов договору ТОВ «Тесей ЛТД» виписано рахунок-фактури №СФ-0001152 від 31.08.2012 та сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0001152; ТОВ «Тесей ЛТД» виписано позивачу податкову накладну від 31.08.2012 №1152, згідно з якою останній надав послуги на суму 55950 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 9325 грн.). На підтвердження оплати за ці послуги позивачем надано банківські виписки. На підтвердження виконання договору позивачем надано вісім накладних на товар (пшениця), в яких зазначено прізвище водія, № машини, звідки перевезено, від кого прийнято. Суд зазначає, що в цих накладних відсутні підписи водія про прийняття та здачу товару. Крім того, незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано до суду передбачені цим договором заявки на роботу автотехніки, змінні рапорти, документи на автомобілі перевізника, а також товарно-транспортні накладні на перевезення товару, видаткові накладні, довіреності на осіб, які здійснюють перевезення, подорожні листи, журнали обліку отримання продукції на склад позивача та документи на підтвердження внутрішнього переміщення товару по складу.

Подальше оформлення реалізації отриманих послуг та товару позивачем здійснювалось наступним чином.

Між позивачем (виконавець) та ТОВ «Оздоб-Сервіс Плюс» (замовник) 01.08.2012 укладено договір №8/1-12Кр про надання послуг. Згідно з умовами договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги роботи автокрана, за наслідками підписуються акти приймання виконаних робіт представниками обох сторін. Розділом 2 цього договору передбачено, що виконавець складає акт на виконані роботи на підставі оформлених документів, підтверджуючих роботу механізмів (змінних рапортів). Замовник щоденно веде облік відпрацьованих годин і оформляє відповідні документи (змінні рапорти), а також підписує виконавцю акт на виконані роботи на підставі документів, підтверджуючих роботу механізму. Розділом 3 цього договору передбачено, що кожен день вноситься відмітка в рапорт про роботу автокрана. В розділі 4 зазначено, що у період роботи автокрана на протязі місяця виконавець виставляє рахунки-фактури для оплати, а замовник їх оплачує у випадку, якщо обсяг робіт відомий, замовник може внести передплату згідно договору. На виконання цього договору сторонами підписано три акти здачі-приймання робіт (надання послуг). На підставі договору про надання послуг ТОВ «Світоч Два» виписано чотири податкових накладних від 31.08.2012 №59, №60, №53, від 02.08.2012 №2. На підтвердження оплати за ці послуги позивачем надано банківські виписки. На вимогу суду змінні рапорти, книга реєстрації змінних рапортів, документи на підтвердження повноважень особи, яка здійснювала відмітку про роботу автокрана, позивачем до перевірки та до суду не надано.

1 січня 2012 року між позивачем (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір підряду, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується виконувати наступну роботу, а саме в робочі дні, а за необхідності і у святкові та неробочі дні, проводити передрейсовий медичний огляд водіїв підприємства з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Розділом 2 цього договору, передбачено, що робота має відповідати наступним вимогам: виконавець зобов'язаний своїми силами: проводити о 8-й годині ранку передрейсовий медичний огляд водіїв підприємства в робочі дні і відповідно до розпорядження директора у святкові та неробочі дні; результати медичного огляду щодня заносити до журналу передрейсового огляду водіїв; роботи відмітки в подорожніх листах про проходження медичних оглядів. Розділом 2 цього договору передбачено, що оплата відбувається на протязі місяця від дня підписання акту про виконання роботи. Передбачені цим договором документи, зокрема заду коментовані відомості про щоденний медичний огляд водіїв, позивачем на вимогу суду не надано.

Між позивачем (перевізник) та ПАП «Обрій» (замовник) 1 січня 2012 року укладено договір про надання послуг. Згідно з умовами цього договору перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом вантаж (згідно із товарно-транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення, яким є пункти, які будуть вказуватися в ТТН або в заявках; надавати послуги навантажувально-розвантажувальної техніки, в якій виникає потреба при перевезенні вантажів. Розділом 1 цього договору передбачено, що оформлений подорожній лист, завірений перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення відповідальності за охорону вантажу на перевізника. Розділом 3 цього договору передбачено забезпечення своєчасного та повного оформлення у встановленому порядку транспортних документів і подорожніх листів, необхідність відмічати в товарно-транспортних накладних фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів навантаження та відстань транспортування вантажу, гадання завіреного екземпляру товарно-транспортної накладної перевізнику. На виконання цього договору сторонами підписано п'ять актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000316 по рахунку №СФ-0000407 від 29.08.2012, №ОУ-0000317 по рахунку №СФ-0000409 від 30.08.2012, №ОУ-0000315 по рахунку №СФ-0000405 від 28.08.2012, №ОУ-0000324 по рахунку №СФ-0000404 від 15.08.2012, №ОУ-0000285 по рахунку №СФ-0000370 від 08.08.2012. На підставі договору про надання послуг ТОВ «Світоч Два» виписано ПАП «Обрій» п'ять податкових накладних №32 від 29.08.2012 на підставі договору про надання послуг від 29.08.2012, №36 від 30.08.2012 на підставі договору про надання послуг від 30.08.2012, №28 від 28.08.2012 на підставі договору про надання послуг від 28.08.2012, №27 від 27.08.2012 на підставі договору про надання послуг від 15.08.2012, №8 від 05.08.2012 на підставі договору про надання послуг від 08.08.2012. На підтвердження оплати за ці послуги позивачем надано банківські виписки. Товарно-транспортні накладні, заявки, листи на отримання вантажу, подорожні листи, довіреності на осіб, які здійснюють перевезення, договори, які зазначені в податкових накладних, видаткові накладні, документи на автотранспорт, який здійснював перевезення на виконання цього договору, позивачем до суду не надано, незважаючи на неодноразові вимоги суду.

Позивачем до суду надано два акта списання палива від 29 вересня 2012 року у зв'язку з використанням при роботі автотранспорту та техніки у 3-му кварталі 2012 року. На підтвердження перебування механізмів і транспортних засобів ТОВ «Світоч два» в серпні 2012 року на будівництві Храму Святителя Феодосія Чернігівського позивачем надано довідку від 04.06.2013 від ТОВ «Оздоб-Сервіс Плюс».

Суму податку на додану вартість за зазначеними вищевказаними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, включено до податкової декларації з податку на додану вартість та відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

У судові засідання представник позивача на вимогу суду не надав усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність вчинених господарських операцій з цими контрагентами.

Для з'ясування зазначених обставин суд згідно з частиною п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України запропонував позивачу подати додаткові докази, а також з власної ініціативи витребував докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, суд від позивача додатково витребувано всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій, проте цих документів позивачем до суду не надано.

У судовому засіданні представник позивача не надав суду пояснень щодо причин відсутності передбачених договорами товарно-транспортних накладних, заявок, листів на отримання вантажу, подорожніх листів, довіреностей на осіб, які здійснювали перевезення вантажу, договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), кошторисної документації, довідок КБ-3, наказів на призначення осіб, уповноважених вести контроль якості й приймання робіт, актів здачі-приймання документації, розпорядження директора, журналів реєстрації передрейсового огляду водіїв, змінних рапортів, книг реєстрації змінних рапортів, документів на підтвердження повноважень особи, яка здійснювала відмітку про роботу автокрана, заявок на роботу автотехніки, журналів обліку отримання продукції на склад позивача та документів на підтвердження внутрішнього переміщення товару по складу, при цьому він підтвердив, що цих документів у позивача немає і надати їх суду неможливо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесених податкових повідомлень-рішень.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту та прибутку, судом досліджено факт передачі та отримання послуг з роботи автотехніки (навантаження автомобіля зерновими та перевезення) від ТОВ «Тесей ЛТД» на підставі укладених договорів до замовника, яким є позивач.

Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані договори, податкові накладні, рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт. При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які обов'язково підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (товарно-транспортних накладних, заявок, листів на отримання вантажу, подорожніх листів, довіреностей на осіб, які здійснювали перевезення вантажу, договору, актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), кошторисну документацію, договірну ціну, довідки КБ-3, накази на призначення осіб, уповноважених вести контроль якості й приймання робіт, акти здачі-приймання документації, розпорядження директора, податкові накладні та видаткові накладні, журнали реєстрації передрейсового огляду водіїв, змінні рапорти, книга реєстрації змінних рапортів, документи на підтвердження повноваження особи, яка здійснювала відмітку про роботу автокрана, заявки на роботу автотехніки, журнали обліку отримання продукції на склад позивача та документи на підтвердження внутрішнього переміщення товару по складу тощо).

Суд бере до уваги, що на вимогу надання доказів виконання договорів про надання послуг від ТОВ «Тесей ЛТД» позивачем не надано товарно-транспортні накладні, які б у достатній мірі відображали суть цієї господарської операції.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 за № 488/346 затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 за №363. Відповідно до вимог цих норм для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача, виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник ТТН залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто отримання і реалізація товарів, робіт, послуг повинні підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами та іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання, тощо. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось судом, рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з заниженням позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток, що призвело до заниження сплати податку від здійснення підприємницької діяльності по господарських операціях з ТОВ «Тесей ЛТД», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про відсутність як факту реального здійснення господарської операції, так і відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту та податку на прибуток, судом досліджено факт передачі та отримання товарів та послуг від ТОВ «Тесей ЛТД» до покупця, яким є позивач.

Судом установлено, що позивачем переважно надано тільки окремі вищевказані договори, податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт, банківські виписки. При цьому позивачем як на вимогу податкового органу під час перевірки, так і на вимогу суду у ході судового розсліду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (товарно-транспортних накладних, заявок, листів на отримання вантажу, подорожніх листів, довіреностей на осіб, які здійснювали перевезення вантажу, договорів, на які здійснено посилання, актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), кошторисну документацію, договірну ціну, довідки КБ-3, накази на призначення осіб, уповноважених вести контроль якості й приймання робіт, акти здачі-приймання документації, розпорядження директора, податкові накладні та видаткові накладні, журнали реєстрації передрейсового огляду водіїв, змінні рапорти, книга реєстрації змінних рапортів, документи на підтвердження повноважень особи, яка здійснювала відмітку про роботу автокрана, заявки на роботу автотехніки, журнали обліку отримання продукції на склад позивача та документи на підтвердження внутрішнього переміщення товару по складу, договорів, які зазначені в податкових накладних тощо).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженням наданих відповідачем документів підтверджено відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів у контрагента позивача та можливості виконання ними укладених із позивачем договорів.

Суд визнає, що ТОВ «Тесей ЛТД» було зареєстровано як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (товарно-транспортних накладних, заявок, листів на отримання вантажу, подорожніх листів, довіреностей на осіб, які здійснювали перевезення вантажу, договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), кошторисну документацію, договірну ціну, довідки КБ-3, накази на призначення осіб, уповноважених вести контроль якості й приймання робіт, акти здачі-приймання документації, розпорядження директора, податкові накладні та видаткові накладні, журнали реєстрації передрейсового огляду водіїв, змінні рапорти, книга реєстрації змінних рапортів, документи на підтвердження повноважень особи яка здійснювала відмітку про роботу автокрана, заявки на роботу автотехніки, журнали обліку отримання продукції на склад позивача та документи на підтвердження внутрішнього переміщення товару по складу, договорів, які зазначені в податкових накладних тощо), а в окремих із вищевказаних документах відсутня точна інформація про зміст послуг, місце, час, спосіб надання послуг, кількість використаних матеріалів, що унеможливлює дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання тощо).

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт надання послуг від контрагента позивача - ТОВ «Тесей ЛТД» до позивача дійсно не підтверджується документально.

Суд визнає, що позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Тесей ЛТД», а надані докази: договори, податкові накладні, окремі акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури тощо є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд визнає, що в силу п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органам державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Оскільки таких документів позивачем не надано ні податковому органу, ні суду, то суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про те, що такі документи відсутні.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами не було, оскільки ці операції не підтверджено належним чином відповідними документами.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адмістративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 червня 2013 р.