Постанова № 33236749, 02.09.2013, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

583/2877/13-а

2-а/583/87/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Р.В.,

при секретарі Зубатовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, про визнання дій протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

30.07.2013 року відкрито провадження у справі. Позивач свої вимоги мотивує тим, що постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.12.2010 р. по справі адміністративного судочинства №2-а-3815/10 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради зобов'язано здійснити йому перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру допомоги у відношенні до законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на момент виплат та щорічної допомоги до 5 травня за 1010 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо визначення розміру допомоги у відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі зазначеної постанови 14.07.2011 р. отримав виконавчий лист №2-а-3815/2010 р. та направив на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області. 6.02.2013 р. на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. 23.04.2013 р. державний виконавець звернувся до Охтирського міськрайонного суду з поданням про зміну порядку та способу виконання судового рішення. У задоволенні зазначеного подання судом було відмовлено. Поштою 20.07.2013 р. отримав постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.06.2013 р. Згідно змісту зазначеної постанови державним виконавцем було прийняте вищезазначене рішення з огляду на відсутність бюджетних коштів на його виконання.

Вважає дану постанову протиправною та такою, що винесена передчасно і підлягає скасуванню, оскільки судове рішення фактично не виконано, виконавець не виконав свій обов'язок по накладенню арешту на грошові кошти та інше майно боржника, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», не накладав штрафних санкцій на боржника та не вносив повідомлення до правоохоронних органів про притягнення боржника до відповідальності. Також позивач звертає увагу суду на те, що державний виконавець не належним чином звертався до суду із поданням про зміну порядку та способу виконання постанови, оскільки у своєму подання прохав змінити порядок і спосіб виконання виконавчого листа, що законом не передбачено взагалі. Рішення суду набрало законної сили, а тому підлягає обов'язковому виконанню. Через це позивач просить суд визнати протиправними дії та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 26.06.2013 р. про закінчення виконавчого провадження. Також позивач прохає зобов'язати відповідача застосувати всіх можливих заходів по виконанню постанови суду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися. На адресу суду з боку представник позивача надійшла письмова заява, якою він просив провести участь розгляд справи без їх участі. ё

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Охтирського міськрайонного суду, Сумської області від 24.12.2010 р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради зобов'язано здійснити йому перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру допомоги у відношенні до законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на момент виплат та щорічної допомоги до 5 травня за 1010 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо визначення розміру допомоги у відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 14.07.2011 р. отримав виконавчий лист №2-а-3815/2010 та направив на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області.

06.02.2013 р. на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.

20.07.2013 р. позивач отримав постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.06.2013 р. на підставі п. 11, ч. 1, ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». У мотивувальній частині зазначеної постанови зазначено про те, що у відповідача, що є бюджетною установою, відсутнє майно, на яке може бути звернуте стягнення. Позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення на «стягнення» із відповідача суми боргу для пред'явлення для розрахунку у казначейську службу згідно з нормами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2, ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Згідно з ч. 2, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно з ч. 3, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно з п. 11, ч. 1, ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Як зазначалося вище, відповідачем вживалися передбачені Законом заходи щодо примусового виконання постанови Охтирського міськрайонного суду, Сумської області від 24.12.2010 року, зокрема, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику строк для добровільного виконання. Однак відповідач не довів того, що останнім вживались заходи до притягнення до відповідальності відповідальних осіб за невиконання судового рішення.

Як вбачається із заперечення відповідача, неможливість виконання судового рішення пояснюється відсутністю в Законах України «Про Державний бюджет» видатків на виконання судових рішень.

Ч. 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що відповідно п. 38 до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Жовнер проти України» державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Відповідно до ч. 2, ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З матеріалів справи не вбачається, що неможливість виконання судового рішення підтверджується будь - якими доказами, лист боржника про відсутність бюджетних коштів сам по собі не підтверджують цього факту, таким чином висновки державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження є необґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що відповідно пп. 29, 30, 31 рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року по справі «Васильєв проти України», виконання рішень суду, в яких відповідачем є державні органи, є можливим, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Суди, Державна виконавча служба не мають повноважень на скасовування закону або примушування держави вносити зміни до Закону «Про Державний бюджет». Тому, виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави. Отримавши рішення та виконавчий лист проти конкретного державного органу, заявники не зобов'язані порушувати, за своєю власною ініціативою, інші провадження проти різноманітних державних органів щодо своїх вимог. Заявник не був зобов'язаний звертатися до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що закриття виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення.

Відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. До матеріалів справи не надано доказів звернення державного виконавця до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Як з'ясовано у судовому засіданні, державний виконавець звертався до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання виконавчого листа, у чому йому було відмовлено через відсутність на це законних підстав.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених ч. 2 ст. 162 КАС України, визнається судом протиправним і скасовується, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №36394853 від 26.06.2013 року з примусового виконання виконавчого листа №2-а-3815/10 виданого 14.07.2011 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області.

Разом з тим, обов'язок щодо вжиття заходів по виконанню судового рішення визначений Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим вимоги щодо зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області вжити всіх заходів по виконанню рішення суду задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач постанову про закриття виконавчого провадження отримав 20.07.2013 р., що видно з відмітки на поштовому конверті, а до суду з позовом звернувся 29.07.2013 р., то строк звернення до суду із зазначеним позовом підлягає поновленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 69-71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області по прийняттю постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №36394853 відповідно до постанови від 26.06.2013 р. протиправними.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №36394853 відповідно до постанови від 26.06.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-3815/10 виданого 14.07.2011 року Харківським апеляційним адміністративним судом Сумської області.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Сидоренко Р.В.