Рішення № 33236316, 28.08.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5317/2013

Справа № 641/5039/13-ц Головуючий 1 інстанції: Чайка І.В.

Категорія: договірні Доповідач: Овсяннікова А.І

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітка В.М., Коваленко І.П.

при секретарі - Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 липня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Комінтернівському районі міста Харкова та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Комінтернівському районі міста Харкова та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказав, що відповідно до укладеного кредитного договору № НАХRRХ13340032 від 27 квітня 2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2907,59 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 квітня 2008 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором 22 березня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», в особі філії «ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Комінтернівському районі міста Харкова» було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ «Верус» поручився за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором у сумі 200 грн.

Взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором № НАХRRХ13340032 від 27 квітня 2007 року Банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 21.02.2013 року має заборгованість - 37772.30 грн., яка складається з наступного:

1916,29 грн. - заборгованість за кредитом;

15382,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

783,64 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

17414,57 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи:

500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

1774,87 грн. - штраф (процентна складова). Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, копією кредитного договору та іншими доказами, що додаються до позову.

Відповідач до теперішнього часу не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим Банк просить стягнути з ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за кредитним договором № НАХRRХ13340032 від 27 квітня 2007 року в розмірі 37572.30 грн. .

Стягнути з ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Комінтернівському районі міста Харкова та ОСОБА_2 солідарно на їх користь 200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на їх користь судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась. Подала до суду заяву про розгляд справ без її участі, в якій також зазначила , що позов вона визнає частково. Просила зменшити суму боргу, зв'язку з тим, що вона не працює та на її утриманні знаходиться малолітня дитина, про що надала копію свідоцтва про народження дитини.

Представник відповідача - ТОВ « УФА «Верус» в судове засідання не з'явився.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ"Приватбанк" суму заборгованості за кредитним договором №НАХRRХ13340032 від 27 квітня 2007 року в сумі 21299 грн. 11 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 215 грн. 00 коп., а всього підлягає стягненню 21514 грн. 11 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" в особі філії ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" у Комінтернівському районі м. Харкова користь ПАТ КБ "Приватбанк" 200,00 грн. заборгованості за кредитним договором № НАХRRХ13340032 від 27 квітня 2007 року.

В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Банку, посилаючись на те, що судом не дотриманий строк позовної давності.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 27 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 2 907,59 грн. зі сплатою 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 квітня 2008 року.

Відповідно до вимог ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк повернення кредиту визначений сторонами до 26 квітня 2008 року.

Строк звернення до суду сплинув 26 квітня 2011 року.

До суду позивач звернувся 21 травня 2013 року, тобто, більше ніж через п'ять років.

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Рішення судом ухвалено 01 липня 2013 року у відсутності сторін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить застосувати строк позовної давності і відмовити у позові саме з цих причин.

Колегія погоджується з таким доводом ОСОБА_2

Відсутність ОСОБА_2 в судовому засіданні позбавило її можливості заявити таке клопотання.

При цьому як вона пояснює в суді апеляційної інстанції до 01 липня 2013 року вона не отримала копію позовної заяви і не мала можливості належно підготуватися до розгляду справи.

Що стосується заперечень Банку, то вони судовою колегією не приймаються.

Як зазначає позивач 27 квітня 2007 року ними з відповідачем було укладено договір споживчого кредиту «Розстрочка «Стандарт», де п.5.5 визначено, що строк позовної давності сторонами визначено у п'ять років.

Між тим, сторонами підписано тільки кредитний договір, наданий позивачем на а.с.5, де строк позовної давності у п'ять років не зазначений.

Відповідно до вимог ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

На а.с.7-10 Банком представлено екземпляр умов надання споживчого кредиту «Розстрочка «Стандарт».

Однак, це загальний зразок цих умов. Ні підпису Банку ні підпису ОСОБА_2 на ньому немає.

Посилання в цьому договорі про ознайомлення з умовами надання споживчого кредити «Розстрочка «Стандарт», не свідчить про підписання саме договору з строком позовної давності у п'ять років.

Підпису відповідачки на ньому немає, що не оспорюється і Банком, а тому вважати, що це є письмовим договором про збільшення строку позовної давності, укладеному згідно вимог ст.259 ЦК України, не можна.

При цьому Банк не дотримався навіть і п'ятирічного строку, оскільки строк повернення кредиту 26 квітня 2008 року, а позов зареєстровано у суді 21 травня 2013 року .

Що стосується сплати відповідачкою частини боргу, то колегія виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Строк позовної давності за наданим кредитом сплинув 26 квітня 2011 року.

Кошти відповідачкою сплачувалися після спливу цього строку - з 11 травня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Отже, згідно цих вимог закону ОСОБА_2 не вправі вимагати повернення виконаного.

За таких обставин рішення суду підлягає скасування з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 313, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 липня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Комінтернівському районі міста Харкова та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: