Ухвала суду № 33236312, 28.08.2013, Апеляційний суд Харківської області

Провадження: 22-ц/790/4852/13 Головуючий 1 інст. -

Справа № 2-223/11 Шинкарчук Я.А.

Категорія: спори, що виникають із Доповідач - Бездітко В.М.

сімейних правовідносин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Бездітка В.М.,

суддів колегії - Овсяннікової А.І., Коровіна С.Г.,

при секретарі - Москаленко Е.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 доОСОБА_4про поділ майна подружжя, стягнення матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 доОСОБА_5 проподіл майна подружжя, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2007 року ОСОБА_5. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та стягнення матеріальної й моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 15 березня 1991 перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі під час якого придбала житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та господарськими будівлями по АДРЕСА_2 та житловий будинок по АДРЕСА_3, які зареєстрували на ім'я ОСОБА_4 Крім того, за власні кошти купила: автомобіль марки «Форд Ескорт», 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 від 01.11.2006 року; автомобілі ВАЗ-2111, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2; автомобіль ГАЗ 33021, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_3; автомобіль марки «Форд Ескорт», державний номер НОМЕР_9, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 від 31.03.2001 року; причіп ПВА-2, 2006 року випуску державний номер НОМЕР_11, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 від 29.08.2006 року, причіп ПГА-1, державний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_13 від 20.12.2001року. Для придбання цього майна, було реалізовано будинок який належав їй та її сину на праві власності ще до укладення шлюбу. Відповідач у цей час заробітку - не мав. Оскільки усе майно придбане нею за кошти від реалізації житлового будинку, який належав їй на праві власності ще до укладення шлюбу, воно є її особистою власністю.

В порядку поділу майна, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила визнати за нею: право власності на весь будинок по АДРЕСА_2; право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована з адресою АДРЕСА_2; право власності на всі господарські будівлі за адресою АДРЕСА_2; право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_3; право власності на транспортні та автотехнічні засобі: автомобіль марки «Форд Ескорт», 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1; автомобіль ВАЗ-2111, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_2; причіп ПВА-2, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_11; стягнути кошти за майнову та моральну шкоду в сумі 500000 грн., яка спричинена протиправними діями ОСОБА_4;

У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та стягнення матеріальної й моральної шкоди та з урахуванням уточнень, просив визнати за ним: право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2; право власності на приватизовану земельну ділянки, що розташована по АДРЕСА_2, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; право власності на господарські будівлі по АДРЕСА_2; право власності на транспортні та автотехнічні засоби: автомобіль марки «Форд Ескорт», 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1; автомобіль ВАЗ -2111, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_5; причіп ПВА-2, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_11; стягнути кошти за майнову та моральну шкоду в сумі 15000000 гривень, вчинену протиправними та протизаконними діями ОСОБА_5.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що з 15 березня 1991 до 03 грудня 2007 року перебував з позивачкою у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі на його ім'я було придбано житловий будинок по АДРЕСА_2, транспортні та автотехнічні засоби: автомобіль марки «Форд Ескорт», 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «Форд Ескорт», 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_14; автомобіль ГАЗ 33021, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_3; причіп ПВА-2, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_11; причіп ПГА-1, державний номер НОМЕР_4, які зареєстровані на його ім'я та автомобіль ВАЗ-2111, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який зареєстрований за Серіковою - ОСОБА_8 З 1999 року він є засновником акціонерного товариства «Украгросоюз» та приватним підприємцем. Його колишня дружина ОСОБА_5 ніякої участі в його підприємницькій діяльності не брала, ніде не працювала. Вона практично не вносила нічого в їх сімейний бюджет.

В зв'язку з тим, що вони не можуть вирішити питання про розподіл майна подружжя мирним шляхом звернулись з даними позовам до суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі та надав пояснення відповідно до викладених у позові вимог. Проти задоволення зустрічного позову заперечував.

У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом, надав пояснення відповідно до викладених у позові вимог. Проти задоволення первісного позову заперечував.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_5. право власності на 1/2 частину житлового будинку з прибудовами та надвірними спорудами по АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_5. право власності на 1 / 2 частину земельної ділянки загальною площею 0, 150 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_5. право власності на транспортні та автотехнічні засоби: автомобіль марки "Форд Ескорт", 1991 року випуску, д/н НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 від 31.03.2001р., ринкова вартість становить 33835 грн.; автомобіль марки ГАЗ 33021, 1996 року випуску, д/н НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 від 16.05.2006р., ринкова вартість 24359 грн. 29 коп.; причіп ПВА-2, державний номерний знак НОМЕР_11, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_16 від 29.08.2006р., ринкова вартість становить 1752 грн. 03 коп. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Судові витрати залишено за рахунок ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку з прибудовами та надвірними спорудами по АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0, 150 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на транспортні та автотехнічні засоби: автомобіль НОМЕР_7, 2000 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_17 від 20.05.2004, ринкова вартість становить 28249 грн.; автомобіль марки "'Форд Ескорт", 1999 року випуску, д/н НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_18 від 01.11.2006, ринкова вартість 31251 грн. 49 коп.; причіп ПГА-1, д/н НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_13 від 20.12.2001р., ринкова вартість 753грн. 96 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за різницю у вартості виділеного майна в розмірі 154 грн. 06 коп. В задоволені інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Судові витрати залишено за рахунок ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, з урахуванням її уточнень та доповнень, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_5. права власності на 1/2 частину житлового будинку з прибудовами та надвірними спорудами по АДРЕСА_2 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0, 150 га за вказаною адресою та відмови у задоволені у позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди. В цій частині просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про визнання за ним права власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку і стягнути з ОСОБА_5 1500000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В іншій частині просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказав, що оскаржуване рішення необґрунтоване та незаконне, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не враховано, що згідно матеріалів технічної інвентаризації будинок закінчений будівництвом, акти прийомки будинку в експлуатацію в бюро не представлялись, право власності на будинок не оформлено. Оскільки спірний об'єкт нерухомості не зареєстровано та на нього не оформлено право власності то його юридично не існує і він не може бути предметом розподілу майна між подружжям. Судом не враховано, що спірний житловий будинок було добудовано за рахунок продажу однокімнатної квартири по АДРЕСА_1, що належала йому, ОСОБА_4, на праві приватної власності, а відповідно спірний житловий будинок та земельна ділянка є його особистою власністю. Також судом не прийнято до уваги покази його сестри ОСОБА_10 Не враховано обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідно до вимог ст. ст. 1166-1667 ЦПК України.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено наступне.

15 березня 1991 року, що підтверджується повторною копією свідоцтва про шлюб від 23.06. 2006 року, актова запис № 20, сторони зареєстрували шлюб.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 грудня 2007 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

В період шлюбу подружжям придбаний недобудований жилий будинок готовністю 93% з надвірними будівлями, а саме: гаражем літ. «Б», літньою кухнею «В», вбиральнею літ. «Д», льохом літ. «Е» по АДРЕСА_2. Будинок згідно довідки КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» № Р909 від 22.10.2007 року на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Першою Державною нотаріальної конторою Харківського району 28.09.1999 р. № 2-2198 на праві власності належить ОСОБА_4

Сторони за власні кошти добудували жилий будинок та рішенням виконкому Безлюдівської селищної ради № 224 від 10.06.2004 надано дозвіл на прийняття до експлуатації закінченого будівництвом 2-х поверхового житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_2.

Рішенням виконкому Безлюдівської селищної ради № 264 від 08.07.2004 p. затверджено акти державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію 2-х поверхового житлового будинку АДРЕСА_2, але право власності на добудований жилий будинок не зареєстровано.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АБ № 214814 від 08.06.2005року, зареєстрованого 08.06.2005 року, ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0, 15 га по АДРЕСА_2, яка надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Сторонами по справі не оспорюється, що після вводу спірного будинку в експлуатацію було добудовано 3-й поверх у житловому будинку по АДРЕСА_2.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5. та ОСОБА_4 щодо визнання права власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з положень вимог ст. ст. 60, 69-71 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що він не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Такі висновки рішення суду підтверджені доказами, які досліджені з додержанням вимог цивільно-процесуального закону і яким дана належна оцінка у сукупності з усіма обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги, що спірний житловий будинок не може бути об'єктом поділу, оскільки право власності на останній не оформлено, висновків суду не спростовують. Апелянтом не враховано, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, зокрема і житловий будинок, який був куплений та добудований під час проживання подружжя у шлюбі за їх спільні кошти. ОСОБА_4 не надано безспірних доказів, що будинок у с. Безлюдівка значно збільшився за рахунок його будівництва після припинення шлюбно-сімейних відносин. З наданих апелянтом акту, квитанції та смети не вбачається, що будівництво було здійснено саме за кошти ОСОБА_4 та що ТОВ «Омега» взагалі має право виконувати будь-які будівельні роботи.

Доводи апеляційної скарги щодо ігнорування судом першої інстанції при ухвалені судового рішення вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України не ґрунтуються на матеріалах справи, висновки прийнятого судом рішення не спростовують. Ці доводи повторюють обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 і були досліджені та оцінені судом першої інстанції. Під час розгляду справи у суді першої інстанції та в апеляційному суді ОСОБА_4 та його представником не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих, що набуття апелянтом спірного житлового будинку здійснювалось за рахунок власних особистих коштів або за кошти від реалізації квартири, яка належала йому на праві приватної власності.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування пояснень свідків, висновків суду не спростовують. Пояснення свідків не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 58, 59 ЦПК України з приводу спору щодо підтвердження факту купівлі спірного житлового будинку за рахунок особистих коштів чи коштів отриманих у дар позивачем. Не може підтверджуватись показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

Доводи апеляційної скарги щодо спричинення апелянту матеріальної та моральної шкоди в повній мірі повторюють обґрунтування позовних вимог, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, з якою погоджується судова колегія.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня проголошення.

Головуючий суддя -

Судді колегії -