Ухвала суду № 33233138, 02.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/6875/13 Головуючий в 1 інстанції Новік Д.І.

Категорія 45 Доповідач Козлов С.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

при секретарі: Філіпповій К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року позивач звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що йому відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 вересня 2011 року на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,510 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яку її попередня власниця ОСОБА_2 за договором оренди 24 листопада 2005 року, що діяв до 12 березня 2012 року, передала відповідачу в оренду строком відповідно до додаткової угоди до 31 грудня 2021 року зі сплатою орендної плати за кожен календарний рік, але після припинення цього договору відповідач з 20 квітня 2012 року по 01 травня 2012 року самовільно, не маючи на це жодних підстав, посіяв на земельній ділянці кукурудзу, чим порушив його права власника і спричинив йому матеріальну шкоду, яку згідно розрахунку в розмірі 13682,43 грн. позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2012 року стягнуто з відповідача на користь позивача 13682,43 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, та 214,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неповне з'ясування обставин справи до Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» просить скасувати рішення суду і відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду.

Як встановлено судом, за укладеними 24 листопада 2005 року договором оренди земельної ділянки і додатковою угодою ОСОБА_2 передала Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс - Агро» в оренду земельну ділянку, яка належала їй згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-ДП № 057251, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9257 від 13 вересня 2002 року, площею 5,510 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовану на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, строком до 31 грудня 2021 року зі сплатою орендної плати за кожен календарний рік.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 вересня 2011 року право власності на вказану земельну ділянку перейшло до позивача, після чого за укладеною між ним і відповідачем угодою від 12 березня 2012 року вказаний договір оренди був розірваний, але незважаючи на це відповідач самовільно у період з 20 квітня 2012 року по 01 травня 2012 року, не маючи на це жодних правових підстав, посіяв на належній позивачу земельній ділянці кукурудзу, що встановлено актом від 15 червня 2012 року, складеним комісією у складі головного агронома Магдалинівського управління агропромислового розвитку Коваль О.М., землевпорядника Личківської сільської ради Живодьор Н.М., депутата сільської ради Халецького І.В. і затвердженим в.о. Личківського сільського голови Білан Т.П., із зазначенням, що земельна ділянка № 728 площею 5,510 га. засіяна кукурудзою, зовнішні межові знаки, які ідентифікують земельну ділянку /визначають її зовнішні межі/, у зв'язку з проведенням сільськогосподарських робіт /посіву кукурудзи/ знищено; посіви, з пояснень ОСОБА_1, йому не належать, а належать ТОВ агрофірма «Олімпекс - Агро»; на земельних ділянках, які межують з земельною ділянкою позивача, також посіяна кукурудза.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, при цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Даний договір є двостороннім, він не стосується прав та обов'язків всіх власників земельних ділянок, а зобов'язує лише позивача і відповідача до виконання його умов, оскільки тільки вони є сторонами договору.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування /оренду/ або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 211 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, в тому числі і за самовільне зайняття земельних ділянок.

Наведений позивачем і перевірений судом розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідно до п. 4 Методики, затвердженої Постановою КМ України від 25 липня № 963, складає 13682,43 грн., із розрахунку площі самовільно зайнятої земельної ділянки - 5,510 га, середнього доходу по Дніпропетровській області з 1 га. - 776 грн., коефіцієнту функціонального використання земель - 1, коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель в 2012 року - 3,2 згідно листа Державного агентства земельних ресурсів України від 12 січня 2012 року № 355/22/6-12 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель».

За таких обставин суд обґрунтовано на підставі ст. ст. 22, 626, 1166 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача вказану суму на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» у скарзі про помилкове покладення судом в основу свого рішення доказів, якими не встановлено меж земельної ділянки позивача на місцевості, і відсутність розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок її самовільного зайняття, який повинен здійснюється виключно територіальними органами Держсільспінспекції, не спростовують правильність висновків суду щодо зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу таку шкоду у визначеному в рішення розмірі, оскільки такі межі земельної ділянки встановлені згідно вищезазначеного Державного акту на право приватної власності на землю і скаржником не надано ніяких доказів неправильності наведеного судом розрахунку, а фактично лише наведена нічим не обгрунтована переоцінка доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Безпідставні і доводи відповідача про розгляд судом справи у відсутність його представника у зв'язку з тим, що згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» відхилити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: