Рішення № 33229094, 28.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2013 р. Справа № 914/2895/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська", м. Донецьк

до відповідача Державного підприємства "Львіввугілля", м. Сокаль Львівської області

про стягнення 77 593,90 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача. Горбачова Н.О. - заступник начальника юридичного відділу (довіреність №8/47-2 від 01.06.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" до Державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення заборгованості в сумі 77 593,90 грн., з яких 72 106,85 грн. основного боргу, 4 693,86 грн. 3% річних та 793,18 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 29.07.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.08.2013р. Ухвалою суду від 14.08.2013р. розгляд справи відкладено на 28.08.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі суду.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду заяву (від 28.08.2013р. вх.№35023/13) в якій просить суд розглянути справу за відсутності представника ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська". В поданій заяві позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (від 28.08.2013р. вх.№35018/13) в якому зазначає, що ДП "Львіввугілля" позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає, в решті позовних вимог просить відмовити з підстав викладених у даному відзиві.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд,-

встановив:

21.02.2011р. між Державним підприємством «Львіввугілля» (замовник) та Асоціацією «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр» (виконавець) укладено договір №198 про надання послуг по збагаченню рядового вугілля, відповідно до умов якого для проведення ситового та фракційного аналізу вугілля та визначення ефективності подальшого його збагачення Замовник зобов'язується передати рядове вугілля Виконавцеві на умовах - DDP (залізнична станція призначення) у редакції Інкотермс- 2000 з врахуванням особливостей, передбачених цим договором. Після виконання робіт по переробці рядового вугілля виконавець зобов'язується здати вугільний концентрат станції відправлення залізниці згідно відвантажувальним документам.

01.06.2012р. було проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська», що утворено шляхом перетворення Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр» на підставі рішення засновників від 12.03.2012р., оформленого протоколом установчих зборів. Відповідно до п.1.3. Статуту Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» є правонаступником прав та обов'язків Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр».

Відповідно до умов договору найменування, кількість, марочний склад, якісні показники обумовлюються сторонами щомісячно в специфікаціях, які оформлюються окремими додатками і є невід'ємною частиною договору

Відповідно до п.1.3. договору ціна збагачення 1 тонни рядового вугілля становить 29,00 грн. з ПДВ.

Замовник зобов'язується провести повну оплату залізничного тарифу за доставку рядового вугілля і вивіз продуктів збагачення (п.2.1.7. договору).

Згідно із п.2.4. договору виконавець має право на отримання оплати за проведені роботи по переробці рядового вугілля згідно актів виконаних робіт.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата послуг із збагачення рядового вугілля проводиться протягом 5 банківських днів з моменту отримання замовником рахунку від виконавця, переданого замовнику на підставі підписаних між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт по збагаченню вугілля та приймання-передачі збагаченого вугілля.

Як зазначає позивач у позовній заяві у період з лютого по березень 2011р. виконавцем були належним чином виконані умови договору, а саме було збагачено рядове вугілля, яке було надане замовником та відвантажено вугільний концентрат за реквізитами наданими замовником. Вартість наданих у лютому, березні 2011р. позивачем робіт склала 72 106,85 грн.

Однак, як зазначено у позовній заяві, замовник не виконав належним чином умов договору, не оплативши надані йому послуги.

Отже, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути на його користь з відповідача 72 106,85 грн. основного боргу.

Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4 693,86 грн. та інфляційні втрати у розмірі 793,18 грн.

Відтак, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 77 593,90 грн., з яких 72 106,85 грн. основного боргу, 4 693,86 грн. 3% річних та 793,18 грн. інфляційних втрат.

Суд звертає увагу позивача на те, що при визначені ціни позову ним допущено помилку. У позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість в загальному розмірі 77 593,90 грн. При цьому позивач зазначає, що дана сума складається із 72 106,85 грн. основного боргу, 4 693,86 грн. 3% річних та 793,18 грн. інфляційних втрат. Здійснивши підрахунок вказаних сум, суд дійшов висновку, що ціною позову є 77 593,89 грн., а не 77 593,90 грн, як це зазначає позивач у позовній заяві.

Відповідно до ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Отже, ціною позову є 77 593,89 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

На адресу позивача від Державного підприємства "Львіввугілля" претензій про невиконання чи неналежне виконання умов договору не надходило, а отже ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" свої зобов'язання по вказаних договорах виконало в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи, позивачем надано послуг на загальну суму 72 106,86 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата із збагачення рядового вугілля проводиться протягом 5 банківських днів з моменту отримання замовником рахунку від виконавця, переданого замовнику на підставі підписаних між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт по збагаченню вугілля та приймання-передачі збагаченого вугілля.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги не здійснив.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу по договору на суму 72 106,85 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, наявність вказаної заборгованості підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх мокрими печатками актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2013р., відповідно до якого заборгованість ДП "Львіввугілля" перед ПАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" становить 72 106,85 грн. Копія вказаного акта міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянутий в судовому засіданні.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, зробивши перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які були нараховані відповідачу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 693,86 грн. 3% річних та 793,18 грн. інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву від 27.08.2013р. № 8/1483 (вх. № 35018/13 від 28.08.2013р.) поданому відповідачем, останній стверджує, що не повинен сплачувати 3% річних та суму інфляційних втрат за період з 01.06.2012р. до моменту розгляду даної справи, оскільки це вважається простроченням кредитора.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що після перетворення Асоціації «Фінансових, промислових та торговельних підприємств «ДРФЦ» в ПАТ ЦЗФ «Комсомольська» йому не було повідомлено про перехід прав по договірному зобов'язанню до ПАТ ЦЗФ «Комсомольська» як правонаступника та про зміну платіжних реквізитів останнього. Враховуючи те, що державна реєстрація ПАТ ЦЗФ «Комсомольська» проведена 01.06.2012р., відповідно за вищенаведених обставин з 01.06.2012р. до дати подання позовної заяви має місце прострочення кредитора.

Однак суд не може погодитись з твердженнями відповідача та зазначає наступне.

В силу ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги по переробці рядового вугілля були надані позивачем відповідачеві у лютому-березні місяці 2011р., що підтверджується актами виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи. Водночас, на підставі актів виконаних робіт позивачем були виписані рахунки до оплати № 29 від 28.02.2011р. та №43 від 31.03.2011р. які також містяться в матеріалах справи.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата послуг із збагачення рядового вугілля проводиться протягом 5 банківських днів з моменту отримання замовником рахунку від виконавця, переданого замовнику на підставі підписаних між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт по збагаченню вугілля та приймання-передачі збагаченого вугілля.

Однак з квітня 2011р. до червня 2012р. відповідач не вчинив жодних дій щодо здійснення оплати за надані послуги.

Твердження відповідача про те, що він не міг здійснити оплати з червня 2012р. до дати подання позовної заяви оскільки з червня 2012р. після перетворення Асоціації «Фінансових, промислових та торговельних підприємств «ДРФЦ» в ПАТ ЦЗФ «Комсомольська» до дати подання позовної заяви йому не було повідомлено про перехід прав по зобов'язанню до ПАТ ЦЗФ «Комсомольська» як правонаступника та про зміну платіжних реквізитів останнього спростовується тим, що 28.02.2013р. між ПАТ ЦЗФ «Комсомольська» та ДП "Львіввугілля" був підписаний акт звірки взаєморозрахунків по договору № 198 від 21.02.2011р., в той час як датою подання позовної заяви до суду є 25.07.2013р. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що в період з червня 2012р. до дати подання до суду позовної заяви відповідач яким-небудь чином намагався приступити до виконання грошового зобов'язання, але позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване відповідачем.

Водночас суд зазначає, що інформація про зміну відомостей про юридичну особу є відкритою і загальнодоступною, міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відображається на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру.

Отже, аналізуючи положення ст. 613 ЦК України та враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про те, що неможливість виконання грошового зобов'язання по договору пов'язана з простроченням кредитора є безпідставним.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №1589 від 11.06.2013р. на суму 2 994,02 грн.

Згідно із ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1 п.2 ч. 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи те, що станом на 01.01.2013р. розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147,00 грн., позивачу слід було сплатити 1 720,50 грн. судового збору.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже враховуючи вищенаведене та оскільки позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі, то з відповідача слід стягнути на користь позивача 1 720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 610, 612, 613, 625, 627, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля" (80000, Львівська область, м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, буд. 26, код ЄДРПОУ 32323256) на користь Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" (83014, м.Донецьк, вул.Лівобережна, буд. 66, код ЄДРПОУ 24820699) основний борг в розмірі 72 106,85 грн., 3% річних в розмірі 4 693,86 грн., інфляційні втрати в розмірі 793,18 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 02.09.2013р.

Суддя Петрашко М.М.