Постанова № 33229040, 21.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р. Справа№ 910/2600/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників:

позивача: Коростій А.С. - пред. за дов. б/н. від 01.01.2013;

відповідача: Гогітідзе В.Ф. - пред. за дов. 301/40 від 03.10.2012.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства «АВТОБАЗА №1»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2013р.

у справі № 910/2600/13 (суддя - Митрохіна А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долавр»

до Публічного акціонерного товариства «АВТОБАЗА №1»

про стягнення 98 738,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі №910/2600/13 позов задоволено частково: підлягає до стягнення з Публічного акціонерного товариства «АВТОБАЗА №1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долавр» за Договором про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей № 16/09-201 від 16.09.2011р. 68 198,00 грн., з яких: 65 000,00 грн. - основного боргу, 3 198,00 грн. - пені та розстрочено виконання рішення рівними частинами протягом трьох місяців.

В решті частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував фінансовий стан відповідача і не задовольнив заяву про розстрочення виконання рішення на шість місяців, натомість, розстрочивши лише на три місяці. Також, відповідач заперечує проти стягнення пені, оскільки сума штрафних санкцій невірно розрахована позивачем, тому суд, за твердженням скаржника, мав відмовити у задоволенні даної вимоги.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не надав.

Ухвалою від 10.06.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 07.08.2013.

05.08.2013 представник відповідача через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 07.08.2013 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився. Представником позивача в судовому засіданні було подано заяву відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 07.08.2013 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 21.08.2013.

В судове засідання 21.08.2013 представники сторін з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по Договору про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей № 16/09-2011 від 16.09.2011р. у розмірі 98 738,52 грн., з яких 94 000,00 грн. - основного боргу, 4 738,52 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач станом на 16.01.2013 не виконав своїх грошових зобов'язань відповідно до умов Договору про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей №16/09-2011 від 16.09.2011р., а саме, не оплатив прийняті роботи, відповідно до актів здачі-приймання робіт.

Відповідач надав до суду першої інстанції письмові пояснення та копії платіжних доручень про оплату послуг згідно Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛАВР" (далі - Виконавець) та Публічним акціонерним товариством "АВТОБАЗА №1" (далі - Замовник) було укладено Договір про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей №16/09-2011 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок з централізованої охорони об'єкту (далі - Об'єкт), шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна Замовника, яке здано під охорону в установленому порядку, за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 17.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє 1 рік ( п.п.10.1 Договору).

16.09.2012 між сторонами складено Акт передавання (зняття) охорони з об'єкта, який з боку ПАТ «АВТОБАЗА №1» погоджений Головою правління Костенком Х.А. та затверджений з боку ТОВ «Долавр» директором Куліковим О.Є. ( а.с.27).

02.02.2012 між сторонами Договору було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої (п. 2) сторони погодили здійснити розстрочення існуючої заборгованості рівними частинами на 8 місяців відповідно до графіку платежів (а.с. 17).

Станом на 16.01.2013р.відповідач повністю не розрахувався за надані послуги, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 94 000,00 грн.- залишку заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/2600/13 до свого провадження.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції 18.03.2013 представник позивача подав клопотання про зміну (зменшення) розміру позовних вимог, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача 80 000,00 грн. - основного боргу, 4 738,52 грн. - пені, 1 975,00 грн. - судового збору, оскільки під час розгляду справи в суді відповідачем було частково погашено суму основного боргу у розмірі 14 000,00 грн. станом на 18.03.2013.

В судовому засіданні 15.05.2013р. представник позивача знову звернувся до суду з клопотанням про зміну (зменшення) розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 65 000,00 грн. - основного боргу у зв'язку з тим, що відповідач частково погасив суму заборгованості, а представник відповідача подав заяву, відповідно до якої просив суд розстрочити виконання рішення на шість місяців.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, оскільки судом досліджено всі обставини, що мають значення для справи, тому рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг. Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг охорони та не заперечується відповідачем.

Вартість наданих Виконавцем послуг із охорони Об'єкту, майна і особистої безпеки фізичних осіб на Об'єкті на календарний місяць визначається в розмірі 20 000,00 грн., крім того ПДВ 4 000,00 грн. Всього оплата за Договором - 24 000,00 грн. (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору, оплата за виконані роботи проводиться шляхом оплати на поточний рахунок Виконавця, до 15-го числа місяця, в якому надаються послуги.

На виконання умов договору Позивачем були надані Відповідачу послуги щодо охорони об'єкту останнього у період з січня 2012 року по 15 вересня 2012р., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами здачі - прийняття робіт (а.с. 18-26):

- за січень 2012р. №11 від 31.01.2012р. на загальну суму 24 000,00 грн.;

- за лютий 2012р. №38 від 29.02.2012р. на загальну суму 24 000,00 грн.;

- за березень 2012р. №65 від 31.03.2012р. на загальну суму 24 000,00 грн.;

- за квітень 2012р. №ОУ-0000092 від 30.04.2012р. на загальну суму 24 000,00 грн.;

- за травень 2012р. №ОУ-0000122 від 31.05.2012р. на загальну суму 24 000,00 грн.;

- за червень 2012р. №ОУ-0000153 від 31.06.2012р. на загальну суму 24 000,00 грн.;

- за липень 2012р. №ОУ-0000183 від 31.07.2012р. на загальну суму 24 000,00 грн.;

- за серпень 2012р. №ОУ-0000217 від 31.08.2012р. на загальну суму 24 000,00 грн.;

- з 1 вересня 2012р. по 15 вересня 2012р. №ОУ-0000256 від 15.09.2012р. на загальну суму 12000,00 грн.. а всього на загальну суму 204 000,00 грн.

Відповідно до одностороннього акту звіряння взаєморозрахунків за період 01.01.2013 - 19.04.2013 (а.с.106), підписаного Головою правління ПАТ «АВТОБАЗА №1» Костенко Х.А. та скріпленого печаткою підприємства, відповідачем визнана заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 65 000,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи та наявними в ній доказами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 65000,00 грн.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 738,52 грн. за період з 16 вересня 2012 по 16 січня 2013 р. (за 123 дні).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 6.14 та 6.15 Договору визначено, що у випадку затримки платежу за надані Виконавцем послуги із охорони Об'єкту, майна і особистої безпеки фізичних осіб на Об'єкті, Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми, вказаної у п.п.5.1 Договору, за кожен день затримки. За прострочення платежу за надання послуг за Договором понад 30 днів додатково сплачує штраф розмірі 10% вартості послуг, вказаної у п.п.5.1 Договору.

Пунктом 4 Додаткової угоди №1 до Договору, яким сторони розстрочили суму боргу, передбачено, що у разі не виконання даної додаткової угоди Замовником (в розрізі місяців), Виконавець має право вимагати сплати штрафних санкцій та пені, що передбачені Договором за весь період існування заборгованості.

З огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. (див. п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році " №01-8/344 від 11.04.2005р.)

Судом першої інстанції здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені за Договором, з яким погоджується колегія суддів та правильно частково задоволено пеню в розмірі 3 198,00 грн. за вказаний позивачем період за уточненим розрахунком суду.

Також, судом першої інстанції частково задоволено заяву представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду та розстрочено виконання на 3 місяці рівними частинами.

Колегія суддів погоджується з таким розстроченням виконання, оскільки підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 №9)

Щодо тяжкого фінансового стану, на яке посилається відповідач в заяві про розстрочення виконання рішення суду та в апеляційній скарзі, то письмових доказів на підтвердження зазначеної обставини взагалі суду не надано.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що судом не враховано вимоги ст. 617 ЦК України, щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням, оскільки нормами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Натомість, скаржником взагалі не надано суду ні обґрунтувань, ні доказів такого випадку або непереборної сили, що могли бути підставою для звільняється відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «АВТОБАЗА №1» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2013р. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АВТОБАЗА №1» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2013р. у справі №910/2600/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2600/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Сітайло Л.Г.