Постанова № 33227209, 01.07.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

01 липня 2013 року справа № 2а-6536/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Агропромислова компанія "Аріана-М", вул. Нікольська, 23, кв. 2-а, м. Миколаїв, 54030 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030 провизнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.12 р. № 0019272220В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Аріана-М" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому, з урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зміну позовних вимог (т. 1 а. с. 123-128) просить суд визнати протиправними дії відповідача при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 р. № 0019272220 та скасувати його.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на помилковість висновків відповідача про безтоварний характер його правочинів із контрагентами, оскільки вони зроблені без врахування наявності у Товариства всіх первинних документів, які надають право на формування податкового кредиту.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, в яких вказав на те, що під час перевірки Товариства, інспектор ДПІ зробив висновок про заниження позивачем податку на додану вартість (далі - ПДВ), який мав сплачуватись до бюджету по господарських операціях із такими контрагентами, як ПП "Пояс Оріона" і ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон". Такі висновки ДПІ ґрунтуються на даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пояс Оріона" і акті перевірки ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон", в яких зазначено про неможливість здійснення законної господарської діяльності цими підприємствами (т. 1 а. с. 103-104).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

В судове засідання, призначене на 1 липня 2013 р. прибули тільки представники позивача. Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням (т. 3 а. с. 17). Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи, що в судове засідання прибули тільки представники позивача, а відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею КАС України, для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує наступне.

В жовтні-листопаді 2012 р. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Сенс-К" за лютий-квітень 2010 р., ТОВ "Транс Гарант Сервіс" за грудень 2010 р., ПП "Пояс Оріона" за травень 2012 р., ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон" за червень 2012 р. Результати перевірки оформлені актом від 12 листопада 2012 р. № 788/22-200/31497631 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 9-74).

У висновку акту перевірки вказано на порушення Товариством ст. 198 п. 198.3., 198.4., 198.6., ст. 200 п. 200.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 13552,84 грн. Інші, вказані у висновку акту перевірки порушення податкового законодавства, не потягли за собою нарахування позивачу податків і застосування штрафів.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 р. № 0019272220, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання із ПДВ на 13552,84 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6776,42 грн. (т. 1 а. с. 75).

Як слідує з акту перевірки та заперечень відповідача, підставою для нарахування позивачу ПДВ і застосування штрафу став висновок ДПІ про відсутність постачання позивачу послуг від ПП "Пояс Оріона" в травні 2012 р. і ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон" в червні 2012 р., у зв'язку із чим позивач занизив свої зобов'язання з ПДВ перед бюджетом на 11384,32 грн. і 2168,52 грн. відповідно по вказаних періодах. Штрафні санкції склали 5692,16 грн. і 1084,26 грн.

Оцінюючи господарські взаємовідносини позивача із ПП "Пояс Оріона", суд виходить з такого.

Позивач уклав із вказаним контрагентом наступні договори:

- договір № 4 від 1 травня 2012 р., за умовами якого ПП "Пояс Оріона" надає позивачу послуги із зберігання сільськогосподарської продукції;

- договори перевезення № № 10, 14, 16, 18, 20, 22, всі від 1 травня 2012 р., за умовами яких ПП "Пояс Оріона" надавало позивачу послуги із перевезення зернових (т. 2 а. с. 130-133, 138-141, 147-150, 155-158, 164-167, 173-176, 182-185).

На всіх цих договорах, а також актах приймання-передачі товару на перевезення, податкових накладних і квитанціях до прибуткового касового ордеру, стоїть підпис директора ПП "Пояс Оріона" Маларана І.С.

В той же час, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Пояс Оріона" зафіксовано, що при допиті Маларана І.С. працівниками податкової міліції, вказана особа заперечила свою причетність до фінансово-господарської діяльності ПП "Пояс Оріона" і пояснила, що ніколи не виконувала функцій директора цього підприємства (т. 2 а. с. 240-242).

Відповідно до ст. 201 п. 201.1. ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 1 листопада 2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

З урахуванням того, що особа, чий підпис стоїть на податкових накладних - Маларан І.С., заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності ПП "Пояс Оріона", суд вважає, що в такому випадку податкові накладні не можуть вважатись первинним документом, який надає право позивачу на формування податкового кредиту.

Стаття 2442 КАС України встановлює обов'язковість судових рішень Верховного Суду України. Зокрема у ній зазначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

5 березня 2012 р. Верховний Суд України прийняв постанову № 21-421а11, в який виклав таку правову позицію: "У ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Фенстер-Омега" та ТОВ "Любомир-1", податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ "Нафта" податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненнями невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.".

З наведеної правової позиції Верховного Суду України слідує, що у випадку, коли платник податків визначає свої податкові зобов'язання на підставі первинних документів, в тому числі і податкових накладних, виданих суб'єктами господарювання, засновники або посадові особи яких заперечують свою причетність до створення та/або подальшої їх діяльності, а також до підписання первинних документів, в такому випадку такі документи не набувають правового значення і формування на їх підставі податкового кредиту носить протиправний характер, безвідносно до того чи отримав фактично позивач товар (послуги) чи ні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заперечення посадової особи ПП "Пояс Оріона" Маларан І.С. участі в діяльності цього підприємства, є достатнім для висновку про заниження позивачем ПДВ за рахунок господарських операцій із цим підприємством, у зв'язку із чим нарахування позивачу ПДВ в сумі 11384,32 грн. і застосування штрафу в розмірі 5692,16 грн. є правомірним.

В той же час, суд знаходить таким, що не доведений належними доказами висновок ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон".

Із цим контрагентом, позивач уклав договори перевезення № № 12 і 14 від 1 червня 2012 р. (т. 2 а. с. 74-77, 81-84).

Відповідач посилається на акт документальної невиїзної перевірки цього платника податків з питань взаємовідносин із контрагентами за червень 2012 р., в якому зроблено висновок про укладення цим підприємством правочинів, без мети настання правових наслідків, обумовлених їх змістом (т. 2 а. с. 236-239). Як слідує з цього акту перевірки, такий висновок зроблено виключно на підставі того, що підприємство не знаходиться за зареєстрованою адресою і податківці не змогли відібрати пояснення від посадових осіб ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон".

Суд зазначає, що сам по собі факт відсутності підприємства за зареєстрованою адресою і неможливість проведення його перевірки з цих підстав, не може розглядатись в якості доказу беззаперечної неможливості здійснення суб'єктом господарської діяльності, без наявності інших доказів, тобто така обставина може прийматись до уваги тільки в сукупності з іншими доказами, які підтверджують відсутність постачання товару (робіт, послуг), в той час як відповідач ніяких інших доказів суду не надав, а тому суд вважає, що ДПІ безпідставно розповсюджує висновки акту перевірки ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон" на позивача і її заперечення в цій частині ґрунтуються тільки на припущеннях, а не доводяться належними засобами доказування.

У зв'язку із цим, нарахування позивачу ПДВ в сумі 2168,52 грн. і штрафу в розмірі 1084,26 грн. носить протиправний характер.

З приводу такої вимоги позивача, як визнання протиправними дій ДПІ при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Позивач вважає, що оскільки відповідач при прийнятті спірного рішення виходив із нікчемності його правочинів, то на цій підставі дії ДПІ із прийняття рішення є протиправними, але позивач помилково ототожнює процедуру перевірки із її кінцевим результатом - прийняттям податкового повідомлення-рішення. Разом із тим, висновки ДПІ, викладені в акті перевірки, є тільки підставою для подальшого прийняття спірного рішення і у випадку, коли дії суб'єкта владних повноважень призводять до прийняття ним відповідного рішення, то належним засобом захисту прав особи, є оскарження такого рішення, тоді як дії суб'єкта владних повноважень можуть бути окремим предметом судового розгляду тільки у випадку, коли такі дії самі по собі, без подальшого прийняття рішення, призводять до порушення прав особи, чого в даному спорі не відбулось, а тому в задоволенні вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ при прийнятті податкового повідомлення-рішення слід відмовити.

Згідно ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач, надавши квитанцію від 11 грудня 2012 р. документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 203,50 грн. (т. 1 а. с. 3). З урахуванням часткового задоволення адміністративного позову, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача, в розмірі 32,52 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 р. № 0019272220, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2168,52 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1084,26 грн., скасувати.

3. В решті адміністративного позову відмовити.

4. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Аріана-М" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 32,52 грн., шляхом його безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз