Постанова № 33227196, 01.07.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

15:25 год.

01 липня 2013 року справа № 2а-6776/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Панченко С.В.,

представника відповідача: Сугацького О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовоміноземного підприємства "Хімтранс-Україна", вул. Робоча, 2-А, к. 507 (а/с 97, 54034), м. Миколаїв, 54015

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.11 р. № 000033007, від 06.06.11 р. № 000046007 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 р. № 000033007 і від 6 червня 2011 р. № 000046007, прийняті ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати іноземному підприємству "Хімтранс-Україна" судовий збір в сумі 1919,07 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:25 год.

01 липня 2013 року справа № 2а-6776/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Панченко С.В.,

представника відповідача: Сугацького О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовоміноземного підприємства "Хімтранс-Україна", вул. Робоча, 2-А, к. 507 (а/с 97, 54034), м. Миколаїв, 54015

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.11 р. № 000033007, від 06.06.11 р. № 000046007 В С Т А Н О В И В:

Іноземне підприємство "Хімтранс-Україна" (далі - позивач, Підприємство), звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 р. № 000033007 і від 6 червня 2011 р. № 000046007.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на невірний розрахунок відповідачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), а також безпідставність висновку про порушення вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах із ПП БФ "Автошляхбуд-САА" і ТОВ "Олс-Вест". Наголошує на наявності у нього всіх первинних документів, які надають право на формування податкового кредиту та зазначає, що не повинен нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені іншими суб'єктами.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, які повторюють зміст акту перевірки, в яких зазначив, що перевіркою Підприємства встановлено завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, що і стало підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень (т. 1 а. с. 101-105).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

В березні-квітні 2011 р. ДПІ провела позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в таких податкових періодах: за листопад 2010 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період з 1 серпня 2010 р. до 31 жовтня 2010 р.; за грудень 2010 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період з 1 квітня 2010 р. до 30 квітня 2010 р., з 1 червня 2010 р. до 30 листопада 2010 р.; за січень 2010 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період з 1 вересня 2010 р. до 31 грудня 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 5 квітня 2011 р. № 1131/070-19/33853462 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 18-75).

У висновку акту перевірки зазначено про порушення Підприємством наступних вимог податкового законодавства:

- ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3., п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 р. на 3334,0 грн.;

- ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 р. на 421,0 грн., за січень 2011 р. на 85240,0 грн.;

- ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3., п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.5. пп. 7.5.1., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", що потягло завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2010 р. на 101667,0 грн., за грудень 2010 р. на 1244,0 грн.

На підставі висновку акту перевірки, ДПІ прийняла такі податкові повідомлення-рішення:

- від 28 квітня 2011 р. № 000032007, яким Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2010 р. і січень 2011 р. на загальну суму 88995,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в загальному розмірі 3,0 грн.;

- від 28 квітня 2011 р. № 000033007, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень і грудень 2010 р. на загальну суму 102991,0 грн. (т. 1 а. с. 76, 84).

Позивач оскаржив вищеперелічені рішення в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням Державної податкової адміністрації у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 000032007 скасовано в частині застосування штрафу в розмірі 2,0 грн., а рішення № 000033007 залишено без змін. У зв'язку із частковим скасуванням рішення № 000032007, відповідач 6 червня 2011 р. прийняв нове податкове повідомлення-рішення № 000046007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2010 р. і січень 2011 р. на загальну суму 88995,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,0 грн. (т. 1 а. с. 77).

На підставі ст. 60 п. 60.1. пп. 60.1.3. Податкового кодексу України, із прийняттям рішення № 000046007, податкове повідомлення-рішення № 000032007 вважається відкликаним.

На сторінках 88-113 акту перевірки (т. 1 а. с. 61 зворот - 74) податковим інспектором викладені обставини, на яких ґрунтується висновок про завищення Підприємством заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч вимогам цього Порядку, із викладеного в акті перевірки неможливо встановити, з чим конкретно відповідач пов'язує порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення сум бюджетного відшкодування - перевіряючим наводяться загальні дані податкової звітності позивача, дані минулих перевірок Підприємства, а також показники задекларованих позивачем сум ПДВ і сум фактично сплаченого податку, при чому, як слідує із порівняння цих даних, розбіжностей між даними декларацій та сумами фактично сплаченого податку інспектором не виявлено, а тому суду не зрозуміло на підставі яких саме даних відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" і які саме суми ПДВ брались відповідачем до власного розрахунку залишку від'ємного значення.

Також, звертає на увагу, що у висновку акту перевірки, в частині завищення бюджетного відшкодування, вказано на порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо наявності у останнього податкових накладних, але, в той же час, в акті перевірки вони перелічені - вказані їх реквізити та суми ПДВ, а тому посилання ДПІ на відсутність у позивача податкових накладних спростовуються даними акту перевірки.

Крім того, аналізуючи правомірність визначення ПДВ, який підлягає відшкодуванню за листопад-грудень 2010 р. і січень 2011 р., перевіряючий в кожному відповідному розділі акту перевірки відсилає до даних розділу 3 п. 3.1. пп. 3.1.2.1. акту перевірки "Перевірка правильності визначення податкового кредиту за жовтень 2010 р.". В свою чергу, наведений підпункт акту перевірки містить висновок ДПІ про завищення Підприємством податкового кредиту по господарських операціях із ПП БФ "Автошляхбуд-САА" на суму 101666,67 грн., тобто на правильність розрахунку сум бюджетного відшкодування у листопаді-грудні 2010 р. і січні 2011 р. мало вплив попереднє, в жовтні 2010 р., як на думу відповідача, завищення податкового кредиту, шляхом віднесення до його складу ПДВ в сумі 101666,67 грн., сплаченого ПП БФ "Автошляхбуд-САА".

На аркуші 18 акту перевірки (т. 1 а. с. 26 зворот) зазначено, що у ПП БФ "Автошляхбуд-САА" відсутні податкові накладні № 264 від 7 жовтня 2010 р. на суму 450000,0 грн., в тому числі ПДВ 75000,0 грн.; № 302 від 13 жовтня 2010 р. на суму 20000,0 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн.; № 304 від 26 жовтня 2010 р. на суму 140000,0 грн., в тому числі ПДВ 23333,33 грн., які маються у позивача і суми ПДВ по яких включені до складу податкового кредиту в жовтні 2010 р. Замість цих податкових накладних у ПП БФ "Автошляхбуд-САА" мається одна податкова накладна № 264 від 29 жовтня 2010 р. на суму 610000,0 грн., в тому числі ПДВ 101666,67 грн., тобто на думку ДПІ, порушення в даному випадку полягає в тому, що позивач має три податкові накладні, тоді як контрагент позивача має тільки одну податкову накладну на загальну суму, із чого відповідач робить висновок про порушення саме позивачем вимог ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У спорі сторін, порушенням цієї норми Закону була б повна відсутність у позивача податкових накладних, а не невідповідність між накладними, які має позивач і його контрагент. Варто зауважити, що позивач є тільки отримувачем податкових накладних і не має засобів контролю по відношенню до ПП БФ "Автошляхбуд-САА", яке їх склало і видало позивачу, для того щоб пересвідчуватись чи відповідають податкові накладні, видані постачальником, тим податковим накладним, які останній залишає у себе, для визначення власних податкових зобов'язань.

З огляду на наведене, суд вважає, що в даному випадку висновок ДПІ про завищення Підприємством податкового кредиту на 101666,67 грн., шляхом віднесення до його складу ПДВ по господарській операції із ПП БФ "Автошляхбуд-САА", зроблено на підставі помилкового застосування норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Як зазначав суд вище, доводи ДПІ про завищення бюджетного відшкодування ПДВ, ґрунтувались в тому числі і на висновку про попереднє завищення податкового кредиту в жовтні 2010 р., який (висновок) суд знаходить помилковим, відповідно, не можуть вважатись вірними розрахунки завищення бюджетного відшкодування, в яких ДПІ помилково не враховувало 101666,67 грн.

Окрім цього, відповідач безпідставно заперечив правомірність включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 1244,11 грн., по господарській операції позивача із ТОВ "Олс-Вест". В цій частині заперечення ДПІ ґрунтуються виключно на даних акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Олс-Вест" від 18 березня 2011 р. (т. 2 а. с. 175-183), в якому зазначено про порушення вказаним товариством вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині укладення правочинів без мети настання правових наслідків, обумовлених їх змістом.

Як зафіксовано актом перевірки, ТОВ "Олс-Вест" виконувало на замовлення позивача роботи з установки поручнів на драбинних маршах.

Надаючи оцінку акту перевірки ТОВ "Олс-Вест", суд відзначає, що висновок про порушення цим товариством вимог ЦК України зроблено тільки на підставі того, що підприємство не знаходиться за зареєстрованою адресою, а серед його постачальників маються підприємства із ознаками фіктивності, але сам по собі факт відсутності товариства за зареєстрованою адресою, не може розглядатись в якості доказу беззаперечної неможливості здійснення ним законної господарської діяльності, без наявності інших доказів, тобто така обставина може прийматись до уваги тільки в сукупності з іншими доказами, які підтверджують відсутність постачання товару (робіт, послуг), в той час як відповідач ніяких інших доказів, окрім акту перевірки, не надав, а тому суд вважає, що ДПІ безпідставно розповсюджує висновки акту перевірки ТОВ "Олс-Вест" на позивача і її заперечення в цій частині ґрунтуються тільки на припущеннях, а не доводяться належними засобами доказування.

Окрім того, якщо відповідач заперечує факт виконання робіт з боку ТОВ "Олс-Вест", він повинен був надати суду докази відсутності на час перевірки результату робіт, тим більш відповідач проводив виїзну перевірку Підприємства і мав змогу пересвідчитись у наявності чи відсутності об'єкта робіт, а не посилитись тільки на акт перевірки ТОВ "Олс-Вест".

Стаття 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) покладає на відповідача обов'язок доказування правомірності свого рішення і з урахуванням цього, суд знаходить недоведеними належними засобами доказування доводи ДПІ про невиконання робіт ТОВ "Олс-Вест".

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про безпідставне зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ, а також зменшення розміру від'ємного значення цього податку спірними рішеннями, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання їх протиправними і скасування підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 601 від 27 грудня 2012 р. (т. 1 а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в сумі 1919,07 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 р. № 000033007 і від 6 червня 2011 р. № 000046007, прийняті ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати іноземному підприємству "Хімтранс-Україна" судовий збір в сумі 1919,07 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

5 липня 2013 р.

Суддя А. О. Мороз