Рішення № 33225506, 12.08.2013, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/1440/13-ц

Провадження № 2/505/779/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2013 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

повна назва суду

в складі: головуючого - судді Драгомерецької К. П при секретарі Марченко Н. Б.,

та представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Котовськ Одеської області

цивільну справу за позовом

ОСОБА_3

ОСОБА_4

до

ОСОБА_5

про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку

із скоєнням злочину та коштів на утримання

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Мотивуючи позовні вимоги зазначили, що 29.12.2011р. в м. Котовську, близько 19 год. ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21093» (д/н НОМЕР_1), порушуючи вимоги п.п. 2.3, 12.2, 12.3, 12.4 ПДР України, не був уважним, рухаючись зі швидкістю 75 км/год, не вибрав безпечну швидкість з врахуванням фактичної видимості проїзної частини, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8. Внаслідок цієї ДТП пішохід ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння, та, які перебувають у причинному зв'язку з настанням її смерті.

Дані обставини підтверджуються вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04.07.2012р., яким ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Неправомірними діями ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_3 була спричинена істотна матеріальна та моральна шкода. Крім того бабка ОСОБА_3 ОСОБА_4, що зараз прикута до ліжка втратила дочку, яка здійснювала догляд за нею і зараз цей обов'язок ліг на плечі позивачки ОСОБА_3

Як вбачається із квитанції від 24.10.2012р. на суму 2500 грн.ОСОБА_3 була вимушена понести витрати за надання юридичної допомоги, що підтверджується договором від 22.10.2012р., які підлягають стягненню на її користь.

Потерпілою ОСОБА_3 було понесено витрати на поховання своєї матері ОСОБА_8 в сумі 8035, що підтверджується накладною спеціалізованого магазину "Ритуал". Крім того, за поминальний обід у кафе "Баварія" згідно накладних від 31.12.2011 р. ОСОБА_3 було сплачено 2620 грн. та 899,50 грн. Згідно рахунку від.03.07.2012 р. за виготовлення надгробного пам'ятника нею також було сплачено 10350 грн.

Крім того позивачка ОСОБА_3, вказує, що немайнова шкода, завдана їй ОСОБА_5 полягає у пережитих нею моральних стражданнях, непомірного стресу під час організації поховання своєї матері; втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв'язків. Виходячи з наведеного, ОСОБА_3 оцінює нанесену їй моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Позивачка зазначає, що частину моральної шкоди у розмірі 15000 грн. засуджений ОСОБА_5 відшкодував добровільно, відтак на її користь просить стягнути лише 35000 грн. моральної шкоди.

Крім того, позивачка ОСОБА_4 зазначила, що її покійна дочка ОСОБА_8 отримувала пенсію в розмірі 800 грн., половину з якої витрачала на її утримання, на догляд за нею, придбання ліків та інших витрат. У зв'язку з чим просить стягувати на протязі 5 років з ОСОБА_5 на своє утримання 400 грн. щомісячно, починаючи з березня 2013 року.

Уточнивши позовні вимоги позивачі просять суд постановити рішення, яким:

стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на поховання та організацію обіду у розмірі 10 346,50 грн. та відшкодування моральної шкоди - 35000 грн., крім того стягнути судові витрати, що складаються з адвокатських послуг та послуг банку - 2525 грн., судовий збір - 600 грн., а всього - 48 471,50 грн.;стягувати на протязі 5 років з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 кошти на утримання в розмірі 400 грн. щомісячно, в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої ОСОБА_8, починаючи з березня 2013 року.

Представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4- ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги своїх довірительок підтримав, давши аналогічні пояснення, зазначені у позові.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги визнали частково, заперечували у розмірі відшкодувань, в зв'язку з тим, що на утримані відповідача ОСОБА_5 знаходяться двоє неповнолітніх дітей. а його середньомісячний заробіток становить всього 1362 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши об'єктивні докази по справі, матеріали кримінальної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 29.12.2011р. в м. Котовську, близько 19 год. ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21093» (д/н НОМЕР_1), порушуючи вимоги п.п. 2.3, 12.2, 12.3, 12.4 ПДР України, не був уважним, рухаючись зі швидкістю 75 км/год, не вибрав безпечну швидкість з врахуванням фактичної видимості проїзної частини, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8. Внаслідок цієї ДТП пішохід ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння, та, які перебувають у причинному зв'язку з настанням її смерті.

Дані обставини підтверджуються вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04.07.2012р., яким ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. (а.с.16-17).

Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, неправомірними діями ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_3 була спричинена істотна матеріальна та моральна шкода.

У відповідності до ч. 1 ст. 22, п. 1 ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992р. передбачено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Потерпілою ОСОБА_3 було понесено витрати на поховання своєї матері ОСОБА_8, що підтверджується накладною та квитанцією до прибуткового касового ордера спеціалізованого магазину "Ритуал".

Крім того, за поминальний обід у кафе "Баварія" згідно накладних та рахунку від 31.12.2011 р. ОСОБА_3 було сплачено 3519,50 грн.

Таким чином, потерпіла ОСОБА_3 внаслідок злочину, вчиненого ОСОБА_5, понесла обґрунтовані витрати на поховання своєї матері у загальному розмірі 10346,50 грн.

Крім цього, згідно із ст. 23, п. 2 ч. 2 ст. 23, ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, га наявності її вини.

Аналогічне випливає із п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27. 03.1992р.

Абз.З п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 р. встановлено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Так, немайнова шкода, завдана ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_3 полягає у пережитих нею моральних стражданнях внаслідок наступного: непомірного стресу, коли дізналась про загибель своєї матері ОСОБА_8, розуміння втрати її назавжди; розуміння втрати людини, яка любила та прожила з нею значну частину життя, виховувала її; жалю від того, що життя її матері закінчилось за обставин, що не залежали від її матері, через порушення ПДР України ОСОБА_5; непомірного стресу під час організації поховання своєї матері; втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв 'язків; виникнення нових обов'язків. Глибину і тяжкість душевних страждань ОСОБА_3 внаслідок втрати своєї матері переоцінити неможливо, їх непомірність і незворотність є явною.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_3 оцінює нанесену їй моральну шкоду в розмірі 50000 грн., що відповідає ступеню тяжкості діяння, вчиненого засудженим ОСОБА_5, викликаним у зв'язку з цим змінам у житті потерпілої та зусиллям, які вона спрямувала для спроби відновлення попереднього стану, який в даному випадку повністю відновити неможливо.

Враховуючи роз'яснення, що містяться у п.9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач у зв'язку з пошкодженням здоров'я та пошкодженням майна, інших обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, а також реальної можливості відповідача.

Тому вимоги позивача у частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у сумі 30000 грн. 00 коп.

Слід зазначити, що частину моральної шкоди у розмірі 15000 грн. засуджений ОСОБА_5 відшкодував добровільно, відтак на користь ОСОБА_3 підлягає відшкодуванню лише 15000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ст.1200 ЦК України вбачається, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» право на відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, незалежно від родинних зв'язків, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Крім того у відповідності до п. 21 зазначеної постанови непрацездатним особам, які знаходились на утриманні померлого і мають право на відшкодування у зв'язку з його смертю, відшкодування визначається у розмірі середньомісячного заробітку померлого за відрахуванням частки, що припадала на нього самого і працездатних осіб, які знаходились на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. У такому ж порядку визначається розмір страхових виплат із цієї підстави, а в разі смерті потерпілого, який сам одержував зазначені виплати й не працював, розмір страхових виплат утриманцям визначається із суми таких виплат померлому та його пенсії.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з відповідача шкоди завданої з його вини в ДТП, та спричиненої втратою годувальника.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що померла ОСОБА_8 була пенсіонеркою і за останніх 12 місяців 2011 року отримала пенсію в розмірі 9202 грн., суд застосовує аналогію положення ст. 1197 ЦК України для розрахунку розміру завданої шкоди.

Середньомісячний дохід ОСОБА_8 до ДТП складав 766,83 грн. (9202 грн.: 12 місяців). З урахуванням самої ОСОБА_8 розмір пенсії для одного утриманця складає 383,42 грн. (766,83 грн.: 2).

Враховуючи положення ч.1 ст. 11 ЦПК України з яких вбачається, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог та той факт що у відповідача ОСОБА_5 на утримані знаходиться двоє неповнолітніх дітей, тому суд вважає необхідним зменшити розмір коштів на утримання ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 300 грн. щомісячно на її утримання на протязі 5 років.

Що стосується вимог позивача про відшкодування судових витрат, то суд вважає за можливе задовольнити їх частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку встановленому законом.

Згідно ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (діючої на час понесення стороною витрат і розгляду справи) граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не мав перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-УІ, що набрав чинності з 1 січня 2012 року, також передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Встановлено, що в суді інтереси позивачів представляв адвокат ОСОБА_1

Згідно квитанції № N11WD44036 від 24 жовтня 2012 року ОСОБА_1 - ОСОБА_3 сплатила 2500,00 гривень за надання юридичних послуг.

Згідно матеріалів цивільної справи які містять позовну заяву ОСОБА_3 від 27 березня 2013 року (дата подачі до суду) та уточнення позовних вимог від 11 серпня 2013 року. Позов до суду було подано 7 березня 2013 року, квитанція про сплату за надання юридичних послуг від 24 жовтня 2012 року.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати за період з 01 січня по 30 листопада 2013 року складає 1147 грн.

Таким чином, компенсація витрат на правову допомогу, яка підлягає виплаті ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_5 становить:

1147,00 грн. : 100 х 40 =573,50 грн. за 1 годину.

Виходячи з цих розрахунків є підстави розраховувати компенсацію витрат за правову допомогу по підготовці позовної заяви та участі в судовому засіданні, оскільки оплата за надання юридичних послуг надійшла до подання позову та уточнення позову. З огляду на позовну заяву та доповнення до неї, кількість та тривалість судових засідань суд, вважає, що часу на підготовлення вказаних матеріалів та участі в судових засіданнях зайняло менше двох годин, таким чином підлягає до стягнення сума у розмірі 1000 грн.

У відповідності до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути понесені нею судові витрати: а саме судовий збір в сумі 600 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 60, 61, 86, 88, 169,209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1166,1167 ч.1,1172 ч.1,1187 ч.2, 1194, 1200, 1201 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в рахунок компенсації матеріальної шкоди 10346 (десять тисяч триста сорок шість) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в рахунок компенсації моральної шкоди 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 понесені нею витрати по оплаті судового збору в розмірі 600 (шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягувати з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 по 300 (триста) гривень щомісячно на її утримання, починаючи з березня 2013 року і по березень 2018 року.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Суддя К.П. Драгомерецька