Ухвала суду № 33224602, 22.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3742/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності щодо незабезпечення позивача житловим приміщенням для постійного проживання; зобов'язання забезпечити позивача та його родину постійним житлом, зобов'язання забезпечити позивача та його родину службовим житлом на період відсутності постійного житла.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України № 339 від 31 серпня 2005 року ОСОБА_4 звільнений з військової служби в запас за пп. «в» п. 67 (у зв'язку зі скороченням штату), з вислугою років 31 рік та правом залишення на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.

З матеріалів справи та поданої апеляційної скарги вбачається, що, на думку позивача, протиправна бездіяльність відповідача полягає в тому, що в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивача не забезпечено житловим приміщенням для постійного проживання або грошовою компенсацією за належне для отримання житлове приміщення.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 43 Житлового кодексу України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», забезпечення житлом осіб, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, провадиться відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Згідно з ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом першочергового одержання житла.

Згідно з п. 1.7 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 577 від 06 жовтня 2006 року, усі житлові приміщення для постійного проживання, які надходять до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляються згідно з гарнізонною чергою, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини та затвердженим начальником гарнізону. Розподіл службових житлових приміщень здійснюється начальником гарнізону між військовими частинами гарнізону пропорційно кількості військовослужбовців, що потребують службових житлових приміщень, рапорти яких зареєстровані у військовій частині в Журналі реєстрації рапортів військовослужбовців щодо надання службових житлових приміщень.

За змістом п. 4.1 вказаної Інструкції встановлено, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання, згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень).

В окремому списку осіб, що мають право на позачергове отримання житла містяться особи, які мають це право з різних підстав: звільнені за станом здоров'я, вдови померлого військовослужбовця, звільнені за віком, звільнені в зв'язку з скороченням штатів, звільнені в запас за вислугою років, учасники бойових дій, звільнені в зв'язку з реформуванням Збройних Сил України і таке інше.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Житлової комісії гарнізону м. Києва № 8862 ОСОБА_4станом на 15 квітня 2013 року перебуває на квартирному обліку військовослужбовців у гарнізоні м. Києва зі складом сім'ї 2 особи з 31 серпня 2005 року у загальній черзі за № 4300, а також у списках для першочергового отримання житла, як ветеран військової служби, за № 1413.

Проаналізувавши викладені законодавчі норми та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що оскільки позивач перебуває на квартирному обліку у житловій комісії гарнізону м. Києва у загальній черзі з 31 серпня 2005 року у загальній черзі за № 4300, а також у списках для першочергового отримання житла, як ветеран військової служби, за № 1413, то суд не вправі порушувати право попередніх осіб, які мають таке ж право на отримання житла та були раніше взяті на облік, ніж позивач.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку права позивача не порушені, а передумовою для виникнення обов'язку відповідачів щодо реалізації права позивача на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2011 року у справі № К/9991/13270/11, Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2011 року у справі № К/9991/12389/11.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.