Постанова № 33224482, 25.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19300/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 року м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Комерс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Комерс» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року з позовом до ТОВ «Фактор Комерс» у якому просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 1 682 506.00грн., шляхом перерахування коштів з розрахункових рахунків:

Р/р. №26006301842/980 в ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві МФО 300465. Р/р. № 2600033918/980; Р/р. № 2600134918/980; Р/р. № 2600235918/980; Р/р. № 2600336918/980; Р/р. № 2600437918/980; Р/р. № 260053180/980; Р/р. № 2600538918/980; Р/р. № 2600639918/980; Р/р. № 2600831918/643; Р/р. №26006301842/980 в ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві МФО 300465. Р/р. № 2600831918/826; Р/р. № 2600831918/840; Р/р. № 2600831918/978; Р/р. № 2600831918/980 в AT «Фортуна банк» МФО 300904.Р/р. № 26008060182059/980 в вінницька Ф.ПАТ КБПРИВАТБАНК, м. Вінниця; МФО 302689. Р/р. № 2600600017097/980 в Ф-Я ВАТ «Укрсімбанк» Дніпропетровськ; МФО 305675. Р/р. № 260930200431/980 Житомирська Ф ВАТ ВТБ «Банк» м. Житомир. МФО 311346. Р/р. № 26005301281001/980; Р/р. № 26009301281290/980; в філія ПАТ-ШБ в м. Коростень житомирська область, МФО 311391. Р/р. № 26008053600/840; Р/р. № 26008053600/980 в ПАТ «Банк» Україна Капітал» МФО 320371; Р/р. № 26004020031665/840; Р/р. № 26004020031665/980 в AT «Укрсімбанк» МФО 322313 Р/р. № 26005120846/980 в АБ «Експрес-банк» у м. Київ МФО 322959; Р/р. № 26008000198004/980 в ВАТ АБ»Бізнес-Стандарт» м. Київ, МФО 339500; Р/р. № 2600302846001/840; Р/р. № 2600302846001/980 в ВАТ «ЕРДБ БАНК» м Київ МФО 380667; Р/р.№ 2600101031213/840; Р/р. № 26001010312J3/980 в ВАТ «БМ банк» м. Київ МФО 380913 по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності -1 682 506.00грн. на бюджетний рахунок № 31111105700007 (одержувач: ВДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21081000);

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2011 року позов було задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Фактор Комерс» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2011 року - скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2008 ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку TOB «Фактор Комерс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складений акт перевірки від 03.11.2008 №553/23-11/32862717.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003872220/0 від в розмірі 1682 506,00 грн.

Оскільки, позивачем у передбачені законом строки не сплачено пеню, визначену рішенням, відповідачем були винесені перша та друга податкові вимоги №1/12505 від 17.12.2008 та №2/847 від 19.01.2009, та від 02.03.2009 відповідачем прийняте рішення №222/1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

В своїй постанові, суд першої інстанції дійшов висновку, що поняття податкового зобов'язання, при здійсненні процедури стягнення, включає штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД при цьому Єдиним законом, який визначає порядок стягнення несплаченого у встановлені строки податкового зобов'язання (податкового боргу) являється Закон України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а отже лише вищенаведений Закон визначає порядок примусового стягнення несплаченого у встановлені строки податкового зобов'язання (податкового боргу), який і було застосовано до позивача.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком та вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що вплинуло на правильність вирішення даного спору.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (пп. 1.2, 1.4, 1.5 ст. 1 вказаного Закону).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації; у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 зазначеного Закону).

Отже, податкові вимоги, в тому числі з відомостями про нарахування пені і штрафних санкцій, можуть надсилатись платникам податків лише при наявності фактів узгодження та несплати суми податкового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлений ст. ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», в яких пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства України не передбачені, тобто останні не є податковими зобов'язаннями.

Таким чином органи державної податкової служби не вправі надсилати платникам податків податкові вимоги на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» про сплату пені, передбаченої ч. 1 ст. 4 Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та штрафних санкцій, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Право державних податкових інспекцій за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства передбачене п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», абз. 9 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пп. 3.1 п. З Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 N49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за N209/4430.

Передбачене вищенаведеними нормами, право контролюючих органів на стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, реалізується шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Комерс» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2011 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Комерс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2011 року - скасувати та постановити нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх