Постанова № 332238, 18.12.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" грудня 2006 р.

Справа № 9/275

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., при секретарі Островерхій Ю.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 9/275

за позовом: закритого акціонерного товариства Автотехсервіс "Алфікор", Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Пугачова, 1,

до відповідача: управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 66/17,

про визнання нечинною вимоги,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Колодій О.П. , довіреність б/н від 15.12.06р., представник;

від відповідача - Діденко Л.В , довіреність № 8-А від 01.09.06р., представник;

Час прийняття постанови: 17 год. 25 хв.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просить визнати нечинною вимогу управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі №Ю-97 від 14.09.2006 р. про сплату боргу в сумі 44010,85 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги. позивач посилається на те, що він є платником єдиного податку і збір на обов'язкове пенсійне страхування сплачує згідно Указу Президента України від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, а не на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Відповідач проти задоволення вимог заперечує, посилаючись на те, з 01.01.2004 р. набув чинності Закону Україн "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який по суті передбаає перехід від системи пенсійного страхування до страхової пенсійної системи, а також залежність розміру пенсій від страхового стажу та заробітку, з якого фактично були обчислені страхові внески до Пенсійного фонду. Сфера дії цього закону ухвалена в ст. 5, відповідно до якої зазначений закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного Пенсійного страхування. Дія ж інших законів та нормативно-правових актів, в тому числі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить йому.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 24.07.2006 р. по 11.08.2006 р. управлінням Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі проведено перевірку достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в закритому акціонерному товаристві Автотехсервіс "Алфікор", за результатами якої складено акт №39 та донараховано позивачу страхових внесків: 32,3% за 2005 рік, що складає 29927,48 грн. та 31,8% за 2006 рік, що складає 14306,65 грн.

14.09.2006 р. відповідачем направлено позивачу вимогу №Ю-97 про сплату боргу в загальній сумі 44010,85 грн.

Не погодившись із вказаною вимогою, вважаючи, що вона винесена з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про визнання її нечинною.

Вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Позивач є платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків, про що свідчить Свідоцтво №2 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою серії А №943426 від 23.12.05, видане Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією.

Відповідно до ч. ч. 3, 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; відділення державного казначейства України наступного дня після надходження коштів єдиного податку від суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, який перейшов на спрощену систему оподаткування, перераховують до Пенсійного фонду України 42 відсотки таких коштів.

З 01.01.04 набрав чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно з п. 1 ст. 14 цього Закону фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (включаючи тих, які обрали особливий спосіб оподаткування) є страхувальниками для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, а згідно зі ст. 15 - платниками страхових внесків.

Частиною 1 статті 18 цього Закону передбачено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонуання системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Проте ці положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у зв'язку з тим, що Верховна рада України не встановила розміру страхових внесків, як це передбачено ч.1 ст.18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За викладених обставин до спірних правовідносин слід застосовувати п.1 ч.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким встановлено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.

Таким чином, даний пункт встановлює розмір страхових внесків лише для тих страхувальників, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та не встановлює його для тих страхувальників, які не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Поряд з цим слід зазначити, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не визначає кола осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та не змінює порядку їх визначення. Тому визначення осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинно здійснюватися на підставі положень Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням положень Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Господарський суд враховує положення ст.11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", якою передбачено, що спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), до яких віднесено згідно ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", сплатою єдиного податку.

Позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідно до п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" він є платником єдиного податку.

Відповідно до п.16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Але Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не є нормативно-правовим актом, який регулює питання сплати страхових внесків. Зокрема, він не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. З іншого боку Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є нормативно-правовим актом, який регулює порядок визначення кола осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також цей Закон не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування.

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Оскільки позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і не повинен сплачувати страхові внески в розмірах передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, вимогу відповідача №Ю-97 від 14.09.2006 р. про сплату боргу в сумі 44010,85 грн. слід визнати нечинною.

Отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись, ст. ст. 71, 94, ст. 160, ст. 162, ст. 163, 167, 186, ст. 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинною вимогу управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі №Ю-97 від 14.09.2006 р. про сплату боргу в сумі 44010 грн. 85 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства Автотехсервіс "Алфікор", Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Пугачова, 1, ідентифікаційний код 20640351 - 3 грн. 40 коп. судових витрат.

Після набрання судовим рішенням законної сили за заявою стягувача видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня виготовлення її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копії постанови направити сторонам.

Суддя

Дата виготовлення постанови в повному обсязі: 25.12.2006 р.

О.Б. Шевчук