Постанова № 332237, 29.12.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"29" грудня 2006 р.

Справа № 4/413

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилько Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В.розглянув справу № 4/ 413

за позовом Управління пенсійного фонду України в Добровеличківському районі , смт. Добровеличківка Кіровоградської області

до Помічнянського плодоконсервного заводу м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області

про стягнення 7741 грн. 93 коп.

час прийняття 12 год.50 хв.

Представники сторін:

від позивача - Воронюк Є.Ю. , довіреність № 3002/05 від 19.12.06 ;

відповідача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Поштове відправлення вручено відповідачу згідно повідомлення № 957361 від 08.12.2006 року (а.с.51). Відповідач не виявив бажання скористатись своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , обговоривши усі обставини справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ :

Позовні вимоги обґрунтовано слідуючим чином.

Збір до Пенсійного фонду є встановленим державою обов'язковим платежем, визначеним Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року.

Згідно Закону України ”Про пенсійне забезпечення”, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, розділом 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів а також обліку їх надходження до ПФУ затвердженою постановою правління ПФУ від 19.10.01р., Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування і об’єктом оподаткування для відповідача є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку.

Розмір збору для підприємств визначається органами ПФУ щорічно, до 20 січня поточного року.

Згідно розрахунку, поданого позивачем, заборгованість відповідача по пільгових пенсіях і поштовому збору за період з січня 2005 року по 01.10.2006 року включно складає 7741 грн. 93 коп. та підлягає до стягнення в повному обсязі.

Вказана сума заборгованості підтверджена розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, довідками про виплачені пенсії та про сплату поштового збору .

Відповідач позовні вимоги не заперечив, правом на участь в судовому засіданні не скористався. Суд позбавлений можливості провести оцінку доводів позивача з урахуванням позиції відповідача по суті спору.

Доказів погашення суми боргу в повному обсязі відповідачем не подано.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши докази, суд приходить до переконання про обґрунтованість та законність вимог позивача, які підлягають до повного задоволення. Такий висновок суд робить на підставі дослідження матеріалів справи та аналізу правових актів, що регулюють правовідносини між учасниками спору щодо виникнення та погашення заборгованості. На підпріємстві відповідача працювали громадяни Анісенко В.М., Негрун В.В. та Пашковський Л.В., які отримали право виходу на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Відповідач наданими вказаним працівникам довідками підтверджував наявність шкідливих умов праці, які давали право на призначення пенсії на пільгових умовах. За період з 01.01.2005 року по 01.10.2006 року на виплату та доставку призначених на пільгових умовах пенсій витрачено 9751 грн.22 коп., у зв'язку з перерахунком розміру пенсій фактично виплачено 9796 грн. 12 коп. а відповідачем відшкодовано лише 2009 грн. 29 коп., у зв'язку з чим за вказаний період виникла заборгованість в розмірі 7741 грн. 93 коп.

Згідно Закону України ”Про пенсійне забезпечення”, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, розділом 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів а також обліку їх надходження до ПФУ затвердженою постановою правління ПФУ від 19.10.01р., Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування і об’єктом оподаткування для відповідача є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Помічнянського плодоконсервного заводу м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області код 01731817 рахунки невідомі заборгованість по виплаті пенсій призначених на пільгових умовах в розмірі 7741 грн. 93 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі смт. Добровеличківка вул. Шевченка 136 р/р 256073011239 в ОУ ВАТ “Державний Ощадний банк України”, МФО 323435, код 20650042.

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова виготовлена в повному обсязі 29 грудня 2006 року.

Суддя

Ю. І. Хилько