Рішення № 33223053, 27.06.2013, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/7049/12

Провадження № 2/204/278/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Нізік О.В.

при секретарі - Таран К.В.

за участю: представників позивачів - ОСОБА_6, ОСОБА_7.

відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: КП ЖРЕП Красногвардійського району м. Дніпропетровська про усунення перешкод в користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсною приватизацію, -

в с т а н о в и в:

17 вересня 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилаються на те, що їм на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 грудня 2008 року, Виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно до розпорядження № 8/123-08 від 20 грудня 2008 року і зареєстрованого в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Дніпропетровське МБТІ 30.03.2009 року за реєстровим № 26895510. Вказана квартира складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 39,8 кв.м та загальною площею 70,4 кв.м. На теперішній час у квартирі зареєстровані, вони, а також ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_9, 2011 року. Зазначена квартира надана згідно до Ордеру № 2948 серії ІІІ від 22 травня 2008 року, виданого Виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради на підставі рішення № 138/1 від 22.05.2008року. Хочуть зазначити, що до 2007 року надана ним квартира знаходилася у користуванні сім'ї ОСОБА_3, що мешкали у квартирі АДРЕСА_2. Однак згідно до рішення Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради за № 183/5 від 21.06.2007 року внесені зміни до рішення Виконкому районної ради від 27.07.1990 року за № 345/5 «про приєднання звільнених кімнат у комунальній квартирі АДРЕСА_1 до житлової площі гр. ОСОБА_10.», а саме: скасовані п.п. 1, 2, 3 рішення. Залишити у користуванні гр. ОСОБА_5 складом сім'ї 2 особи, дві кімнати площею 23,10 кв.м комунальної квартири АДРЕСА_1. Цим же рішенням змінено умови договору найму житлового приміщення. Після надання ним у користування зазначеної квартири, а в подальшому її приватизації, відповідачі, не зважаючи на те, що вони є законними власниками вказаної житлової площі, та ігноруючи попередження та приписи з боку КП КЖЕП Красногвардійського району, самовільно зайняли належну їм квартиру, почали робити в ній ремонт, не бажають добровільно звільнити їх власність, чим перешкоджають ним володіти, користуватися та розпоряджатися їх майном. Таким чином, відповідачами ущемлені їх права, як власників квартири, і вони мають право вимагати усунення перешкод в здійсненні їхнього права користуватися і розпоряджатися майном. У зв'язку з тим, що вони не мають можливості мирно вирішити питання виселення відповідачів з належної їм квартири, вони змушені звертатися до суду за захистом наших порушених прав. Просили усунути перешкоди в користуванні ним квартирою за адресою: АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, зобов'язавши їх звільнити зазначену квартиру, надавши їм вільний доступ у квартиру АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська.

17 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсною приватизації. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилаються на те, що в будинку АДРЕСА_1 їх сім'я мешкає із початку 1980-х років. Спочатку вони (батько - ОСОБА_10, мати - ОСОБА_11., сестра - ОСОБА_5, брат - ОСОБА_3 та він) мешкали в двох кімнатах комунальної квартири АДРЕСА_2. В період їх мешкання в двох кімнатах комунальної квартири АДРЕСА_2 мешкала їх бабуся ОСОБА_12 З 29.11.1985 року його батько - ОСОБА_10 стояв на квартирному обліку в районному виконавчому комітеті, як батько багатодітної сім'ї. В 1990 році виникла можливість розширення житлової площі для їх багатодітної сім'ї. У зв'язку із цим, рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів від 27.07.1990 року № 345/5 було прийнято: « 1. Звільнені три кімнати житловою площею 38,9 кв.м. комунальної квартири АДРЕСА_1, приєднати до житлової площі гр. ОСОБА_13 с переобладнанням виходу в квартиру № 5, на склад сім'ї 5 чоловік, в тому числі: жінка ОСОБА_11., син ОСОБА_3, син ОСОБА_4, донька ОСОБА_5 2. Житлову площу гр. ОСОБА_13 вважати такою, що складається із 5-ти кімнат житловою площею 62,0 кв.м.». В квартирі АДРЕСА_2 його сім'я брат ОСОБА_3, сестра ОСОБА_5 та він, ОСОБА_4 мешкають із 1990 року, на підставі рішення від 27.07.1990 року. Квартиру в якій, на сьогоднішній день, мешкає він з дружиною та дитино, братом та сестрою, їх батьки отримали, як багатодітна сім'я. У зв'язку із тим, що по суті квартира АДРЕСА_2 склалась із кімнат комунальної квартири, вона була не в кращому стані. Після оформлення документів на квартиру батьки почали поступово приводити квартиру до ладу, щоб квартира була придатна для проживання дітей. В 1994 році померла бабуся. В січні 2002 року помер батько - ОСОБА_10 Мати залишилась із трьома дітьми, але все ж таки продовжувала підтримувати квартиру в стані придатному для проживання. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати - ОСОБА_11. В проміжок часу між смертю батька та матері відбулася пожежа в нашому будинку, від цієї пожежі квартира, в якій вони мешкали доволі серйозно постраждала. Грошей на те щоб відновити всю квартиру відразу в їх сім'ї не було, а тут ще й матір померла. Вони залишились втрьох, будучи ще досить юними і без постійного заробітку. Їх заробітків вистачало лише на життя, ніякої мови про благоустрій квартири, на той час, і не йшло. Але через деякий час їх матеріальний стан покращився і вони (він, брат, сестра) сумісними зусиллями поступово почали відновлювати квартиру АДРЕСА_2 після пожежі. Поміняли дах, який також постраждав після пожежі будинку, над квартирою в якій вони мешкаємо. Можливо ОСОБА_1 хтось розповів, або вона самостійно дізналась про те, що в їх квартира не приватизована та вони поступово її ремонтують після пожежі і користуючись своїми знайомствами вирішила привласнити квартиру в якій вони живуть, практично, все життя і вклали багато зусиль та грошових коштів. Виходячи із дій, які ці «рейдери» вже зробили на меті в них декілька цілей - привласнити чуже майно та залишити нас без «даху над головою». Адже в них відсутня матеріальна можливість придбати житло. Своїми діями вони порушують їх права, які захищаються Конституцією України. Роблячи такі поступки, вони «плюють» не тільки на них, а й взагалі на принципи існування правового суспільства визначені Конституцією та іншими нормативно-правовими актами України. Виходячи із змісту довідки КВ ЖРЕП Красногвардійського району № 1174 від 29.08.2012 року в приватизованій квартирі АДРЕСА_2 із 13.11.2007 року зареєстрована ОСОБА_1 зі складом сім'ї З (три) особи. ОСОБА_1 зареєстрована в вищезазначеній квартирі на підставі ордеру виданого Красногвардійським районним виконавчим комітетом у 2007 році відповідно до змін, внесених рішенням Красногвардійського виконавчого комітету від 21.06.2007 р. № 183/5. Але їх родина - ОСОБА_4, його брат - ОСОБА_3, сестра - ОСОБА_5 постійно проживаємо, саме, в квартирі АДРЕСА_2 починаючи із 1990 року і ніколи не бачили в нашій квартирі, ані ОСОБА_1, ані жодного із членів її сім'ї, які нібито постійно мешкали в цій квартирі починаючи із 13.11.2007 року. Про відсутність реєстрації ОСОБА_1 та членів її сім'ї, принаймні станом на 12.06.2009 року, також свідчить видана КВ ЖРЕП Красногвардійського району довідка № 2049 в якій зазначено, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Тобто жодних даних про реєстрацію ОСОБА_1 та членів її сім'ї станом на 12.06.2009 року не існує, тому вважаємо що і реєстрація її саме 13.11.2007 року не було, а якщо на сьогоднішній день подібний запис існує то він був здійснений в інший час, але не 13.11.2007 року. Вищевикладені обставини та документи підтверджують, ту обставину, що ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 ніколи постійно не проживали в квартирі АДРЕСА_2, та якщо й мали право користування квартирою станом на 13.11.2007 року, але втратили його внаслідок не проживання за вказаною адресою. Виходячи із вищезазначених норм законодавства, істотною умовою для приватизації квартири (будинку) - є постійне проживання в квартирі (будинку), який буде приватизуватись. Але дана умова не була виконана ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому вважає, що і сама процедура приватизації не була дотримана, і у зв'язку із цим існують беззаперечні підстави для визнання свідоцтва про право власності на житло від 20.12.2008 року недійсним. Враховуючи ту обставину, що фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніколи не проживали в квартирі АДРЕСА_2 та на момент проведення процедури приватизації не були зареєстровані в цій квартирі, приходимо до висновку, що документи, які подавались в орган, який проводив приватизацію та видавав свідоцтво про право власності на житло від 20.12.2008 року були підроблені, що є суттєвим порушенням норм чинного законодавства України. Необхідно наголосити також увагу ще й на тій обставині, що в свідоцтві про право власності на житло від 20.12.2008 року зазначено: «Характеристика квартири та її обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва». Тобто під час проведення технічної інвентаризації обов'язковий вихід на об'єкт інвентаризації. Виходячи із того, що свідоцтво про право власності на житло було видане у грудні 2008 року то інвентаризація повинна була проходити на при кінці 2008 року, але до їх квартири у цей час жодного працівника БТІ не приходило і не проводило технічну інвентаризацію квартири АДРЕСА_2. Без їх відома провести технічну інвентаризації квартири АДРЕСА_2 ні в кого не має можливості, оскільки доступ до вищезазначеної квартири є лише в них. Ще одним доказом того, що фактично ніхто не виходив для проведення технічної інвентаризації, є технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2, в якому зазначено, що останню інвентаризацію квартири було проведене ще в 1967 році. Важливою є й ще та обставина, що відповідно до довідки № 1173 від 29.08.2012 року він - ОСОБА_4, його брат - ОСОБА_3 та його сестра - ОСОБА_5 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2. Але ні хто із них не знімався із реєстрації в квартирі № 5 та не реєструвався в квартирі № 3. Яким чином відбулась ця перереєстрація їм невідомо. Таким чином ОСОБА_4 та члени його родини були протиправно позбавлені ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 свого права на житло в квартирі АДРЕСА_2, правочини щодо спірної квартири були укладені з порушеннями закону, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мешкали в спірній квартирі та не мали права без згоди інших мешканців квартири ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приватизувати квартиру, до того же ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 взагалі втратили право користування квартирою через своє не проживання за вказаною адресою. Просив визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_2, виданого на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20 грудня 2008 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно розпорядження органу приватизації №8/123-08 від 20 грудня 2008 року, визнати недійсним розпорядження органу приватизації №8/123-08 від 20 грудня 2008 року, визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

У судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі при цьому посилались на обставини викладені в позові, проти задоволення зустрічного позову заперечували, просили в його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_8 проти задоволення первісного позову заперечували, просили в його задоволенні відмовити, натомість задовольнити зустрічний позов.

Інші сторони у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, заявлені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до Довідки від 12.06.2009 року виданої КВ ЖРЕП Красногвардійського району № 2049 за адресою: квартира АДРЕСА_1, проживають та зареєстровані: ОСОБА_4, 1982 року народження, ОСОБА_3, 1979 року народження, ОСОБА_5, 1985 року народження, остання зареєстрована з дати народження ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 44).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради від 21 червня 2007 року № 183/5, вирішено: 1. Внести зміни до рішення виконкому районної ради від 27.07.1990 № 345/5 «Про приєднання звільнених кімнат в комунальній квартирі АДРЕСА_1 до житлової площі гр. ОСОБА_10.», а саме скасувати п. п. 1, 2, 3 рішення.; Залишити у користуванні гр.. ОСОБА_5, складом сім'ї дві особи, дві кімнати площею 23,10 м. кв. комунальної квартири АДРЕСА_1.; 3. Начальнику КВ ЖРЕП Красногвардійського району Воронову М.І. змінити умови договору найму житлового приміщення у зв'язку зі смертю основного квартиронаймача та у відповідності з даним рішенням.; тощо (а. с. 18).

22 травня 2008 року виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, позивачкам було видано ордер № 2948 Серії - ІІІ на ім'я ОСОБА_6, сім'я якого складається з трьох чоловік на право зайняття житлової площі 39,8/55,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1. Даний Ордер було видано на підставі рішення виконавчого комітету Красногвардійської ради народних депутатів м. Дніпропетровська 22 травня 2008 року № 138/1 (а. с. 20).

20 грудня 2008 року позивачкам було видане Свідоцтво про право власності на житло Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 20 грудня 2008 року № 8/123-08 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 70,4 кв.м. (а. с. 26).

Відповідно до відповіді КП «ДМБТІ» ДОР від 04 березня 2013 року вх.. № 4811, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 остання інвентаризація була проведена 01.08.2011 року, за адресою: АДРЕСА_2 інвентаризація не проводилась (а. с. 65).

Виходячи зі змісту довідки КВ ЖРЕП Красногвардійського району № 1174 від 29.08.2012 року в приватизованій квартирі АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську з 13.11.2007 року зареєстрована ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи. ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі на підставі ордеру виданого виконкомом Красногвардійського району у 2007 році, відповідно до змін внесених рішенням виконкому від 21.06.2007р. № 1083/5.

Вирішуючи вимогу про усунення перешкод в користуванні позивачами квартирою за адресою: АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, зобов'язавши їх звільнити зазначену квартиру, надавши позивачам вільний доступ у квартиру АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 155 ЖК України, власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування своїм житловим приміщенням, крім випадків, передбачених законодавством.

При таких обставинах, як власник так і користувач, до якого перейшло на період дії правочину право користування має право з підстав передбачених ст. ст. 11, 391 ЦК України, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та припинення дій, що порушують це право.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В силу ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 11 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту народження відповідачі будучи ще неповнолітніми проживали в спірній квартирі і користувалися нею нарівні з власником, як члени його сім'ї, іншого житла вони не мають.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, ЖК Української РСР, ЦК України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».

Право на житло гарантоване людині статтями 47, 48 Конституції України. Так, ч. 3 ст. 47 Конституції проголошує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та за рішенням суду.

Правові позиції Європейського Суду з прав людини Пункт 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла, що охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Згідно ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно зі ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається право користування жилим приміщенням протягом шести місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, зокрема, взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, ст. 16 ЦК України та Законом не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів позивачів як зобов'язання відповідачів звільнити квартиру та надати до квартири вільний доступ, також відсутній механізм виконання такого рішення у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: КП ЖРЕП Красногвардійського району м. Дніпропетровська про усунення перешкод в користуванні власністю.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне, враховуючи результат розгляду заявлених позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 107 грн. 30 коп. понесені ОСОБА_1 віднести за її рахунок.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_2, виданого на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20 грудня 2008 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно розпорядження органу приватизації №8/123-08 від 20 грудня 2008 року; визнання недійсним розпорядження органу приватизації №8/123-08 від 20 грудня 2008 року; визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та стягнути солідарно з відповідачів судові витрати, суд виходить з наступного.

22 травня 2008 року виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, позивачкам було видано ордер № 2948 Серії - ІІІ на ім'я ОСОБА_6, сім'я якого складається з трьох чоловік на право зайняття житлової площі 39,8/55,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1. Даний Ордер було видано на підставі рішення виконавчого комітету Красногвардійської ради народних депутатів м. Дніпропетровська 22 травня 2008 року № 138/1 (а. с. 20).

20 грудня 2008 року позивачкам було видане Свідоцтво про право власності на житло Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 20 грудня 2008 року № 8/123-08 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 70,4 кв.м. (а. с. 26).

Правові основи приватизації державного житла встановлено Законом України « Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно із положенням ст. 1 зазначеного закону приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. ( Частина перша статті 1 в редакції Закону N 40/97-ВР від 05.02.97 , яка діяла на той час).

Приватизація є договором між державою та громадянином про безоплатну або частково оплатну передачу йому у власність квартири у якій він постійно проживає.

Договір приватизації оформлюється шляхом певних дій осіб - учасників приватизації, а саме фізичної особи, яка звертається з заявою про приватизацію, та органу приватизації, який видає відповідне розпорядження про приватизацію протягом місяця з часу надходження такої заяви з наступною видачею свідоцтва про право власності.

Крім того, відповідно до ст. 8 зазначеного закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Отже, право на приватизацію житла мають лише особи, які фактично проживають у зазначеному приміщені, а тому окремої передачі приватизованого житла власнику законодавство не передбачає, оскільки житло фактично знаходиться у володінні власника постійно.

Орган приватизації, у разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує проект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках.( п. 21 зазначеного Положення).

На підставі розпорядження органу приватизації (щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах), рішення органу місцевого самоврядування (щодо жилих приміщень у гуртожитках) орган приватизації готує та/або замовляє в бюро технічної інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773, технічний паспорт на квартиру, жиле приміщення в гуртожитку, а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на домоволодіння і відповідно до пункту 6.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності ( п. 22).

Правовстановлюючим документом на право власності на житло є свідоцтво про право власності, видане органом приватизації, яким є державне підприємство, і право власності на приватизоване житло виникає з часу прийняття рішення про приватизацію, або закінчення строку на прийняття такого рішення.

Пунктом 26 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 15.09.1992 року, яке було чинним на час виникнення спірних відносин, та втратило чинність 16.12.2009 року, було передбачено порядок підготовки та передачі органом приватизації відповідного розпорядження та свідоцтва про право власності, яке обов'язково реєструється в бюро технічної інвентаризації.

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична особа може набувати право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна;викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене і в інших випадках, встановлених законом.

Отже, право власності відповідача може бути припиненим лише встановленим законом способом при наявності для того законних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.

Як зазначалось вище, відповідно до довідки КВ ЖРЕП Красногвардійського району № 1174 від 29.08.2012 року в приватизованій квартирі АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську з 13.11.2007 року зареєстрована ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи. ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі на підставі ордеру виданого виконкомом Красногвардійського району у 2007 році, відповідно до змін внесених рішенням виконкому від 21.06.2007р. № 1083/5.

Вищевказана довідка суперечить довідці від 12.06.2009 року виданої КВ ЖРЕП Красногвардійського району № 2049, відповідно якої за адресою: квартира АДРЕСА_1, проживають та зареєстровані: ОСОБА_4, 1982 року народження, ОСОБА_3, 1979 року народження, ОСОБА_5, 1985 року народження, остання зареєстрована з дати народження ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 44).

Вищевикладені обставини, матеріали справи та пояснення у судовому засіданні свідків ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_18, підтверджують, ту обставину, що ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 ніколи не проживали в квартирі АДРЕСА_2.

Виходячи із вищезазначених норм законодавства, істотною умовою для приватизації квартири (будинку) - є постійне проживання в квартирі (будинку), який буде приватизуватись. Але дана умова не була виконана ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому суд вважає, що процедура приватизації не була дотримана, у зв'язку з чим існують беззаперечні підстави для визнання свідоцтва про право власності на житло від 20.12.2008 року недійсним.

Суд бере до уваги й ті обставини, що в свідоцтві про право власності на житло від 20.12.2008 року зазначено: «Характеристика квартири та її обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва».

Пунктом 1.7. Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» від 07.02.2002 року передбачено, що державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.

Пунктом 3.1. Наказу Державногокомітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» від 24.05.2001 року передбачено, що під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків, тощо.

Відповідно до відповіді КП «ДМБТІ» ДОР від 04 березня 2013 року вх.. № 4811, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 остання інвентаризація була проведена 01.08.2011 року, за адресою: АДРЕСА_2 інвентаризація не проводилась (а. с. 65).

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсною приватизацію, а саме: визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням від 20 грудня 2008 року № 8/123-08; визнати недійсним Розпорядження органу приватизації Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради № 8/123-08 від 20 грудня 2008 року та відповідно до ст.. 88 ЦПК України, стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам з Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 107 грн.30 коп.

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити, оскільки відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати стягуються за законом лише пропорційно задоволеним позовним вимогам, а не солідарно, а також у суду відсутні правові підстави щодо визнання позивачів таким, що втратили право користування спірною квартирою, оскільки суду не доведено законність їх реєстрації у вказаній квартирі та бодай якийсь час проживання в ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: КП ЖРЕП Красногвардійського району м. Дніпропетровська про усунення перешкод в користуванні власністю - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 107 грн. 30 коп. понесені ОСОБА_1 віднести за її рахунок.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсною приватизацію - задовольнити частково.

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням від 20 грудня 2008 року № 8/123-08.

Визнати недійсним Розпорядження органу приватизації Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради № 8/123-08 від 20 грудня 2008 року.

Стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам з Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 107 грн.30 коп.

В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О. В. Нізік