Ухвала суду № 33222920, 20.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції: Гавриленко О.М.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія: 27

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Жданової В.С.,

суддів Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі: Маханько В.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено у повному обсязі: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2007 року в сумі 37 217 грн. 88 коп. та судовий збір в сумі 372 грн. 18 коп., а загалом 37 590 грн. 06 коп. З назначеним рішенням не погодився відповідача ОСОБА_1, приніс апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та призначити справу до розгляду в загальному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, приймаючи рішення про розгляд справи у заочному порядку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але такий висновок є помилковим, оскільки жодної судової повістки не отримував, а тому належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

Відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 22 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» у зв'язку із зміною типу банку) та ОСОБА_1 укладеного договір № б/н (а.с. 6-10), до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитними коштами 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - 2 роки. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором станом на 30 вересня 2012 року загальна сума заборгованості за кредитним договором склала 37 217 грн. 88 коп., з яких: заборгованість за кредитом 13 443 грн. 92 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 20 525 грн. 49 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом 1000 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 1 748 грн. 47 коп. (а.с. 4-6).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання кредитного договору, за яким позичальник не виконує взяті зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів, тому у позивача є законні підстави вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та сплати штрафних санкції.

Такий висновок суду є правильним і ґрунтується на законі та встановлених в судовому засіданні обставинах.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі встановлених обставин справи, доказів по справі та відповідно до зазначених норм матеріального права суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог позивача та стягнення на користь банку суми заборгованості за кредитним зобов'язанням.

Статтею 526 ЦК України, визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З кредитного договору, укладеного між сторонами вбачається, що сторони досягли згоди щодо погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картами без встановлення мінімального обов'язкового платежу, проводиться за певним порядком, а саме: строк погашення процентів по кредиту - щомісяця за попередній місяць; строку погашення кредиту - у повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці, з виплатою відповідних процентів за користування кредитом, зазначене виплаває з умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави.

Частина 1 ст. 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається із заяви позивальника ОСОБА_1 ознайомився та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Своїм підписом він підтвердив факт отримання ним інформації про умов кредитування у банку.

Сторонами в п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг визнчились, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору, то він автоматично лонгується на такий же термін.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права надає підстави для висновку, що оскільки відповідач порушує умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та плати щомісячних процентів, має заборгованість, банк мав передбачені законом підстави для стягнення всієї суми заборгованості за кредитом, яка утворилась за вказаний період.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме, щодо неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, що призвело до позбавлення його права на надання суду своїх пояснень та доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог банку, як стосовно самої заборгованості за кредитним договором, так і її розміру, не впливають на висновки суду.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому не є підставою для скасування рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Суд першої інстанції правильно визначився з нормами матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами і обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.308 ЦПК України та роз'яснень що містяться у п. 18 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, а тому апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Під час звернення відповідача ОСОБА_1 з апеляційною скаргою до суду, ним був сплачений судовий збір у сумі 114 грн. 78 коп., що є меншим належної до сплати ставки судового збору відповідно до положень Закону України «Про судовий збір».

На підставі ст.88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 71 грн. 31 коп. недоплачений при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 71 (сімдесят одна) гривня 31 копійка за подачу ним апеляційної скарги, (розрахунковий рахунок 31212206780004, код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050'' (ознака 80), МФО 834016, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район. Призначення платежу: апеляційний суд Донецької області, код ЄДРПОУ 02891428).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: