Ухвала суду № 33222826, 01.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в I інстанції Гонтар А.Л.

Категорія 53 Суддя доповідач Супрун М.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Жданової В.С.

суддів Супрун М.Ю., Барсукової О.І.

при секретарі Папоян К.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „БМК Планета-Міст" про стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу та інших видів заборгованості, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю „БМК Планета-Міст" на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 20 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю „БМК Планета - Міст" (далі ТОВ „БМК Планета - Міст") на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто вихідну допомогу у розмірі середнього заробітку за один місяць у сумі 3255 грн., грошову компенсацію за проїзд до місця роботи у сумі 645,37 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 березня 2011 року по 10 січня 2012 року у сумі 21689, 91 грн., середній заробіток за час затримки повного розрахунку за період з 26 червня 2012 року по 20 лютого 2013 року у сумі 26.527, 49 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 вніс апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що суд в результаті порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалив незаконне рішення, не витребував за його клопотанням необхідних доказів по справі, а дослідив лише ті докази, які були представлені відповідачем. Крім того, посилався на те, що суд першої інстанції необґрунтовано не стягнув на його користь заявлену ним моральну шкоду в повному обсязі в сумі 350000 грн, яку він довів у судовому засіданні. При ухваленні рішення судом були допущені арифметичні помилки у визначенні кількості днів вимушеного прогулу та днів затримки розрахунку при звільненні. Крім того, розрахунок його середнього заробітку був здійснений судом без врахування підвищень, які відбулись на підприємстві.

Відповідач ТОВ „БМК Планета - Міст" також не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не дотримався вимог процесуального законодавства, неналежно його повідомляв про час та місце судових засідань, не розглянув його заяву про скасування заходів забезпечення позову, не врахував, що після поновлення позивача на роботі йому були виплачені усі кошти, стягнуті рішенням суду. Вважає, що з нього безпідставно стягнуто моральну шкоду.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а також відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ „БМК Планета - Міст"

Представник ТОВ „БМК Планета - Міст" в судове засідання апеляційного суду не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та телефонограмами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що рішенням Дружківського міського суду від 18 березня 2011 року позивача було поновлено на посаді машиніста гусеничного крану 6-го розряду ТОВ „БМК Планета-Міст" (а.с.66-67). Дане рішення в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню.

На виконання даного рішення суду наказом № 278-к від 20 грудня 2011 року, ТОВ „БМК Планета-Міст" скасувало наказ від 08 листопада 2010 року № 411-к про звільнення ОСОБА_1 та поновило його на посаді машиніста гусеничного крану 6-го розряду з 15 листопаду 2011 року ( а.с. 160), проте, фактично позивача було допущено до роботи лише 17 січня 2012 року.

26 червня 2012 року ОСОБА_1 було звільнено з підприємства відповідача у зв'язку із скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом № 45-к (а.с.92).

Згідно розрахункового листка по заробітній платі за червень 2012 року позивачу були виплачені: лікарняні (соцстрах) - 5919,20 грн, лікарняні (підприємство) - 2106,50 грн, відпускні пот. місяця - 799,11 грн, відпускні слід. місяця -1331,85 грн, разом 10156,66 грн, до виплати 8431, 52 грн. (а.с.166)

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження порушення з боку відповідача трудових прав позивача в частині негайного поновлення його на роботі, виплати вихідної допомоги при звільненні у зв'язку із скороченням штату, виплати грошової компенсації за проїзд до місця роботи, виплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, чим було спричинено ОСОБА_1 моральну шкоду. Разом з тим, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність заборгованості підприємства відповідача перед ним за оплату відпусток, листків непрацездатності, безкоштовне харчування, а також вважав, що відсутні підстави і для стягнення грошової компенсації за листування, у зв'язку з недоведеністю цих витрат позивача з вини відповідача.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого трудового законодавства.

Так, згідно зі ст. 24, 31, ч.5 ст. 235 КЗпП України, ст. 76 Закону України „Про виконавче провадження" негайне виконання рішення означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після оголошення судового рішення видати наказ про поновлення працівника на роботі та фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Оскільки поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, то правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи, з тими же функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення; здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням; поновлення неприливного стажу роботи, в тому числі стажу для відпустки та поновлення у всіх правах за цією посадою.

Відповідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд першої інстанції врахував зазначені норми закону та зробив правильний висновок про те, що оскільки негайного виконання рішення суду від 18 березня 2011 року не відбулось і позивач був поновлений на посаді наказом № 278-к від 20 грудня 2011 року з 15 листопаду 2011 року, а допущений до роботи тільки 17 січня 2012 року, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток з часу винесення рішення суду про поновлення на роботі до фактичного допуску позивача до роботи в сумі 21689,91 грн, виходячи з наступного розрахунку: 107,91 грн- середньоденна заробітна плата х 201 день вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом невірно визначено кількість днів вимушеного прогулу є необґрунтованими, оскільки за січень 2012 року ОСОБА_1 оплачено 15 відпрацьованих днів - з 10 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, тому суд першої інстанції обґрунтовано для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу брав 201 день вимушеного прогулу (а.с.168).

Крім того, згідно до ст. 44. КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вихідна допомога при звільненні у зв'язку із скороченням штату 26 червня 2012 року ОСОБА_1 виплачена не була (а.с.166), тому вона підлягає стягненню з відповідача у розмірі середнього заробітку позивача, який складає 3255 грн. (а.с.98)

Оскільки із розрахункових листків позивача за січень, квітень, червень 2012 року у заробітну плату позивача включено такий вид нарахування як компенсація за проїзд (а.с. 164,166,168), але таких нарахувань ОСОБА_1 не здійснено, незважаючи на те, що згідно проїзних документів за період з 16 січня 2012 року по 17 квітня 2012 року позивачем витрачено на проїзд до міста Києва та назад 645,37 гривень (а.с.29-30), суд першої інстанції обґрунтовано стягнув цю заборгованість з ТОВ „БМК Планета-Міст".

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так як відповідач не здійснив з позивачем розрахунку при звільненні 26 червня 2012 року, не виплатив йому вихідну допомогу та компенсацію за проїзд, чим порушив трудові права позивача, передбачені ст. ст.115, 116 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 26 527,49 грн., виходячи з розрахунку 168 днів затримки розрахунку х 157,90 грн- середньоденну заробітну плату позивача.(а.с.164-168).

При цьому суд першої інстанції при обчисленні середньої заробітної плати врахував положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженою їм особою робітнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втратам нормальних життєвих стосунків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( з наступними змінами та доповненнями) роз'яснив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину моральних страждань позивача у зв'язку з порушенням його прав у сфері трудових відносин і враховуючи конкретні обставини справи, вірно визначив розмір заподіяної позивачу моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

Крім того, правильні висновки зробив суд першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час відпусток, допомоги з тимчасової втрати працездатності, грошової компенсації за безкоштовне харчування та листування.

Так, відповідно до наказу № 25-к від 17 квітня 2012 року та наказу № 30-к від 14 травня 2012 року, позивачу було надано дві відпустки тривалістю по 24 календарних дні (а.с.96-97).

Згідно до розрахункового листка позивача за червень 2012 року ОСОБА_1 були оплачені відпустки поточного місяця та слідуюча відпустка (а.с. 166).

Таким чином, заборгованості за оплату відпусток за зазначений період підприємство відповідача перед позивачем не має.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що підприємство не оплатило йому листки непрацездатності серії АБЯ № 329530, АВП № 979505, АВЖ № 402868.

Судом встановлено, що лист непрацездатності АВП № 979505 (період непрацездатності з 06 червня 2012 року по 16 червня 2012 року) був позивачу оплачений, що підтверджується довідкою відповідача (а.с.289), за період знаходження позивача на лікарняному за період з 21 березня 2011 року по 30 березня 2011 року (лист непрацездатності АБЯ № 329530) на користь позивача стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу. Лист непрацездатності АВЖ № 402868 ( період непрацездатності з 15 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року) позивачем суду не був представлений.

Таким чином, для стягнення на користь позивача оплати допомоги з тимчасової втрати працездатності за вказаними листами непрацездатності у суду підстав не було.

Також правильно відмовив суд у стягненні з відповідача грошової компенсації за безкоштовне харчування, оскільки це не було передбачено трудовим договором, укладеним між сторонами, що вбачається з довідки ТОВ „БМК Планета-Міст". Відсутні були підстави і для стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за листування, у зв'язку з недоведеністю цих витрат позивача з вини відповідача.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не витребував за його клопотанням необхідних доказів по справі, оскільки з матеріалів вправи вбачається. що судом 08 жовтня 2012 року заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів по справі була задоволена та направлена на виконання, ухвалою суду від 17 січня 2013 року представник відповідача був попереджений про притягнення до адміністративної відповідальності у разі ненадання витребуваних документів. Всі ці дії суду свідчать про його сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Крім того, апеляційний суд перевірив розрахунки суду першої інстанції середнього заробітку за затримку розрахунку і вважає, що вони зроблені цілком правильно, тому доводи позивача про те, що судом були допущені арифметичні помилки при визначенні кількості днів затримки розрахунку є неспроможними.

Посилання ТОВ „БМК Планета - Міст" на те, що суд першої інстанції не врахував, що підприємство не має заборгованості перед позивачем не підтверджено наявними у справі доказами.

Доводи підприємства відповідача про те, що судом не була розглянута його заява про скасування заходів забезпечення позову неспроможні, оскільки згідно матеріалів справи, (а.с.181-182) 22 листопада 2012 року судом вказана заява була розглянута та задоволена.

Доводи апеляційної скарги ТОВ „БМК Планета - Міст" про інші процесуальні порушення суду першої інстанції не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю „БМК Планета-Міст" відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 20 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді