Ухвала суду № 33222660, 15.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа22ц-775-7543-13 Головуючий 1 інстанції Карпенко О.М.

Категорія 27 Доповідач Новосядла В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Солодовник О.Ф., Кішкіної І.В.,

при секретарі Стефановій Я.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 6 червня 2013 року по справі за позовом приватного малого підприємства «Лоцмен» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 6 червня 2013 року був задоволений позов приватного малого підприємства «Лоцмен» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, а саме: з відповідача на користь позивача було стягнуто суму боргу у розмірі 30 000 гривень, 3 відсотки річних в розмірі 78 гривень 90 копійок, та судові витрати у розмірі 300 гривень 78 копійок.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

- заява про надання безвідсоткової позики на ім*я директора підприємства не свідчить про укладення договору позики, оскільки гроші він не отримував, тому суд першої інстанції неправильно прийшов до висновку про укладення між сторонами договору позики,

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що з боку відповідача мала місце оферта-пропозиція укласти договір позики на певних умовах - повернення позики у строк до 23 березня 2013 року, а не договір позики.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції відповідач у судове засідання не з*явився, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчить телефонограма, направлена йому, яка зареєстрована у журналі телефонограм апеляційного суду.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи спір, судом першої інстанції були вірно встановлені обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, а саме:

25 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до генерального директора приватного малого підприємства «Лоцмен» з заявою про видачу йому безпроцентної позики у розмірі 30 000 гривень на лікування, які зобов*язався повернути до 25 березня 2013 року (а.с. 12).

Відповідач не заперечував проти написання такої заяви.

Згідно із видатковим касовим ордером від 25 лютого 2013 року ОСОБА_1 було видано 30 000 гривень. На вказаному документі ОСОБА_1 розписався двічі: один підпис як одержувач грошей, а другий підпис в кінці документу (а.с. 11).

26 березня 2013 року на адресу відповідача була направлена претензія про повернення вказаної суми із зазначенням реквізитів підприємства, яку відповідач отримав (а.с. 13).

Пунктом 5.1.2 Колективного договору підприємства передбачено, що роботодавець зобов*язується надавати безпроцентну позику працівникам підприємства відповідно до умов, обумовлених у Додатку №4 до колективного договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із частиною 1 статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

За частиною 2 цієї статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до вимог частини 2 статті 1047 ЦК України позивачем на підтвердження укладення між ним і відповідачем договору позики була надана заява про надання суди, яка була написана відповідачем власноручно і видатковий касовий ордер.

Відповідно до частини 1 статті 1051 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

При укладенні договору позики між сторонами питання про встановлення сплати процентів в разі невиконання умов договору не зазначалося зовсім, а тому настають наслідки згідно вимог статті 625 ЦК України.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позову.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не встановлено.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Довід апеляційної скарги про те, що заява про надання безвідсоткової позики на ім*я директора підприємства не свідчить про укладення договору позики, оскільки гроші він не отримував, спростовується видатковим касовим ордером від 25 лютого 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав 30 000 гривень, про що на цьому документі є його особистий підпис.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що його заява про отримання позики фактично є офертою-пропозицією відповідача укласти договір позики на певних умовах - повернення позики у строк до 23 березня 2013 року, а не договором позики, то апеляційний суд виходить із наступного.

Пунктом 4 Додатку №4 (Положення про видачу безпроцентних позик робітникам підприємства) до Колективного договору передбачено, що письмова заява робітника на видачу позики є оформленням договору позики і в обов*язковому порядку має містити в собі: посаду працівника, розмір позики, ціль для якої беруться гроші, строк на який видаються гроші і остаточна дата їх повернення у повному обсязі, дата написання заяви та особистий підпис працівника.

Заява про видачу грошей написана відповідачем, повністю відповідає вказаним вимогам (а.с. 12).

Виходячи із аналізу вказаних обставин і наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про укладення між сторонами договору позики, а тому довід апеляційної скарги щодо пропозиції з боку відповідача укласти договір, спростовується наведеними доказами.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 6 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: