Ухвала суду № 33222612, 29.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції Ларіонова Н.М.

Доповідач: Супрун М.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Біляєвої О.М.,

суддів Супрун М.Ю., Барсукової О.І.,

при секретарі Папоян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 27 грудня 2012 року,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Куйбишевського районного суду міста Донецька від 27 грудня 2012 року, в якому ухвалою суду від 08 липня 2013 року виправлена арифметична помилка, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «БТА Банк» (далі ПАТ «БТА Банк») задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 538 кв.м за кадастровим номером 1410137400:00:029:0220 та розташований на ній шлакоблочний будинок літ.А-1, загальною площею 68,1 кв.м., в тому числі житловою площею 43,7 кв.м.; житлової прибудови літ.А-1 загальною площею 23,4 кв.м., в тому числі житловою площею 14,9 кв.м., сарай літ. В, сарай літ. Г, реєстраційний номер об'єкту у РПВП 17920290; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та перебуває в іпотеці ПАТ «БТА Банк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №НД-19-07 від 28 березня 2007 року.

Визнано спосіб реалізації предмета іпотеки - надано ПАТ «БТА Банк» право на проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 546 839,94 грн., з метою погашення заборгованості перед ПАТ «БТА Банк» (вул..Жилянська, 75, м.Київ, 01032, МФО 321723, код ЄРДПОУ 14359845) за договором кредиту №НД-19-07 від 28.03.2007 року в загальному розмірі 67 466,57 доларів США, що еквівалентно 532918,44 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_1 не погодився з цим судовим рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував, що він тривалий час виплачував банку кредит та припинив виконання своїх зобов'язань у зв'язку зі зміною фінансової ситуації в державі, падіння курсу гривні, банк не бажав знизити йому проценту ставку. Суд не прийняв до уваги те, що йому банком не були роз'ясненні валютні ризики, що є підставою для розірвання кредитного договору.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача Гануленко Г.В., діюча за довіреністю, в судовому засіданні апеляційної інстанції просила скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, відповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору від 28 березня 2007 року № НД-19-07 відповідач ОСОБА_1 отримав в ПАТ «БТА Банк» кредит у розмірі 57 000 доларів США зі строком повернення до 28.03.2022 року зі сплатою 15% річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між відповідачем ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки №НД-19-07/И від 28.03.2007 року, згідно якого, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у забезпечення виконання ним зобов'язань за договором кредиту №НД-19-07 від 28.03. 2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок та інші споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.1995 року.

Встановлено, що відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконує, кредит і нараховані проценти не сплачує, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 67 466,57 доларів США. ОСОБА_1 повідомлявся про наявність у нього заборгованості за кредитним договором, але заборгованість погашена не була.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, не здійснив погашення заборгованості у встановлений договором термін, тому є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Даний висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст.35 вказаного Закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавцю, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Також підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені умовами договору кредиту та договору іпотеки, укладених між сторонами.

Зі змісту п.7.2. кредитного договору, укладеного між сторонами вбачається, що у разі невиконання чи неналежного виконання договору іпотеки позичальником/іпотекодавцем, якщо він є відмінним від позичальника банк надсилає позичальнику або іпотекодавцю, якщо він є відмінним від позичальника письмову вимогу про усунення порушень зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В такій вимозі банк зазначає суму загальної заборгованості за кредитом, нарахованих та несплачених позичальником процентів за користування кредитом, а також суму всіх інших грошових зобов'язань позичальника по цьому договору, які останній повинен здійснити на користь банку. Якщо протягом встановленого строку вимога банку залишається без задоволення, банк має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору іпотеки (а.с..18-25).

Відповідно до п. 2.2. 14. договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, іпотекодержатель має право на негайне звернення на предмет іпотеки (а.с.26-30)

На виконання вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п.7.1 кредитного договору відповідачем від банку особисто були отримані вимоги про усунення порушення, що підтверджується копіями цих вимог, але до теперішнього часу заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 67 466,57 доларів США ОСОБА_1 не погашена (а.с.43).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що є підстави для розірвання кредитного договору, укладеного між сторонами, оскільки такі позовні вимог ОСОБА_1 не заявлялись.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказам по справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 27 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді

.