Ухвала суду № 33222575, 28.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

головуючий в I інстанції Радченко В.Є.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 26

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Тера-1» на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 30 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Тера-1» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з профзахворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Тера-1» /надалі Товариство/ з вимогами про відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000,00 грн., отриманої за час роботи на підприємстві вугільної промисловості на підземних роботах, у зв'язку з професійним захворюванням.

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 30 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто на користь останнього з Товариства моральну шкоду у розмірі 9000,00 грн.

Представник Товариства в апеляційній скарзі просив рішення скасувати та ухвалити нове яким в позові відмовити, через порушення норм матеріального права, зокрема апелянт зазначав, що відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди саме з Товариства, також відсутні докази щодо протиправності дій відповідача та причинного зв'язку із настанням професійного захворювання та спричиненням моральної шкоди. Окрім того, судом прийнята до уваги довідка МСЕК якою позивачу визначено втрату працездатності, хоча сама по собі ця довідка не підтверджує факту спричинення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача та пояснення представника Товариство, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав.

В рішенні, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 за час роботи на Товаристві отримав професійне захворювання та право позивача на страхову виплату виникло з часу встановлення йому вперше МСЕК стійкої втрати професійної працездатності 30%, а саме з 21 лютого 2013 року та діючим на час виникнення правовідносин законодавством був передбачений обов'язок саме Товариства сплатити моральну шкоду потерпілому.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини.

Задовольняючи позов, суд керувався статтею 2371 Кодексу законів про працю України та виходив із того, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і таке відшкодування проводиться у разі, якщо порушення законних прав особи призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Порушення прав позивача в судовому засіданні підтверджено письмовими доказами, зокрема актом розслідування хронічного професійного захворювання /а.с. 11-13/ відповідно до якого причиною професійного захворювання ОСОБА_1 є довготривала праця в умовах високої запиленості робочої зони вугле-породним пилом, яка перевищує ГДК. Принадлива поза, фізичні навантаження, ручна праця, недосконалість технологічного процесу, недосконалість способів та засобів механізації, та із змісту акту вбачається, що саме Товариством порушені права позивача на безпечні умови праці, при цьому апеляційний суд виходить з того, що на час працевлаштування позивача на роботу в Товаристві, ОСОБА_1 проходив медичне обстеження та за станом здоров'я не мав протипоказань щодо працевлаштування на роботу в підземних умовах. Також у підтвердження своїх доводів апелянтом не надано жодного доказу щодо наявності у позивача професійного захворювання на час його працевлаштування в Товаристві.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Тобто, виходячи із змісту наведеної норми, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу саме Товариством, та врахував при цьому, що позивачу стійка втрата працездатності 30% встановлена МСЕК з 21 лютого 2013 року, у зв'язку з - пневмоконіозом, антрако-сілікатозом, легеневою недостатністю /а.с. 9/, також судом враховано, що ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі доводи не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

Також вирішуючи спір, судом першої інстанції повно встановлені обставини, які враховуються для визначення розміру моральної шкоди та суд дав оцінку наданим сторонами доказам.

Так, при задоволенні позовних вимог суд прийняв до уваги, що згідно положень наведених норм, відшкодування моральної (немайнової) шкоди незалежно від відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника та моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Та розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин встановлених при розгляді справи, які мають істотне значення.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування визначений судом на підставі наявних у справі доказів та відповідає принципам розумності та справедливості. У той же час, суд застосував належну норму статтю 2371КЗпП України, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Тера-1» - відхилити.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: