Ухвала суду № 33222285, 23.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22ц / 775/6915/2013 Головуючий у 1-й інстанції : Ополинська І.Г.

Категорія : 30 Доповідач : Кіянова С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області

в складі : головуючого - судді Лісового О.О.

суддів : Кіянової С.В., Гусєва В.В.

при секретарі Люліній Я.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Донецька від 29 травня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду у червні 2010 року з позовом до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м.Донецька, третя особа - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду м.Донецька від 29.11.2006 року задоволено його позов про витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 належне йому майно на загальну суму 7 667,64 грн. Вказане рішення набуло чинності і йому було видано виконавчий лист. 02.03.2007 року він передав лист на виконання до ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку, але, до теперешнього часу рішення суду не виконане, в зв»язку з чим він звернувся до суду із скаргою на бездіяльність ВДВС. Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 15.09.2009 року було задоволено його скаргу та визнано бездіяльність державного виконавця ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку неправомірною та зобов»язано виконати усі передбачені законом дії, направлені на виконання судового рішення про витребування майна ОСОБА_2 із чужого незаконного володіння. Рішення набрало чинності. Але, відповідачем ніяких мір щодо виконання рішення суду не провадиться, натомість листом від 15.03.2010 року його було повідомлено про закінчення виконавчого провадження ще 19.10.2007 року. Вважає вказану постанову про закінчення виконавчого провадження про яку йому нічого не відомо незаконної, що підтверджено і рішенням суду від 15.09.2009 року. Тривалим невиконанням рішення суду йому спричинено матеріальну та моральну шкоду. На підставі ст.86 Закону України «Про виконавче провадження» позивач просив стягнути з ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку у відшкодування матеріальної шкоди 15 335,28 грн., у відшкодування моральної шкоди - 15 335,28 грн.

Позивач у вересні 2012 року та у травні 2013 року уточнюва свої вимоги і остаточно просив стягнути солідарно з відповідачів - відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м.Донецька та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області у відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди в загальному розмірі 30 670 грн., з яких у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної неповетненням майна у розмірі 15 335,28 грн. та у відшкодування моральної шкоди 15 335,28 грн. (а.с.1-3, 88-89 т.2).

Ухвалою Київського районного суду м.Донецька від 14.11.2012 року залучено до участі у справі Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області у якості співвідповідача (а.с.60 т.2).

Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 29 травня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 1 500 грн. та судовий збір на користь держави у розмірі 15 грн., в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та задовольнити його вимоги в повному обсязі, а також порушити кримінальну справу відносно працівників ВДВС Київського РУЮ м.Донецька, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що рішенням суду, яке набрало чинності встановлено незаконну бездіяльність ВДВС щодо виконання рішення суду про повернення йому майна, тому суд повинен був задовольнити його позов у повному обсязі враховуючи, що він надав обґрунтовані розрахунку сум матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області просить рішення суду скасувати та стягнення коштів провадити з належного відповідача, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального права, не враховано, що згідно ст.1167 ЦК України відшкодування шкоди повинно здійснюватися за рахунок винної особи, а саме - ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку, крім того, незаконно стягнуто з них судовий збір в порушення вимог п.15 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

В апеляційній скарзі відповідач - ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку просить рішення суду скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не встановлено причинно-наслідковий зв»язок між стражданнями позивача та бездіяльністю ВДВС, не враховано, що депозитний рахунок ВДВС є транзитним, на якому знаходяться кошти фізичних та юридичних осіб, що може привести до порушення їх прав. Крім того, виконавчий лист щодо повернення позивачу майна знаходився на виконанні у ВДВС з 02.03.2007 року до 30.04.2007 року та був повернутий позивачу без виконання, тобто ВДВС було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про повернення виконавчого документу не оскаржувалася, тому підстав для відшкодування моральної шкоди не має.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити та заперечував проти доводів апеляційних скарг відповідачів.

Представник відповідача - ВДВС підтримав доводи своєї апеляційної скарги і просив її задовольнити та заперечував проти доводів апеляційних скарг позивача та іншого відповідача.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області підтримав доводи своєї апеляційної скарги і просив її задовольнити та заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та іншого відповідача.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги позивача та представника відповідача ВДВС слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу відповідача ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Київського районного суду м. Донецька від 29.11.2006 року зобов»язано ОСОБА_4 повернути позивачу викрадене майно Рішення набрало чинності і позивач отримав виконавчий лист, який знаходився на виконанні ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку. Внаслідок невиконання зазначеного рішення суду 26.02.2009 року позивач звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність ВДВС Київського РУЮ м. Донецька і рішенням Київського районного суду м.Донецька від 15.09.2009 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов»язано виконати виконавчі дії, передбачені законом щодо виконання рішення суду про витребування на користь позивача майна із чужого незаконного володіння. Рішення набрало чинності. Але, до теперішнього часу рішення суду щодо витребування майна з чужого незаконного володіння державним виконавцем ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку не виконане, тому на підставі ст.1173 ЦК України, ст.86 Закону України «Про виконавче провадження» Державне казначейство повинно відшкодувати моральну шкоду позивачу у розмірі 1 500 грн. Однак, вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди не ґрунтуються на законі, оскільки рішенням суду від 29.11.2006 року вже зобов»язано ОСОБА_4 повернути майно позивачу, тому законом на державну виконавчу службу не можуть покладатися обов»язки щодо відшкодування вартості вказаного майна. Розмір моральної шкоди визначено з урахуванням принципу розумності та справедливості.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися неможливо.

Так, відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м.Донецька від 29.11.2006 року задоволено позов ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на загальну суму 7 667,64 грн. Рішення набрало чинності (а.с.71-73).

На підставі вказаного рішення позивач отримав виконавчий лист (а.с.74) і 02.03.2007 року звернувся із заявою до відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа (а.с.75).

Постановою державного виконавця ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку від 02.03.2007 року було відкрито виконавче провадження про витребування майна ОСОБА_5 із чужого незаконного володіння (а.с.10 т.2). Але, у встановлений законом строк рішення суду не було виконане.

Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 15.09.2009 року задоволено скаргу ОСОБА_2, визнано бездіяльність державного виконавця ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку неправомірною та зобов»язано ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку виконані усі передбачені законом дії, направлені на виконання судового рішення про витребування майна ОСОБА_2 із чужого незаконного володіння (а.с.79).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення суду про визнання бездіяльності державного виконавця ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку неправомірною набуло чинності, то встановлені ним обставини не підлягають доведенню.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи та давши правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 1 500 грн.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням наведених положень закону та виходив із доведеності завданої позивачу моральної шкоди та її розміру, а також наявності причинного зв»язку між бездіяльністю державного виконавця та завданою позивачу моральною шкодою, яка полягає в порушенні його прав.

Доводи апеляційної скарги відповідача ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку про те, що виконавче провадження було закінчено у 30.04.2007 року на підставі п.4 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв»язку із перешкоджанням стягувача проведенню виконавчих дій, не впливають на правильність висновків суду у вказаній частині (а.с.89).

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону, ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження» і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Суд першої інстанції не в повній мірі виконав вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.06.2012 року і не звернув увагу на вказані вимоги закону та дійшов помилкового висновку про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1 500 грн. та судового збору (а.с.212-214 том 1).

За таких обставин, рішення суду у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку на користь позивача за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області у відшкодування моральної шкоди 1 500 грн. та судових витрат у розмірі 8,50 грн., 37 грн. та 173,21 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сам факт невиконання рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння на користь позивача не може бути підставою для безспірного стягнення на користь останнього збитків у вигляді вартості неповернутого майна у виконавчому провадженні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у вказаній частині відповідає вимогам закону і підстав для його скасування чи зміни не має.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що він навів обґрунтовані розрахунки розміру матеріальної та моральної шкоди, тому у суду не було підстав для часткового задоволення позову безпідставні, оскільки не ґрунтуються на законі.

Доводи апеляційної скарги позивача про необхідність порушення кримінальної справи відносно працівників ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку безпідставні, оскільки в межах цивільного судочинства такі питання не можуть вирішуватися існує інший порядок.

Доводи апеляційної скарги відповідача - ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області про те, що відшкодування шкоди повинно провадитися з ВДВС і в порушення вимог закону стягнуто судовий збір обґрунтовані і заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги відповідача відділу ДВС Київського районного управління юстиції у м.Донецьку про те, що позивачем не доведено вину ВДВС у спричинені позивачу моральної шкоди, постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2007 року не була оскаржена позивачем не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо відповідальності відповідача за спричинену моральну шкоду, оскільки в даному випадку вина відповідача встановлена рішенням Київського районного суду м.Донецька від 15.09.2009 року, яке набуло чинності.

Відповідно до п.3, 4 ст..309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст..ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційні скарги відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м.Донецька та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України у Донецькій області задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Донецька від 29 травня 2013 року скасувати в частині відшкодування моральної шкоди та судового збору.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку на користь ОСОБА_2 за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області у відшкодування моральної шкоди 1 500 грн. та судові витрати у розмірі 8,50 грн., 37 грн. та 173,21 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді :