Рішення № 33220530, 28.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р.Справа № 922/2711/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Аверс", м. Харків про стягнення 117670,85 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мельника В.В., довіреність № 14-327 від 16.03.2012 р.;

відповідача - Бієнко О.С., довіреність від 01.07.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ , звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Аверс", м. Харків, 103312,45 грн. основного боргу, 325,47 грн. інфляційних витрат, 1133,51 грн. 3% річних, 7231,87 грн. 7% штрафу, 5667,55 грн. пені та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 12/495-Те-32 від 28.08.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 липня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 липня 2013 року.

11 липня 2013 року представник відповідача надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що відповідачем оплачена заборгованість в розмірі 204049,30 грн. в повному обсязі, та заперечує проти нарахування пені, штрафу та інфляційних витрат.

В судовому засіданні 12 липня 2013 року було оголошено перерву до 30 липня 2013 року.

30 липня 2013 року представник відповідача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30 липня 2013 року було оголошено перерву до 13 серпня 2013 року.

12 серпня 2013 року представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в яких останній проти позову заперечував частково, посилаючись на невірний розрахунок сум штрафних та фінансових санкцій.

В судовому засіданні 13 серпня 2013 року було оголошено перерву до 28 серпня 2013 року.

28 серпня 2013 року представник позивача надав до суду довідку, відповідно до якої заборгованість відповідача складає 3312,45 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив те, що сума основного боргу відповідача складає 3312,45 грн., та в іншій частині позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник відповідача не заперечував проти існування заборгованості в сумі 3312,45 грн., та вказував на невірний розрахунок пені, інфляційних витрат та річних.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

28 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Аверс", м. Харків (відповідач) був укладений договір № 12/495-ТЕ-32 купівлі - продажу природного газу, відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати у власність відповідача 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його.

На виконання умов вказаного договору позивачем було передано відповідачу природний газ обсягом 155,858 тис. куб. м. на загальну суму 204049,30 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30.09.2012 р. за вересень, від 31.10.2012 за жовтень, від 30.11.2012 р. за листопад, від 31.12.2012 р. за грудень, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач вказує на те, що відповідачем було частково оплачено природний газ на суму 100736,85 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 103312,45 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідачем було сплачено 100000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 228 від 21.02.2013 р. та № 251 від 28.12.2012 р., та направлено позивачу лист № 0508-1 від 05.08.2013 р., в якому просив позивача вважати вірними зміни в призначенні платежу платіжних доручень № 228 від 21.02.2013 р. - 50000 грн. - оплата за природний газ та транспортування газу згідно договору № 12/495-ТЕ-32 від 27.08.2012 р. та у платіжному дорученні № 251 від 22.03.2013 р. - 50000 грн. - оплата за природний газ та транспортування газу згідно договору № 12/495-ТЕ-32 від 27.08.2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечує проти вказаного листа та зазначає, що зміни в призначенні платежу платіжних доручень зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за спірний період за вищевказаним договором.

Враховуючи викладене, враховуючи те, що лист про зміну в призначенні платежу платіжних доручень датований 05.08.2013 р., тобто під час розгляду справи, враховуючи те, що позивач погоджує вказаний лист, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100000 грн. на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України, у зв"язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі - 3312,45 грн. правомірна та обґрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов*язань позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 325,47 грн.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, встановив, що розрахунки розраховані позивачем невірно, без врахування листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012) від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012) від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція)

(Такої правової позиції дотримується ВГСУ у постанові № 5023/129/12.)

Як свідчать надані до позову розрахунки, позивач проводить розрахунок інфляційних за період листопад, грудень 2012 р.. (тобто, за період, коли індекс інфляції становив 100,2 %). В той же час, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договором позивач зазначає за вересень - грудень 2012 р., а з позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України» звернулося до господарського суду 02.07.2013 р.

З офіційних повідомлень Державної статистики України вбачається, що індекси споживчих цін (індекси інфляції) у квітні 2012 р., березні, квітні, червні 2013 р. становили 100,0 %, у травні 2013 р. - 100,1 %, листопаді 2012 р., лютому 2013 р. - 99,9 %, грудні 2012 р., січні 2013 р. - 100,2 %. Зазначені показники не були враховані позивачем при розрахунку інфляційних втрат.

Суд вважає, що розрахунок суми заборгованості із урахуванням встановленого індексу інфляції повинен здійснюватися згідно приписів вищевказаних Інформаційних листів Вищого господарського суду України, а саме за весь час прострочення ( з моменту виникнення до часу звернення до суду).

При дослідженні розрахунків позивача судом встановлено, що заборгованість за вересень, жовтень 2012 р. у відповідача відсутня. Заборгованість виникла у відповідача по зобов*язанням за листопад та грудень 2012 р. По заборгованості грудня 2012 р. відсутнє збільшення суми боргу з урахуванням інфляції, а відповідно відсутність збитків у позивача від інфляційних процесів. По заборгованості листопада 2012 р. за розрахунком суду інфляційні нарахування складають 276,49 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, судом було перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що позивач в розрахунках зробив помилки.

Згідно розрахунку суду позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню у сумі 1119,85 грн.

В іншій частині позовних вимог в стягненні 48,98 грн. інфляційних витрат та 13,66 грн. 3% річних слід відмовити як зайво нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов"язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом було здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивач у розрахунку здійснив помилки.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у сумі 5599,21 грн., в іншій частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 68,34 грн. пені слід відмовити як зайво нарахованої.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 7231,87 грн. яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок штрафу перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 549, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Аверс" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, кв. 528, код ЄДРПОУ 37878061) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 2011120, п/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвест-банк України", МФО 300012) 3312,45 грн. основного боргу, 276,49 грн. інфляційних витрат, 1119,85 грн. 3% річних, 7231,87 грн. 7% штрафу, 5599,21 грн. пені та 2350,88 грн. судового збору.

В частині стягнення 100000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В стягненні 13,66 грн. 3% річних, 68,34 грн. пені та 48,98 грн. інфляційних витрат відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.08.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.