Ухвала суду № 33219785, 20.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/7504/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.11.2012 року №0001361702,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.11.2012 року №0001361702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Біолан Україна Груп» за червень, липень, жовтень 2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 19.11.2012 року №7706/17-2-НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 81674,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість відповідач посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Біолан Україна Груп», оскільки згідно акту ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біолан Україна Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, липень 2011 року» від 15.06.2012 року №239/22-05/36355400, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 02.12.2011 року, при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та висновку Відділу податкової міліції встановлено, що зазначений контрагент за юридичною адресою не знаходиться, не виявлено офісних, складських чи інших приміщень, необхідних для ведення фінансово - господарської діяльності; на товаристві відсутні трудові та виробничі ресурси для здійснення будь - якої діяльності, пов'язаної з вирощуванням зернових та технічних культур.

30 листопада 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення №0001361702, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 122511,00 грн., у тому числі за основним платежем 81674,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40837,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ТОВ «Біолан Україна Груп».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 липня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Біолан Україна Груп» (постачальник) укладено договір постачання №28/07, відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність покупцю запасні частини, номерні агрегати та аксесуари для автомобілів, що йменуються в подальшому товар, згідно заявкам покупця (п. 1.1). Покупець зобов'язується приймати та сплачувати товар по цінам, що зазначені в рахунках постачальника, у строки, які обумовлені в договорі (п. 1.2.). Покупець направляє постачальнику телефонним, факсимільним, електронним та іншим сучасним засобом зв'язку заявку на товар (п. 2.1).

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано:

- рахунки-фактури від 29.07.2011 року №1-0007102, від 29.07.2011 року №СФ-000106, від 29.07.2011 року №СФ-000110, від 19.10.2011 року №СФ-000195, від 24.10.2011 року №СФ-000303, від 26.10.2011 №СФ-000314, від 31.10.2011 року №СФ-000323, від 31.10.2011 року №СФ-000324;

- видаткові накладні від 29.07.2011 року №0000100, від 29.07.2011 року №РН-0000106, від 29.07.2011 року №РН-0000110, від 19.10.2011 року №РН-0000195, від 24.10.2011 року №РН-0000303, від 26.10.2011 року №РН-0000314, від 31.10.2011 року №РН-0000323, від 31.10.2011 року №РН-0000324;

- податкові накладні від 29.07.2011 року №100, від 29.07.2011 року №106, від 29.07.2011 року №110, від 19.10.2011 року №195, від 24.10.2011 року №303, від 26.10.2011 року №314, від 31.10.2011 року №323, від 31.10.2011 року №324;

- копії виписок з банківського рахунку; докази щодо наявності господарської мети при укладені договору поставки від 01.07.2011 №28/07, що підтверджується матеріалами справи.

Сума податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними була віднесена до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договору та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновок акту органу державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біолан Україна Груп», в якому міститься посилання на висновок відділу податкової міліції, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та зазначеним контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 30.11.2012 року №0001361702.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.08.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.