Ухвала суду № 33219553, 22.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6327/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000291503 від 21 серпня 2012 року та зобов'язання відобразити у даних картки особового рахунку позивача сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року згідно з постановою Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000291503 від 21 серпня 2012 року. Зобов'язано Тетіївську міжрайонну державну податкову інспекцію в Київській області Державної податкової служби відобразити у даних картки особового рахунку Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за серпень, жовтень, листопад 2010 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13 серпня 2012 року посадовою особою Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області проведено камеральну перевірку Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» щодо своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість, терміном сплати: 30 листопада 2010 року, 30 грудня 2010 року, 30 січня 2011 року, 02 березня 2011 року, 30 березня 2011 року, 30 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт № 79/152/24879282 від 13 серпня 2012 року.

На підставі проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 1 п. 8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: платником податку несвоєчасно сплачено до бюджету податок на додану вартість.

На підставі акта перевірки Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000291503 від 21 серпня 2012 року, згідно з яким позивачу визначено штраф у сумі 9 097,80 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2010 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року № 9003800498 від 17 вересня 2010 року, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 5 633,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 455 від 21 вересня 2010 року із зазначенням у графі «Призначення платежу» - за серпень 2010 року.

У листопаді 2010 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року № 9005235976 від 19 листопада 2010 року, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 673,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 564 від 24 листопада 2010 року із зазначенням у графі «Призначення платежу» - за жовтень 2010 року.

У грудні 2010 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року № 9005725361 від 20 грудня 2010 року, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 620,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 618 від 24 грудня 2010 року із зазначенням у графі «Призначення платежу» - за листопад 2010 року.

Також, у січні 2011 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року № 9006228673 від 19 січня 2011 року, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 1 305,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 35 від 27 січня 2011 року із зазначенням у графі «Призначення платежу» - за грудень 2010 року.

У лютому 2011 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року № 9001141032 від 17 лютого 2011 року, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 547,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 69 від 17 лютого 2011 року із зазначенням у графі «Призначення платежу» - за січень 2011 року.

Крім того, у березні 2011 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року № 9001141032 від 17 березня 2011 року, в якій позивач визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 8 545,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 69 від 24 березня 2011 року із зазначенням у графі «Призначення платежу» - за лютий 2011 року.

У квітні 2011 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року № 6402 від 20 квітня 2011 року, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання за березень 2011 року у розмірі 9 799,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 22 від 27 квітня 2011 року із зазначенням у графі «Призначення платежу» - за березень 2011 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 1.11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинному на момент виникнення спірних правовідносин, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

За змістом пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначає в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Крім того, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом п. 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 87.9. ст. 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкової боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкової боргу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість сплачені позивачем у наступній послідовності: за серпень 2010 року - 21 вересня 2010 року, за жовтень 2010 року - 26 листопада 2010 року, за листопад 2010 року - 24 грудня 2010 року, за грудень 2010 року - 27 січня 2011 року, за січень 2011 року - 24 лютого 2011 року, за лютий 2011 року - 25 березня 2011 року, за березень 2011 року - 27 квітня 2011 року.

Колегія суддів зазначає, що до 01 січня 2011 року право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належало виключно платнику.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що до 01 січня 2011 року самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000291503 від 21 серпня 2012 року, оскільки матеріалами справи підтверджено, що суми податкових зобов'язань сплачені позивачем у десятиденний термін, з дня настання граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, тобто своєчасно та у повному обсязі виконано обов'язок зі сплати податків у строки та у розмірах, встановлених податковим законодавством України.

Крім того, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа», оскільки лише з 01 січня 2011 року у податкового органу виникло право здійснювати зміну призначення платежу поточних платежів платника податків у випадку наявності у нього податкового боргу, яке було відсутнє до 01 січня 2011 року, тому відповідачем неправомірно не відображено у даних картки особового рахунку позивача сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за серпень, жовтень, листопад 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.