Постанова № 33219520, 20.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1617/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вектор-М» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вектор-М» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.09.2012 року №0000074156, №0000075156,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.09.2012 року №0000074156, №0000075156.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у сумі 3309903,00 грн., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 06.09.2012 року №44/15-6/32492828.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року у розмірі 435760,00 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2012 року на 435760,00 грн., за травень 2012 року на 707620,00 грн.

В обґрунтування зазначених порушень орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ фірма «Агропроменерго» у квітні 2012 року на загальну суму 435760,00 грн., оскільки згідно актів Новомосковської ОДПІ від 31.07.2012 року №205/221/03048935 та від 13.08.2012 року №234/221/03048935 у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Посилаючись на акти перевірки, відповідач зазначає, що обсяги придбання товарів (робіт, послуг) у декларації з ПДВ за березень, квітень 2012 року ТОВ фірма «Агропроменерго» не декларувались, що свідчить про відсутність приходу та оприбуткування ТМЦ. На думку відповідача, у зв'язку з не встановленням місцезнаходження ТОВ фірма «Агропроменерго» та його посадових осіб, ненаданням до перевірки первинної докмунетації, відсутністю господарсько - майнових можливостей для здійснення задекларованого виду господарської діяльності.

Також, в обґрунтування завищення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення з податку на додану вартість відповідач посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із СТОВ «Мрія» у травні 2012 року на загальну суму 707620,00 грн., оскільки згідно акту Романівського відділення Барановської МДПІ від 07.08.2012 року №407/221/05267280 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СТОВ «Мрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.05.2012 року» у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; господарські операції не є господарською діяльністю товариства; за юридичною та фактичною адресою товариство не знаходиться. Посилаючись на акт перевірки відповідач зазначає, що допитаний у якості свідка Комаров А.І. повідомив, що діяльність, з моменту перереєстрації у жовтні 2011 року та формального призначенням директором, він фактично не здійснював, документів діяльності фактично не складав та не підписував, печатки підприємства не мав, а діяльність підприємства вели сторонні особи без його відома.

24 вересня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000074156, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 435760,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 108940,00 грн.;

- №0000075156, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на 1143380,00 грн. по деклараціям за квітень та травень 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ фірма «Агропроменерго» та СТОВ «Мрія».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ фірма «Агропроменерго» та СТОВ «Мрія», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та СТОВ «Марія» (постачальник) укладені договори поставки від 19.09.2011 року №270472, від 20.09.2011 року №270734, від 24.09.2011 року №270625, відповідно до яких останній передає, а покупець приймає та отримує соняшник (п. 1.1). Ціна та загальна вартість кожної окремої партії товару, а також фактичні показники якості Товару в такій партії, що буде поставлена на умовах договорів буде зазначено в окремій специфікації, яка буде являтися невід'ємною частиною договору (п. 1.2) (т. 1 а.с. 53 - 61).

Товар за даними договорами поставляється покупцю партіями на умовах DDU з доставкою на ПрАТ «Мелітопольський МЕЗ» та КТ «Желев С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора» (п. 2.1). Моментом поставки є дата зарахування товару на картку покупця в пункті доставки (п. 2.2). Разом з товаром постачальник надає покупцю: товарно - транспортну накладну; накладні на товар (оригінал); оригінал податкової накладної та копію квитанції про прийняття податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних; документ, що підтверджує те, що товар пройшов експертизу і вважається вільним від шкідливих організмів, що є карантинними (п. 2.3).

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надані видаткові накладні (т. 1 а.с. 62 - 72), товарно - транспортні накладні (т. 1 а.с. 73 - 130), податкові накладні (т. 1 а.с. 134 - 144); на підтвердження оплати отриманих товарів позивачем надані векселі та акти приймання - передачі векселів (т. 2 а.с. 25 - 30).

Також, аналогічного змісту вищенаведеним договорам між позивачем (покупець) та ТОВ фірма «Агропроменерго» (постачальник) укладені договори від 16.03.2012 року №271129, від 22.03.2012 року №271145, від 02.04.2012 року №271162, від 11.04.2012 року №271171, від 17.04.2012 року №271173 з умовами поставки DDU з доставкою на ПрАТ «Мелітопольський МЕЗ» (т. 1 а.с. 145 - 158).

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надані видаткові накладні (т. 1 а.с. 159 - 171), товарно - транспортні накладні (т. 1 а.с. 172 - 206), податкові накладні (т. 1 а.с. 206 - 218); на підтвердження оплати отриманих товарів позивачем надані платіжні доручення (т. 2 а.с. 2 - 24).

Також, на вимогу колегії суддів позивачем на підтвердження виконання умов договору було надано специфікації, які відповідно до пункту 1.2 договорів є невідємною їх частиною, а саме від 21.09.2011 року №1, №2, від 22.09.2011 року №3, №4, від 23.09.2011 року №5, №6 до договору поставки від 19.09.2011 року №270472, від 21.09.2011 року №1, від 22.09.2011 року №2, від 23.09.2011 року №3, №4 до договору поставки від 19.09.2011 року №270734, від 24.09.2011 року №1 до договору поставки від 24.09.2011 року №270625 (по контрагенту СТОВ «Мрія»), від 18.03.2012 року №1, від 19.03.2012 року №2, від 20.03.2012 року №3, від 21.03.2012 року №4 до договору поставки від 16.03.2012 року №271129, від 22.03.2012 року №1 до договору поставки від 22.03.2012 року №271145, від 02.04.2012 року №1, від 05.04.2012 року №2, від 05.04.2012 року №3, від 06.04.2012 року №4 до договору поставки від 02.04.2012 року №271162, від 12.04.2012 року №1, від 13.04.2012 року №2 до договору поставки від 11.04.2012 року №271171, від 18.04.2012 року №1 до договору поставки від 17.042012 року №271173 (по контрагенту ТОВ фірма «Агропроменерго»).

Крім того, позивачем на вимогу колегії суддів було надано квитанції на прийом в переробку олієнасіння (т. 2 а.с. 107 - 141 по контрагенту ТОВ фірма «Агропроменерго», т. 2 а.с. 142 - 179 по контрагенту СТОВ «Мрія»), з огляду на яких колегією суддів встановлено, що номер накладної постачальника, що зазначений в квитанціях, співпадає з номером наявних в матеріалах справи товарно - транспортних накладних. Зазначені квитанції також підтверджують факт здачі постачальником і прийняття позивачем товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що факт придбання та оплати позивачем отриманих товарів підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому позивачем доведена реальність господарських операцій з ТОВ фірма «Агропроменерго» та СТОВ «Мрія».

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 зазначеного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів, первинних та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

При цьому, не встановлення місцезнаходження юридичної особи та її посадових осіб не може бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість.

Також, щодо наданого на вимогу колегії суддів під час розгляду справи протоколу допиту, в якому зазначається про реєстрацію СТОВ «Мрія» за винагороду, покази якого за загальним правилом підлягають оцінці судом при розгляді кримінальної справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, якими б встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ фірма «Агропроменерго» та СТОВ «Мрія».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції необґрунтовано встановив правомірність податкових повідомлень - рішень від 24.09.2012 року №0000074156, №0000075156, відповідно останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1 та п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вектор-М» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 24.09.2012 року №0000074156, №0000075156.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вектор - М» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/17, ідентифікаційний код юридичної особи 32492828) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 27.08.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.