Рішення № 33218831, 28.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2013 р. Справа № 914/2896/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТА СВ", м.Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Львів

про стягнення 38 264,18 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Антоненко В.А. - представник (довіреність б/н від 03.06.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТА СВ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 38 264,18 грн., з яких 34 459,82 грн. основного боргу та 3 804,36 грн. 20% річних.

Ухвалою суду від 29.07.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.08.2013р. Ухвалою суду від 14.08.2013р. розгляд справи відкладено на 28.08.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі суду.

Представник позивача подав клопотання (від 21.08.2013р. вх.№34093/13) про долучення до матеріалів справи документів, перелічених в даному клопотанні. Крім того, представником позивача в судовому засіданні подано письмове пояснення, в якому він зазначає, що товар відвантажувався відповідачеві згідно товарно-транспортних накладних на виконання умов договору №БСВ 217 від 14.10.2011р. В товарно-транспортній накладній №05010/000048 від 17.10.2011р., копія якої міститься в матеріалах справи, в графі «основа» помилково вказано «Угода В270 від 05.02.2010р.». На момент укладення договору №БСВ217 від 14.10.2011р. договір №В270 від 05.02.2010р. не був пролонгований та припинив свою дію, а відвантаження згідно вищезазначеної накладної здійснено на виконання умов та в межах дії договору №БСВ217 від 14.10.2011р. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №79070 0371383 1 від 19.08.2013р. - вручено 22.08.2013р. Станом на 28.08.2013р. від відповідача відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази суд,-

встановив:

14.10.2011р. між ТзОВ "БЕРТА СВ" (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено договір №БСВ 217 відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої продавцем комерційної пропозиції та/або прас-листа (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.1.1.3.3. договору про узгодження замовлення і можливість його виконання свідчить узгодження уповноваженим представником продавця із покупцем часу та інших умов передачі замовленого товару, а також оформлення (складення) уповноваженими особами сторін накладних (товарно-транспортних накладних чи інших документів) про приймання-передачу замовленої партії товару.

Згідно із п.1.1.4. договору кількість та асортимент товару, що передається у власність покупцеві визначається відповідно до складених і підписаних уповноваженими особами сторін накладних (товарно-транспортних накладних чи інших документів) про приймання-передачу товару.

Пунктом 1.1.5. передбачено, що весь товар, отриманий протягом терміну дії даного договору покупцем від продавця згідно оформлених між сторонами накладних, вважається таким, що отриманий на підставі, на виконання та в межах даного договору, навіть за відсутності вказівки (посилання) на цей договір в самій накладній чи іншому документі про приймання-передачу товару.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару уповноваженому представнику покупця і підписання останнім накладних (товарно-транспортних накладних чи інших документів) про приймання-передачу товару. Моментом прийняття товару покупцем є дата і час отримання товару уповноваженим представником покупця і підписання останнім накладних (товарно-транспортних накладних чи інших документів) про приймання-передачу товару (п.1.2.4. договору).

Відповідно до п.1.7.1. договору покупець зобов'язаний оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту прийняття цього товару. У випадку прострочення оплати продавець має право вимагати оплати товару і сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої оплати за кожен день прострочення.

Згідно із п.1.7.2. договору вартість товару до оплати визначається на підставі накладної (товарно-транспортної накладної чи іншого документу) про приймання-передачу товару. При здійсненні покупцем оплати посилання в платіжному документі на цей договір і накладну (товарно-транспортної накладної чи іншого документу) є обов'язковим. Грошові кошти, які отримує продавець від покупця в рахунок оплати за товар, зараховується продавцем в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої (згідно дати поставки) неоплаченої партії товару.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на виконання умов вищезазначеного договру поставлено та передано у власність відповідача товар, про що свідчать складені та підписані представниками обох сторін товарно-транспортні накладні.

Загальна сума переданого товару складає 292 231,14 грн. Однак всупереч умов договору відповідач здійснив лише часткові оплати за поставлений товар на суму 257 771,32 грн.

Таким чином, як зазначено у позовній заяві, у відповідача виникла та існує заборгованість на суму 34 459,82 грн.

Керуючись п.1.7.1. договору позивач нарахував відповідачу 20% річних за користування чужими грошовими коштами, розмір яких становить 3 804,36 грн.

Отже, загальний розмір боргу. Який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 38 264,18 грн., з яких 34 459,82 грн. основного боргу та 3 804,36 грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується товарно-транспортними накладними № 05010/0002797 від 09.12.2011р., № 05010/000048 від 17.10.2011р, № 05010/0000875 від 25.10.2011р., № 05010/0002364 від 30.11.2011р. на загальну суму 292 231,14 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. Оригінали вказаних товарно-транспортних накладних оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.7.1. договору покупець зобов'язаний оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту прийняття цього товару.

Всупереч умовам договору відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар здійснив частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок на загальну суму 256 772,78 грн. Оригінали вказаних банківських виписок були оглянуті в судовому засіданні. Крім того, як стверджує позивач, йому було повернуто 20.12.2012р. відповідачем товару на суму 998,54 грн.

Отже, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати на суму 256 772,78 грн., а також повернення останнім позивачу товару на суму 998,54 грн., неоплаченим залишився товар на суму 34 459,82 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок основного боргу, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати за поставлений товар, а також повернення частини товару на суму 998,54 грн., суд дійшов висновку, що основний борг в розмірі 34 459,82 грн. підтверджений матеріалами справи.

Відтак, з вищевикладеного випливає, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 34 459,82 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором сторони обумовили інший розмір річних, ніж той який визначений законом, а саме відповідно до п.1.7.1. договору покупець зобов'язаний оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту прийняття цього товару. У випадку прострочення оплати продавець має право вимагати оплати товару і сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Отже, зробивши перерахунок розміру відсотків річних, які були нараховані відповідачу у зв'язку із простроченням оплати за поставлений ФОП ОСОБА_3 товар, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3 804,36 грн. суми відсотків річних за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №498 від 03.07.2013р. на суму 1 927,57 грн.

Згідно із ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1 п.2 ч. 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи те, що станом на 01.01.2013р. розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147,00 грн., позивачу слід було сплатити 1 720,50 грн. судового збору.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже враховуючи вищенаведене та оскільки позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі, то з відповідача слід стягнути на користь позивача 1 720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627, 629, 655, 692 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРТА СВ" (79006, м.Львів, вул.Шевська, буд. 8 кв. 1, код ЄДРПОУ 32800996) 34 459,82 грн. основного боргу, 3 804,36 грн. суми відсотків річних та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 02.09.2013р.

Суддя Петрашко М.М.