Рішення № 33218830, 27.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р.Справа № 5023/5362/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Приватне акціонерне товариство "Атолл Холдінг", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків про та за зустрічним позовом до про визнання недійсним договору Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ стягнення грошових коштів за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - Лазоренко І.В. довіреність №7 від 02.01.2013 р.;

відповідача (за первісним позовом) - Гримайло Н.Р. довіреність б/н від 27.12.12 р., Юрченко С.О. довіреність б/н від 27.12.12 р.;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", в якій просить суд:

1. Визнати недійсним кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 216 - мв - ока, укладений між ТОВ "Євро Лізинг" та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" 25 липня 2005р.;

2. Виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про державну реєстрацію договору застави майнових прав № 216 - мв -озо/МП від 14.07.2006р.;

3. Виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про державну реєстрацію договору застави транспортних засобів № 216 - мв -озо/МП від 14.07.2006р.

Відповідач через канцелярію господарського суду 27.12.12 р. подав зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (відповідач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про cтягнення із позивача за первісним позовом, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" суму заборгованості за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11368111000 від 04 липня 2008 року в розмірі 75 443 941,29 гривень з яких: заборгованість за тілом кредиту: 69 734 270,18 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом: 5 413 544,36 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом: 126 865,43 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам: 169 261,32 грн. А також просить покласти на позивача за первісним позовом, суму сплаченого судового збору в розмірі 64380, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 грудня 2012 року судом було прийнято зустрічну позовну заяву відповідача для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою від 06.02.2013 р. господарським судом Харківської області призначено у справі № 5023/5362/12 судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса. На вирішення експертів економічної експертизи поставлені наступні питання: 1) Чи підтверджується документально розмір заборгованості ТОВ "Євро Лізинг" перед ПАТ "УкрСиббанк" за договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11368111000 від 04 липня 2008 року, визначеній в зустрічній позовній заяві ПАТ "Укрсиббанк". Покладено витрати по оплаті вартості проведення судової експертизи на ТОВ "Єворолізинг". Провадження у справі 5023/5362/12 зупинено до вирішення питань, поставлених господарським судом судовому експерту.

Господарським судом Харківської області для проведення даної експертизи направлено на адресу Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса господарську справу № 5023/5362/12 разом з ухвалою суду від 06.02.2013р.

01.04.13р. на адресу господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса надійшло клопотання від 28.03.2013р. про надання додаткових матеріалів, що необхідні для дачі висновку № 2080.

Господарським судом витребувано матеріали справи №5023/5362/12 із Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Відповідно витягу повторного автоматичного розподілу справи від 23 квітня 2013 року, який зроблено на підставі розпорядження керівника апарату суду від 23.04.13 р., справу №5023/5362/12 призначено для розгляду судді Светлічному Ю.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2013 року було поновлено провадження у справі, розгляд призначено на "29" квітня 2013 р. о 12:00 год., для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, що необхідні для дачі висновку № 2080.

Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 06.02.13 р. про призначення судово-економічної експертизи по справі № 5023/5362/12, витрати по оплаті вартості проведення судово-економічної експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг".

19 червня 2013 р. до господарського суду Харківської області повернулись матеріали справи за № 5023/5362/12 з супровідним листом від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, в якому повідомляється, що за відсутності оплати вартості проведення судової економічної експертизи в повному обсязі, висновок за №2080 знімається з виконання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року поновлено провадження у справі, розгляд призначено на "22" липня 2013 р. о 10:00 год.

19 серпня 2013 року до суду звернувся позивач (за первісним позовом) із клопотанням про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Відповідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 21 січня 2013 року було задоволено клопотання позивача за первісним позовом про продовження строку розгляду справи. Продовжено строк розгляду справи до 07 лютого 2013 року. Розгляд справи відкладено на "29" січня 2013 р. о 10:00.

Враховуючи вищенаведене та те, що в господарському процесі не передбачене продовження строку більш ніж на 15 днів, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання позивача (за первісним позовом) про продовження строку розгляду справи відмовити.

У судовому засіданні оголошувались перерви до: 26 липня 2013 року о 11:00; 19 серпня 2013 року о 12:15; 27 серпня 2013 року о 12:15.

Присутній представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні повідомив суд проте, що 18 липня 2013 року сторонами було укладено додаткову угоду №61 до кредитного договору №11368111000 від 04.07.2008 р., тому позивач не наполягає на задоволенні первісного позову. Також позивач повідомив, що ним сплачені грошові кошти у розмірі 24 000 000,00 грн. згідно з платіжного доручення №651 від 18.07.2013 року, тому вони повинні бути зараховані відповідачем по первісному позову в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором. Згідно додаткової угоди №59 від 01.09.2011 року строк повернення кредиту визначений не пізніше 27.10.2014 року за умови якщо відсутні підстави для дострокового повернення кредиту, так згідно з графіком платежів станом на 18.07.2013 року залишок максимально допустимої суми основного боргу повинен бути не більшим 49 049 928,48 грн. Враховуючи те, що підставою для дострокового повернення кредиту є вимога №33-15/34429 від 19.11.2012 року, яка була отримана ТОВ "Євро Лізинг" 22.11.2012 року, та враховуючи що між сторонами була укладена додаткова угода №61 від 18.07.2013 року в якій фактично було погоджено, що в разі сплати суми основного боргу згідно з графіком визначеним додатковою угодою №59 кредитний договір діє на тих же умовах як і раніше, тобто датою повернення всієї заборгованості є 27.10.2014 року, якщо не буде прострочки сплати основного боргу. Таким чином на думку позивача (за первісним позовом) правових підстав для задоволення позову не має.

Присутній представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка ним надана через канцелярію господарського суду Харківської області 26 липня 2013 року за вх.№27313, в поданій заяві позивач за зустрічним позовом користуючись ст. 22 ГПК України та у зв'язку із сплатою відповідачем за зустрічним позовом грошових коштів у розмірі 24 000 000,00 грн., просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11368111000 від 04 липня 2008 року в розмірі 69 451 223,58 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту: 45 734 270,18 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом: 17 670 982,46 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом: 5 125 424,61 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам: 920 546,33 грн. Зазначена заява позивача була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що розгляд даної справи по суті вже розпочато, відповідно до цього дана заява задоволенню не підлягає.

18 січня 2013 року позивач (за зустрічним позовом) звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі іншого відповідача ПрАТ "Атолл Холдінг", оскільки він є поручителем за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11368111000 від 04 липня 2008 року.

26 липня 2013 року позивач (за зустрічним позовом) звернувся до суду із клопотанням про залишення раніше поданого клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача ПрАТ "Атолл Холдінг", оскільки укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ПрАТ "Атолл Холдінг" договір поруки №21695 від 15 липня 2008 року був розірваний 18 липня 2013 року, відповідно до укладеного договору про розірвання договору поруки №216195 від 15.07.2008 р.

Враховуючи вищенаведене суд вважає задовольнити клопотання позивача (за зустрічним позовом) та залишити клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача ПрАТ "Атолл Холдінг" без розгляду.

Присутній представник позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив зустрічний позов задовольнити, проти задоволення первісного позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач (за первісним позовом) звернувся до суду із позовною заявою щодо визнання недійсним кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 11368111000 від 04 липня 2008 року, посилаючись на ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 203, 215, 216, 227 Цивільного кодексу України, оскільки у відповідача (за первісним позовом) на момент укладення спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія, видана Національним Банком України на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним договором.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

04 липня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі по тексту - банк), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (далі по тексту - позичальник), з другої сторони було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії №11368111000 (далі по тексту - кредитний договір), на момент укладання кредитного договору валютою кредиту були: долар США та Євро.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов додаткової угоди №59 від 01.09.2011 року до цього кредитного договору, в якості валюти видачі кредиту була визначена українська гривня.

За таких обставин, враховуючи те, що додаткової угоди №59 від 01.09.2011 року до кредитного договору №11368111000 від 04.08.2008 р. сторони погодили валюту видачі кредиту українську гривню, відповідно до цього позовні вимоги є необгрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Банківська установа (позивач за зустрічним позовом) надала кредит позичальнику, сума якого загалом по всіх траншах становить 92 802 081,97 грн. Таким чином банк належним чином виконав свої зобов'язання перед позичальником.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути суму кредиту та сплатити проценти, штрафні санкції та інші платежі згідно умов договору на рахунки, що будуть вказані у додаткових угодах до договору про надання кожного окремого траншу кредиту.

Відповідно до п. 1.3.5. кредитного договору сплата процентів за договором повинна здійснюватись позичальником з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Але умови щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальником дотримані не були, і банківська установа скористалась своїм правом за кредитним договором на визнання строку повернення всього тіла кредиту таким, що настав.

Відповідно до 5.9. кредитного договору у випадках не виконання або прострочення виконання грошових зобов'язань передбачених договором, а також будь якими іншими угодами, що укладені або будуть укладені в майбутньому між банком та позичальником, банк може змінити терміни повернення кредиту в повному обсязі та плати за кредит, в сторону зменшення в порядку визначеному в розділі 11 Кредитного договору.

Розділ 11 кредитного договору має назву "Порядок дострокового повернення кредиту", згідно п. 11.1. цього розділу, в тому числі, у випадку настання обставин, передбачених п. 5.9. кредитного договору. Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком новий термін в повному обсязі. Новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Вимога, про яку йдеться в п. 11.1. кредитного договору була направлена позичальнику 19 листопада 2012 року (за вих. № 33-15/34429), яка була отримана позичальником 22 листопада 2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, у позичальника з 23 листопада 2012 року виник обов'язок щодо повернення всієї суми отриманого кредиту та плати за кредит у розмірі 69 734 270,18 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем (за зустрічним позовом) сплачена частина боргу за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11368111000 від 04 липня 2008 року у розмірі 24 000 000,00 грн. згідно з платіжного доручення №651 від 18.07.2013 року.

Згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Такої ж позиції притримується і Вищий господарський суд України, а саме у Постанові Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: п.4.4. абз. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином в частині зустрічних позовних вимог у розмірі 24 000 000,00 грн. провадження підлягає припиненню згідно п.1.1. ст. 80 ГПК України, а сума боргу зменшується до 45 734 270,18 грн.

Враховуючи вищенаведене та те, що сума заборгованості відповідачем за зустрічним позовом у розмірі 45 734 270,18 грн. (заборгованість за тілом кредиту) не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості за тілом кредиту у розмірі 45 734 270,18 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь заборгованість по процентам за користування кредитному розмірі 5 413 544,36 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 126 865,43 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у розмірі 169 261,32 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюти; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування простроченої заборгованості за процентами, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати по первісному позову покладаються на позивача за первісним позовом, а по зустрічному позову покладаються на відповідача за зустрічним позовом, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, п.1.1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (03680, м Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741, п/р 2600510828 в ВАТ АБ "Укргаз банк", МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61005, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005) суму заборгованості за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11368111000 від 04 липня 2008 року в розмірі 51 443941,29 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту: 45 734 270,18 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом: 5 413 544,36 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом: 126 865,43 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам: 169 261,32 грн. та судовий збір у розмірі 64 380,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині зустрічних позовних вимог у розмірі 24 000 000,00 грн. провадження припинити.

Повне рішення складено 30.08.2013 р.

Суддя Светлічний Ю.В.