Ухвала суду № 33218215, 23.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2013 р. Справа № 7786/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Матковської З.М., Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Полонському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.12.2009 року по справі № 2а-3105/09/2270/4 за позовом корпорації «Укрпромфарфор «Елікор-Україна» до Державної податкової інспекції в Полонському районі Хмельницької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2009 року корпорація «Укрпромфарфор «Елікор-Україна» звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Полонському районі Хмельницької області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень ДПІ в Полонському районі Хмельницької області № 0000472301/0 і № 0000442301/0 від 05.02.2009 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.12.2009 року позовні вимоги корпорації «Укрпромфарфор «Елікор-Україна» частково задоволено, визнано нечинним і скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в Полонському районі Хмельницької області № 0000472301/0 від 05.02.2009 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток, в частині основного платежу 67 297,0грн. та штрафних санкцій в сумі 33 650,0 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ в Полонському районі Хмельницької області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи, норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог корпорації «Укрпромфарфор «Елікор-Україна».

Сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, а тому суд розглядає дану справу, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Полонському районі Хмельницької області проведено позапланову виїзну перевірку корпорації «Укрпромфарфор «Елікор-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт № 14/23/31919238 від 21.01.2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Полонському районі Хмельницької області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000472301/0 від 05.02.2009 року, яким визначено корпорації «Укрпромфарфор «Елікор-Україна» податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 151 425,0 грн., в тому числі 100 950,0 грн. - за основним платежем, 50 475,0 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000442301/0 від 05.02.2009 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 40 385,0 грн., в тому числі 26 923,0 грн. - за основним платежем та 13 462,0 грн. - за штрафними санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 01.12.2006 р. по 31.12.2007 року позивач придбавав від ПП ОСОБА_1 гофроящики та гофрокартон, в тому числі з 1.12.2006 р. по 31.12.2006 року відповідно до усного договору поставки, а з 01.01.2007 року - відповідно до бартерного договору № 2 від 10 січня 2007 року.

Згідно бартерного договору № 2 від 10 січня 2007 року, укладеного з позивачем, ПП ОСОБА_1 зобов'язалась передати у власність позивача фарбу керамічну та матеріали на замовлення на загальну суму орієнтовно 200 000 грн., а позивач в свою чергу - прийняти товар і розрахуватись за нього з ПП ОСОБА_1 фарфоровим посудом з асортименту підприємства. За змістом розділу 6 бартерного договору обов'язки щодо транспортування товару, який є предметом договору взяла на себе ПП ОСОБА_1

ПП ОСОБА_1, на виконання вказаного договору, в 2007 році передала у власність корпорації гофрокартон, гофроящики та фільтротканину на загальну суму 226 975,88 грн., в тому числі ПДВ в сумі 37828,47 грн.

В підтвердження здійснення поставки товару в 2007 році, в метеріалах справи наявні товарні накладні та податкові накладні.

З матеріалів справи також вбачається, що в період з 01.12.2006 року по 31.12.2006 року поставка товару між ПП ОСОБА_1 та позивачем здійснювались відповідно до усної угоди, укладеної між ними та письмових заявок на поставку кожної партії товару з зазначенням кількості та виду товару. За вказаний період корпорація отримала від ПП ОСОБА_1 гофроящики на загальну суму 96044,96 грн., в тому числі ПДВ на суму 16007,0 грн.

Поставка кожної партії товару в грудні 2006 року підтверджується, товарними накладними та податковими накладними на кожну партію товару.

Згідно положень ст.293 Господарського кодексу України за договором бартеру кожна з сторін зобов'язується передати другій стороні у власність певний товар в обмін на інший товар. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в замін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

Аналіз положень ст.293 Господарського кодексу України дає підстави вважати, що кожна із сторін бартерного договору є продавцем товару, який вона поставляє контрагенту по договору та покупцем товару, який вона отримує.

Стаття 664 ЦК України закріплює, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок доставити товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації для доставки покупцеві.

Оскільки, згідно розділу 6 бартерного договору обов'язки щодо транспортування товару, який є предметом договору взяла на себе ПП ОСОБА_1, то відповідно до положень бартерного договору № 2 від 10.01.207 р. позивач набуває права власності на отриманий товар з моменту його отримання від ПП ОСОБА_1,. підтвердженого накладною та податковою накладною.

Разом з тим, взамін придбаного від ПП ОСОБА_1 товару (фарби та гофроящиків) позивач передав у власність підприємця фарфоровий посуд з оформленням транспортних накладних та податкових накладних. Оплата отриманого товару сторонами бартерного договору здійснювалась шляхом обміну на інший товар.

Пунктом 1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинного не момент виникнення спірних правовідносин бартер (товарний обмін) визначається, як господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів.

Відповідно до вимог п.7.1. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи та витрати товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни. Відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведеної перевірки відповідачем не встановлено порушень в частині визначення ціни товарів, які були предметом обміну згідно до бартерних договорів, укладених позивачем з ПП ОСОБА_1

Наявність у позивача приміщення, яке використовувалося під склад, підтверджується договорами оренди від 10.01.2006 року та від 09.03.2007 року, де позивачем і зберігався придбаний товар.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем первинні документи свідчать, що передача товару в супроводжувалась заявками на його поставку, накладними на передачу кожної партії товару та податковими накладними.

Суд апеляційної інстанції вважає, що отримавши від продавця товару - ПП ОСОБА_1 видаткові накладні та податкові накладні, які засвідчують факт поставки гофрокартону та гофроящиків. оприбуткувавши їх в бухгалтерському обліку та здійснивши розрахунок за отриманий товар шляхом передачі іншого товару, позивач правомірно відносив вартість витрат гофрокартону та гофроящиків до валових витрат відповідних звітних періодів.

Крім того, факт реального виконання бартерних договорів : усного за 2006 рік та письмового №2 від 10.01.2007 року та поставки гофроящиків та гофорокартону від ПП ОСОБА_1 в період з 01.12.2006 року по 31.12.2007 року на загальну суму 323020,84 грн., в тому числі ПДВ в сумі 53835,47 грн. встановлений постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року по справі №2-а-107/08 за позовом корпорації «Укрпромфарфор «Елікор-Україна» до державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області, яка набрала законної сили 22 вересня 2009 року, а відтак відповідно до положень ч.1 ст. 72 КАС Україні не підлягає доказуванню.

Зокрема, вказаною постановою суду від 13 серпня 2008 року по справі №2-а-107/08 Хмельницький окружний адміністративний суд в результаті дослідження первинних документів, наданих позивачем, які підтверджують факт поставки товару від ПП ОСОБА_1 корпорації «Укрпромфарфор» Елікор-Україна» за бартерним договором встановив, що усний договір на поставку гофрокартону 2006 року та бартерний договір № 2 від 10.01.2007 р. відповідають вимогам діючого цивільного законодавства.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності висновків ДПІ в Полонському районі Хмельницької області, викладених в акті № 14/23/31919238 від 21.01.2009 року, з приводу нікчемності бартерного договору № 2 від 10.01.2007 року і відсутності у позивача права на включення до валових витрат суми 323 020,84 грн., а отже податкове повідомлення-рішення № 0000472301/0 від 05.02.2009 року правомірно визнано недійсним та скасовано судом першої інстанції в частині основного платежу 67 297,0грн. та штрафних санкцій в сумі 33 650,0 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 21.01.2009 року щодо безпідставного включення позивачем до валових витрат суми 161 738,43 грн. на придбання від ПП «Магнолія» гофроящиків, гофрокартону і фільтротканини та, відповідно, заниження податку на прибуток в сумі 33 653,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні-серпні 2007 року корпорацією «Укрпромфарфор» Елікор-Україна» віднесено витрати в сумі 161738,43 грн. по господарській операції з придбання від ПП «Магнолія» гофроящиків та гофорокартону відповідно до усного бартерного договору до складу валових витрат.

Виконання усного бартерного договору підтверджується оформленими сторонами накладними та відповідно податковими накладними з аналогічним номерами та датами.

На підставі значених вище податкових та видаткових накладних, позивач в період з травня по серпень 2007 року відніс до валових витрат відповідних звітних періодів витрати в загальній сумі 161738,43 грн. по господарській операції з придбання від ПП «Магнолія» гофрояшиків, гофрокартону і фільтротканини.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що зі змісту наданих позивачем податкових накладних та накладних, оформлених ПП «Магнолія» враховуючи відсутність будь-яких інших документів, не можливо встановити реальний характер взаємовідносин позивача та ПП «Магнолія», оскільки в матеріалах справи відсутній письмовий договір між позивачем та ПП «Магнолія»; накладні № 36 від 18.05.2007 року, № 47 від 15.06.2007 року, № 97 від 24.07.2007 року, № 95 від 30.07.2007 року, № 116 від 28.08.2007 року. № 96 від 02.08.2007 року і № 99 03.08.2007 року підписані невстановленими особами без зазначення їх прізвищ та посад; позивачем не надано доказів встановлено здійснення розрахунку за товар, придбаний позивачем від ПП «Магнолія»; у ПП «Магнолія» відсутні транспортні засоби, трудові ресурси та складські приміщення, необхідні для здійснення господарської діяльності.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відомості щодо поставки товару, наведені в накладних та податкових накладних, виписаних ПП «Магнолія» не відповідають дійсності, а єдиною метою та реальними наслідками взаємовідносин корпорації «Укрпромфарфор» Елікор-Україна» та ПП «Магнолія» є обмін документами, на підставі яких позивач збільшив суму валових витрат та відповідно податковий кредит.

Накладні та податкові накладні, оформлені позивачем та його контрагентом ПП «Магнолія» на підставі нікчемного бартерного договору на поставку товару не створюють передбачених ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наслідків щодо включення відображеної в них вартості товару до валових витрат звітних періодів.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції та вважає обгрунтованими висновки ДПІ в Полонському районі Хмельницької області щодо нікчемності бартерного договору № 2 від 10.01.2007 року і відсутності в позивача права на включення до валових витрат витрат в сумі 161 738.43 грн. по операції з придбання від ПП «Магнолія» гофроящиків, гофрокартону і фільтротканини, а податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0, в частині визначення податку на прибуток за основним платежем в сумі 33653,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 16825,0 грн. правомірним.

З приводу податкового повідомлення - рішення ДПІ в Полонському районі Хмельницької області № 0000442301/0 від 05.02.2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з травня по серпень 2007 року позивач відніс до податкового кредиту вказаних звітних періодів податок на додану вартість по операціях з придбання від ПП «Магнолія» гофроящиків, гофрокатону і фільтротканини.

Підставою для формування податкового кредиту слугували виписані ПП «Магнолія» податкові накладні № 36 від 18.05.2007 року, № 47 від 15.06.2007 року, № 97 від 24.07.2007 року, № 95 від 30.07.2007 року, №11б від 28.08.2007 року, № 96 від 02.08.2007 року і № 99 від 03.08.2007 року.

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що право на податковий кредит виникає у платника податку за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

Разом з тим, наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій за нікчемними угодами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що виписані відповідно до нікчемного усного бартерного договору податкові накладні не можуть бути беззаперечними доказами поставки товару від ПП «Магнолія» позивачеві.

Згідно положень пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Враховуючи те, що податкові накладні №36 від 18.05.2007 року, №47 від 15.06.2007 року, № 97 від 24.07.2007 року, № 95 від 30.07.2007 року, №116 від 28.08.2007 року. № 96 від 02.08.2007 року і № 99 від 03.08.2007 року, складені ПП «Магнолія», містять недостовірні відомості щодо поставки товару, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що у позивача відсутнє право на включення до податкового кредиту вказаних в них сум податку на додану вартість.

Таким чином колегія суддів апеляційного суду вважає, що єдиною метою та реальними наслідками укладення позивачем цього договору є заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок безпідставного завищення валових витрат і сум податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість податкового повідомлення рішення ДПІ в Полонському районі Хмельницької області № 0000472301/0 від 05 лютого 2009 року, в частині основного платежу в сумі 33653,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 16 825,0 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0000442301/0 від 05 лютого 2009 року.

Поруч із цим, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0, в частині основного платежу 67297,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 33 650,0 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Полонському районі Хмельницької області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,

суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Полонському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.12.2009 року по справі № 2а-3105/09/2270/4 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з дня направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді З.М.Матковська

Н.В.Савицька