Постанова № 33217822, 28.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 р. Справа №805/8264/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 година 05 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Островській О.М.,

за участю

представника позивача - Медведєва В.Ю. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Костомарової О.Д. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Артемвугілля» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про скасування рішення, -

встановив:

Державне підприємство «Артемвугілля» (далі - Позивач або ДП «Артемвугілля») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки (далі - Відповідач або УПФУ) про визнання дій неправомірними та скасування рішень.

Ухвалою від 17 травня 2013 року відкрито провадження по справі № 805/5374/13-а (а.с.1).

Ухвалою від 04 червня 2013 року позовні вимоги роз'єднані та виділені в самостійні провадження (а.с.23-24).

За результатами автоматизованого розподілу позовні вимоги про скасування рішення відповідача № 4780/32270533 від 30 листопада 2012 року виділені в окреме провадження № 805/8264/13-а (а.с.25).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішення від 30 листопада 2012 року № 4780/32270533 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску прийнято з порушенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виявилося у відсутності погодження центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики; в недотриманні строків його прийняття, а також у тому, при його прийнятті не врахована наявність заборгованості по іншому тарифу, що могло призвести до прийняття одного рішення стосовно звітного базового періоду, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період, а не кількох рішень за відповідний період (а.с.4-6).

В судовому засіданні представник позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, додатково пояснив, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог ст.218 Господарського кодексу України, оскільки відповідачем не врахована відсутність вини позивача у несвоєчасній сплаті єдиного внеску, з урахуванням наведеного просив задовольнити позов та скасувати спірне рішення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення (а.с.76-79) та пояснила, що відповідно до даних картки особового рахунку Державним підприємством «Артемвугілля» не було своєчасно і в повному обсязі сплачено єдиний внесок за ставками 3,6% та 8,41% за березень 2012 року, що слугувало підставою для прийняття спірного рішення, зазначила, що вказане рішення прийнято з дотриманням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому у задоволенні позову просила відмовити.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Артемвугілля» (ідентифікаційний номер 32270533) перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки як платник єдиного внеску за реєстраційним номером 05-11-01-3227.

За даними картки особового рахунку платника єдиного внеску в період з 20 квітня 2012 року по 28 травня 2012 року у позивача існувала недоїмка по сплаті єдиного внеску за ставкою 3,6% та штрафних санкцій, погашення якої здійснювалося за рахунок поточних платежів (а.с.60-61).

Крім того, відповідно до картки особового рахунку платника єдиного внеску в період з 20 квітня 2012 року по 28 травня 2012 року у позивача існувала недоїмка по сплаті єдиного внеску за ставкою 8,41% та штрафних санкцій, погашення якої здійснювалося за рахунок поточних платежів (а.с.62-63).

30 листопада 2012 року першим заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Федченком О.В. на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення № 4780/32270533 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с.65).

Вказаним рішенням до Державного підприємства «Артемвугілля» застосований штраф в розмірі 43 260,06 грн. та нарахована пеня в розмірі 14 571,89 грн. за період з 20 квітня 2012 року по 28 травня 2012 року (а.с.66).

04 грудня 2012 року зазначене рішення надіслане на адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією та отримане останнім 11 грудня 2012 року, що встановлено на підставі фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.64).

Оскільки 30 листопада 2012 року (день прийняття рішення) припадало на п'ятницю, а поштове відправлення здійснено 04 грудня 2012 року (вівторок), суд дійшов висновку, що спірне рішення надіслане протягом трьох робочих днів.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Пенсійного фонду України, про що свідчать скарги від 17 грудня 2012 року № 14/2-13 (а.с.9-11) та від 24 січня 2013 року № 14/2-16 (а.с.14-16).

Як вбачається зі змісту рішень Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08 січня 2013 року № 152/08 (а.с.12-13) та Пенсійного фонду України від 28 березня 2013 року № 7956/09-10 (а.с.17), скарги Державного підприємства «Артемвугілля» залишені без задоволення.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах. У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Зважаючи на викладене, у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Предметом спору по справі є рішення суб'єкта владних повноважень, яке підлягає перевірці на відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Ст.2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що передбачено ст.3 Закону № 2464.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язки платників єдиного внеску визначені ч.2 ст.6 Закону № 2464, п.1 якої передбачений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, Державне підприємство «Артемвугілля» як платник єдиного внеску зобов'язано своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Згідно з положеннями ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п.4 і 5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою, про що свідчать положення п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464.

Відповідно до ч.6 ст.25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що вказаний механізм забезпечує рівність платників у додержанні платіжної дисципліни та відповідальності у разі її порушення, забезпечує рівність застрахованих осіб в частині зарахування періодів роботи до страхового стажу, у разі якщо страхувальник має борги зі сплати єдиного внеску, оскільки до страхового стажу включаються періоди роботи по мірі сплати боргів у чіткому календарному порядку.

Як вбачається зі змісту карток особового рахунку платника єдиного внеску, сплачені Державним підприємством «Артемвугілля» поточні суми єдиного внеску (авансові платежі) зараховувалися в рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Суд відзначає, що маючи несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і сплачуючи при цьому поточні суми єдиного внеску, платник не вважається таким, що своєчасно виконав свої зобов'язання за поточний період, оскільки в силу імперативних вимог ч.6 ст.25 Закону № 2464 органи ПФУ зобов'язані направити цей платіж на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій. Як наслідок, спрямування платником грошових коштів на виконання поточних зобов'язань шляхом визначення відповідного призначення платежу не може змінювати направлення цих коштів на сплату недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

З огляду на те, що Державне підприємство «Артемвугілля» сплачувало поточні авансові платежі за спірні періоди, а грошові кошти були зараховані відповідачем на погашення існуючої недоїмки з єдиного внеску, позивач як платник єдиного внеску належним чином не виконав обов'язок, покладений на нього п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464.

Позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на нього обов'язків.

Так, згідно з ч.11 ст.9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Завданням Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, що було передбачено ч.1 ст.12 Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснював контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, що вбачається зі змісту ч.2 ст.12 Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

П.6 ч.1 ст.13 Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав право Пенсійного фонду та його територіальних органів застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до п.6 ч.11 ст.25 Закону № 2464 в редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення, територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Згідно з пп.7.2.2. п.7.2. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, відповідно до ч.11 ст.25 Закону № 2464 органи Пенсійного фонду застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Відповідно до п.7.5. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк їх сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з позитивним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами перевірок, або актами звірок, або повідомленням-розрахунком; рішення суду; документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від'ємним значенням; рішення про виключення з Державного реєстру підприємств та організацій України; свідоцтво про смерть фізичної особи.

За правилами п.7.7. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках. Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску. Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника єдиного внеску під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення, відповідач діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з дотриманням критеріїв, наведених у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З приводу посилання позивача на те, що спірне рішення прийнято без погодження з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, суд відзначає наступне.

Ч.14 ст.25 Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Аналіз наведеної норми зумовлює висновок, що погодженню з центральним органом виконавчої влади підлягав порядок нарахування пені та застосування штрафів, передбачених Законом № 2464, який встановлюється правлінням Пенсійного фонду, тобто нормативно-правовий акт, а не кожне окреме рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року № 21-5.

Постанова правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року № 21-5 прийнята за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України, яке відповідно до п.1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року № 1035/2000, в редакцій, чинній на дату погодження, було спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Стосовно посилання позивача на порушення відповідачем триденного строку на прийняття рішення, суд відзначає наступне.

Як зазначалося вище, ч.14 ст.25 Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Наведена норма свідчить, що строк три робочі дні встановлений для надіслання рішення про застосування штрафу та нарахування пені, а не для прийняття такого рішення.

Такий висновок узгоджується з правилами ч.16 ст.25 Закону № 2464, відповідно до якої строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до ч.12 ст.9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

З урахуванням наведеного, суд не приймає посилання позивача на положення ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, як на підставу для скасування спірного рішення, згідно з якою учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, окрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачем, на користь якого ухвалене рішення, не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.1-15, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Артемвугілля» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про скасування рішення від 30 листопада 2012 року № 4780/32270533 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 28 серпня 2013 року.

Постанова складена у повному обсязі 02 вересня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексом адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.