Постанова № 33217365, 28.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2013 року Справа № 812/6883/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області

про скасування вимоги від 04 березня 2013 року № Ф/37,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 812/6883/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги від 04 березня 2013 року № Ф/37 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 4010,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 березня 2013 року листом з рекомендованим повідомленням про вручення № 9340400900378 він отримав повідомлення-розрахунок від 28 лютого 2013 року № 2972/03-14/1 несплаченого єдиного внеску за 2011 рік разом з вимогою про сплату недоїмки від 04 березня 2013 року № Ф/37, якою вимагається перерахування грошових коштів у розмірі 4010,30 грн. на рахунок управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. 14 березня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про узгодження вимоги від 04 березня 2013 року № Ф/37, на яку отримав рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 18 березня 2013 року № 3581/03-14/1 про відмову у скасуванні вимоги про сплату недоїмки від 04 березня 2013 року № Ф/37. 01 квітня 2013 року позивачем була подана скарга до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 18 березня 2013 року № 3581/03-14/1. Скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області рішенням від 23 квітня 2013 року № 2903/0310 залишило без задоволення, а вимогу від 04 березня 2013 року № Ф/37 - без змін. Після цього позивач оскаржив це рішення до Пенсійного фонду України. 02 липня 2013 року листом з рекомендованим повідомленням про вручення № 0101406830293 позивач отримав рішення Пенсійного фонду України від 17 червня 2013 року № 15423/0910, зі змісту якого стало зрозуміло, що його скарга від 20 травня 2013 року, як і попередня, не розглядалась.

ОСОБА_1 вважає, що вимогу від 04 березня 2013 року № Ф/37 складено на підставі підроблених документів не утвореною та у зв'язку з цим неправоздатною та недієздатною приватною особою - суб'єктом господарської діяльності, яка не має жодного відношення до органів державної влади, у зв'язку з чим зазначена вимога є незаконною та підлягає скасуванню. Вимогу від 04 березня 2013 року № Ф/37 видано управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, яке є приватною юридичною особою і не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки вказана юридична особа ніколи не утворювалась Пенсійним фондом України та відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстрована за НОМЕР_3 як суб'єкт господарської діяльності, що підтверджується довідкою АБ № 584974 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Однак згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 16826433 (серія АВ № 203071) управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зареєстровано 13 листопада 2002 року. Дані обставини, вказав позивач, підтверджують фіктивну реєстрацію відповідача, оскільки станом на 10 червня 1994 року (дата реєстрації з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) ніяких управлінь у Пенсійного фонду України взагалі не існувало, а станом на 13 листопада 2002 року (дата реєстрації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) не існувало жодного розпорядчого акта про утворення такого органу Пенсійного фонду України, як управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Крім того, як вбачається з витягу № 16826433 управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не було створено у результаті перетворення, оскільки відомості про створення цієї юридичної особи шляхом перетворення відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

ОСОБА_1 вважає, що управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не існує, оскільки ніколи не утворювалось. У відповідача відсутня правоздатність, а отже вимога від 04 березня 2013 року № Ф/37 є незаконною, оскільки видана неіснуючою, фіктивно зареєстрованою і на підставі цього недієздатною особою, яка взагалі не може мати ні прав, ні обов'язків.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належний чином (арк. справи 41). У позовній заяві позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 35-36, 42, 84). У запереченнях проти позову від 21 серпня 2013 року № 10705/09-16/1 управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області просило розглядати справу за відсутності представника управління (арк. справи 44-46).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що згідно із пунктом 3 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для даної категорії платників єдиного внеску єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7 % від суми, що визначаються такими платниками самостійно, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зазначені платники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше 20-числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому базовим звітним періодом згідно з частиною 8 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є календарний рік. Враховуючи положення статті 22 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік», якою установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 грн., з 1 квітня - 960 грн., з 1 жовтня - 985 грн., з 1 грудня - 1004 грн., мінімальний страховий внесок у 2011 році у місячному розмірі становить: з 01 січня - 326,53 грн., з 1 квітня - 333,12 грн., з 1 жовтня - 341,80 грн., з 1 грудня - 348,39 грн. Станом на 31 березня 2013 року відповідачем не сплачено єдиний внесок за 2011 рік в сумі 4010,30 грн. Суми єдиного внеску своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені Законом, обчислені територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, вважають недоїмкою і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій. Відповідно до пункту 4 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. На підставі статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994-18289, органи пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Таким чином, резюмує відповідач, вимога від 04 березня 2013 року № Ф/37 про сплату боргу, надіслана позивачеві як фізичній особі - підприємцю, є правомірною.

Щодо питання правосуб'єктності управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відповідач зазначив, що реформування системи територіальних органів Пенсійного фонду України в 2002 році, у тому числі утворення районних, міських, районних у містах управлінь Пенсійного фонду України, і, зокрема, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, відбувалося перед усім у зв'язку із прийняттям Закону України від 17 січня 2002 року № 2981-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду». Згідно відомостей із Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи місцем проведення державної реєстрації управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області є виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області, дата проведення державної реєстрації - 13 листопада 2002 року. Таким чином, зазначив відповідач, починаючи з 2002 року діє управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований фізичною особою - підприємцем виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 22 березня 1999 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 2 383 017 0000 003985, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 22 березня 1999 року, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_4, а також інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, технічним адміністратором якого є державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», станом на 20 серпня 2013 року (арк. справи 34, 61, 62).

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закону № 2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 (тут і надалі посилання на норми зазначеного Закону наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

ОСОБА_1 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як платник страхових внесків, про що свідчить заява про реєстрацію платником збору від 25 березня 1999 року (арк. справи 63), та з огляду на положення пункту 4 частини 1 статті 4, пунктів 2 та 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є платником єдиного внеску з 01 січня 2011 року.

Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 01 квітня 2011 року серії НОМЕР_2 та довідки Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 23 серпня 2013 року за № 2722/12-14-17.01/20 у 2011 році ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність на умовах сплати єдиного податку (арк. справи 18, 87).

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 21 серпня 2013 року б/н, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 16 грудня 2012 року (арк. справи 82).

Статтею 1 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунковою як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць,за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті.

Частиною 11 статті 8 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 22 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні. Таким чином, мінімальний страховий внесок у 2011 році у місячному розмірі становить: у січні-березні 2011 року по 326,53 грн. щомісячно, у квітні-вересні 2011 року по 333,12 грн. щомісячно, у жовтні-листопаді 2011 року по 341,80 грн. щомісячно, у грудні 2011 року в сумі 348,39 грн.

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла до 12 червня 2012 року) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла з 12 червня 2012 року до 13 жовтня 2012 року) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла до 13 жовтня 2012 року) базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діє з 13 жовтня 2012 року) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діє з 13 жовтня 2012 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З 06 серпня 2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 2464, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 25 Закону № 2464 серед іншого встановлено:

- рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами;

- територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;

- платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею;

- у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;

- у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки;

- у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються;

- строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

У відповідності із пунктом 3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за № 1014/18309, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік (в редакції, яка діяла до 15 січня 2013 року).

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок), за 2011 рік, при терміні формування та подання звіту один раз на рік до 1 квітня 2012 року, не подав, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік не обчислив та не сплатив.

Оскільки ОСОБА_1 у 2011 році здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування і відповідно до положень частини 4 статті 4 Закону № 2464 від сплати за себе єдиного внеску не звільнений, позивач має сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік не менше за розмір мінімального страхового внеску, який складає 4010,30 грн. Зазначена сума у відповідності із пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 вважається недоїмкою.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначає Інструкція про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994-18289 (далі - Інструкція № 21-5).

Інструкція № 21-5 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 6.3 розділу 6 Інструкції № 21-5 (тут і надалі посилання на норми зазначеної Інструкції наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті. У зазначеному випадку вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого (зменшеного) єдиного внеску.

Відповідно до вимог частини 4 статті 25 Закону № 2464 та пункту 6.3 розділу 6 Інструкції № 21-5 управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області надіслало позивачу повідомлення-розрахунок від 28 лютого 2013 року № 2972/03-14/1 про донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 4010,30 грн. та вимогу про сплату недоїмки від 04 березня 2013 року № Ф/37 на зазначену суму, які отримані останнім 09 березня 2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 48, 49, 50).

Вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 04 березня 2013 року № Ф/37 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 4010,30 грн. позивач оскаржив в адміністративному порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Пенсійного фонду України за процедурою, встановленою Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-7 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2010 року за № 1096/18391.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 23 квітня 2013 року № 2903/03-10 про результати розгляду скарги і рішенням Пенсійного фонду України від 17 червня 2013 року № 15423/09-10 про результати розгляду скарги скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 04 березня 2013 року № Ф/37 про сплату недоїмки - без змін (арк. справи 59, 60).

При вирішенні даної адміністративної справи, суд вважає доречним визначити терміни «компетенція» та «повноваження». Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, визначених законом, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань, а повноваження - це офіційно надане кому-небудь право якої-небудь діяльності, ведення справ.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Порядок, форма і строки формування та надіслання вимоги про сплату недоїмки встановлені розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289.

Таким чином, у відповідача відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 та розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, є повноваження на формування та надіслання платникам єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області при формуванні та надісланні фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 вимоги від 04 березня 2013 року № Ф/37 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 4010,30 грн. діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 30 серпня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтею 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», розділом 6 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994-18289, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги від 04 березня 2013 року № Ф/37 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 30 серпня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська