Ухвала суду № 33215587, 28.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року справа №805/8107/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 805/8107/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 07.05.2013 року № Ф-413,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05.06.2013 року звернувся з адміністративним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що він є пенсіонером за віком та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька як платник єдиного внеску, зареєстрований як фізична особа-підприємець та обрав спрощену систему оподаткування. Зазначає, що згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» він має бути звільнений від сплати єдиного внеску. В порушення зазначеної норми відповідачем 07 травня 2013 року прийнята вимога № Ф-413 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1191,39 грн. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, у зв'язку з чим просив визнати протиправною та скасувати таку вимогу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано вимогу Управлінням Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про сплату боргу від 07.05.2013 року № Ф-413.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування оскаржуваної постанови та відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску, передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не розповсюджуються на позивача, оскільки останній не досяг пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька та є пенсіонером за віком з 22.02.2011 року (а.с. 6-9).

07.05.2013 року відповідачем прийнята вимога про сплату боргу № Ф-413, якою від позивача вимагалося сплатити борг з єдиного внеску в сумі 1191,39 грн. (а.с. 5 ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, станом на момент прийняття спірної вимоги 07.05.2013 року позивач є отримувачем пенсії за віком та одночасно є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, то він не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058) поняття «пенсія» визначене як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, у випадках, визначених цим Законом та зазначено, що «пенсіонер - це особа, які відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом».

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 26 Закону № 1058 чоловіки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Колегія суддів вважає, що аналіз норм наведених законів дає підстави для висновку, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж визначений частиною першої статті 26 Закону № 1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464 встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і в ній не встановлено ніяких застережень, зокрема, що не можуть бути звільнені від сплати єдиного внеску особи, яким призначено пенсію за віком на пільгових умовах.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 165, 167, 195,197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 805/8107/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 07.05.2013 року № Ф-413 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.