Ухвала суду № 33215409, 22.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року м. Київ К-42780/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Рибченка А.О.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010

у справі № 2а-6536/10/1870

за позовомДочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Кролевецький комбінат хлібопродуктів»доГлухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської областіпровизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Кролевецький комбінат хлібопродуктів» (далі по тексту - позивач, ДП «Кролевецький комбінат хлібопродуктів») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту - відповідач, Глухівська МДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2010 № 0000112301/0, № 0003981701/0 та № 0000102301/0.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112301/0 від 19.07.2010 в частині застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 149025,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003981701/0 від 19.07.2010 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2240,77 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.05.2010 по 29.06.2010 Глухівською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ДП «Кролевецький комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої був складений акт № 746/23/00955911 від 06.07.2010, яким встановлено наступні порушення: пп. пп. 5.3.1, 5.3.2 та 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; абз. «г» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 19.07.2010 № 0000102301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14701,20 грн., у тому числі 10126,00 грн. - основний платіж, 4575,20 грн. - штрафні санкції, № 0000112301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 214455,00 грн., у тому числі 43620,00 грн. - основний платіж, 170835,00 - штрафні санкції та № 0003981701/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 4481,55 грн., у тому числі 1493,85 грн. - основний платіж, 2987,70 грн. - штрафні санкції.

Оскаржуючи вищевказані податкові повідомлення-рішення позивач не заперечує проти донарахованої суми податкового зобов'язання, однак не погоджується з нарахованими штрафними санкціями, посилаючись на те, що з моменту введення мораторію неустойки (штраф, пеня) не нараховуються, а інші санкції не застосовуються.

Крім того, позивач вважає, що штрафні (фінансові) санкції податковим органом визначені з порушенням граничного розміру, визначеного п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд апеляційної інстанції вірно не погодився з висновком суду першої інстанції, який вважає, що дія мораторію поширюється виключно на боргові зобов'язання, що виникли до його введення судом, а тому посилання позивача на протиправність рішення Глухівської МДПІ щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, що мало місце після введення мораторію, є безпідставним. Крім того, суд першої інстанції помилково вважає, що штрафні санкції були визначені відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства.

Щодо посилання відповідача на помилкове застосування судом першої інстанції ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то воно не є обґрунтованим.

Згідно із цією нормою протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання, зокрема грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Застосування положень зазначеної норми можливе з урахуванням змісту поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, який у ст. 1 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Згідно ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу та припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. За поточними зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування», платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, порушення справи про банкрутство ДП «Кролевецький комбінат хлібопродуктів» не надає підстав для звільнення від нарахування та сплати податкових зобов'язань (в тому числі податків, штрафних (фінансових санкцій).

Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, оскільки порушення податкової дисципліни, які слугували підставою для донарахування позивачеві оспорюваних податкових зобов'язань, мали місце після введення мораторію, то застосування штрафних санкцій в силу факту таких правопорушень слід визнати правомірним.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідачем при визначенні суми штрафних (фінансових) санкцій за платежами податок на додану вартість та по податку з доходів найманих працівників було порушено вимоги п. 1.5 ст. 1, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до акту перевірки, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачем мало місце протягом окремих звітних податкових періодів, встановлених за результатами і проведеної документальної перевірки у загальній сумі 341670.00 грн., а саме: за серпень 2007 року в сумі 70500,00 грн., за вересень 2007 року в сумі 105000,00 грн., листопад 2007 року в сумі 120000,00 грн., серпень 2008 року в умі 2550,00 грн., червень 2009 року в сумі 14080,00 грн., листопад 2009 року в сумі 29540,00 грн.

Разом з тим, перевіркою було встановлено завищення податку на додану вартість в окремих податкових періодах на загальну суму 298050,00 грн., у тому числі за лютий 2008 року в сумі 137809,00 грн., за березень 2008 року в сумі 120000,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 40241,00 грн.

Як заниження, так і завищення безпосередньо пов'язані між собою, оскільки є однією операцією. З початку підприємство віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ за фактом отримання товару. В подальшому зазначений договір було розірвано, а податковий кредит відповідним чином відкоригований самостійно платником податку.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000112301/0 від 19.07.2010 було донараховано суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в частині основного платежу - 43620,00 грн.

Також перевіркою було встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 1493,85 грн. в грудні 2008 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 00003981701/0 від 19.07.2010 було донараховано суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в частині основного платежу - 149,85 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

При цьому, пунктом 1.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, за змістом п. 1.5 ст. 1 та п.п. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 наведеного Закону, граничний розмір штрафу 50 відсотків стосується загальної суми недоплати (нарахованого податкового зобов'язання), тобто сума штрафу нараховується у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання та не може становити більше 50 відсотків такого нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, у випадку ДП «Кролевецький комбінат хлібопродуктів» гранична сума штрафу з податку на додану вартість складає 21810 грн. (43620 * 50% = 21810), з податку з доходів фізичних осіб в сумі - 746,93 грн. (1493,85 * 50% = 746,93), а тому податкові повідомлення-рішення № 0000112301/0 від 19.07.2010 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 149025,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003981701/0 від 19.07.2010 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2240,77 грн. не можна вважати правомірними.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)А.О. Рибченко (підпис)С.Е. Острович

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова