Ухвала суду № 33215376, 22.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/66077/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Оковитої А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012

у справі № 2а/1570/6786/11

за позовом Приватного підприємства «Лагос»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лагос» (далі по тексту - позивач, ПП «Лагос») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена комплексна позапланова документальна перевірка фінансової - господарської діяльності з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Лагос» за період з 01.12.2007 по 01.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2010 №59/23-213/32189998.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 22 наказу №92 від 27.04.2000 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі по тексту - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 386354,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 386354,00 грн., а також порушення пп. 7.7.2, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на суму у розмірі 2400255,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011 №0001402301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2400255,00 грн. та №0001382301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 482943,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 386354,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 96589,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів; б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Як зазначено у акті перевірки, від'ємне значення, з якого було сформовано підприємством суму бюджетного відшкодування в сумі 2400255,00 грн., утворилося у період з грудня 2007 року по квітень 2010 року. Вищевказана сума ПДВ була фактично сплачена позивачем у попередніх (відносно червня 2010 року) періодах, як шляхом перерахування постачальникам у складі вартості придбаного товару, так і при розмитнені (оформлені вантажних митних декларацій) при імпорті обладнання для будівництва бетонного вузла, що підтверджується наданими позивачем первинними платіжними документами. Факт сплати не спростовується відповідачем також і в акті перевірки. Таким чином, відсутня підстава для твердження про порушення позивачем пп. 7.7.2 з цього приводу.

Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. З огляду на це, у повній відповідності до даного Закону від'ємне значення р. 26 декларації за травень 2010 року було перенесено платником до р. 23 декларації за червень 2010 року, а за умови відсутності податкового зобов'язання у червні та з метою реалізації права на бюджетне відшкодування - до р. 25.2 декларації за червень 2010 року.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок сум бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судами встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації за червень 2010 року відповідачем не проводилася. Проте, проведеною даною позаплановою виїзною перевіркою підтверджено достовірність відображення ПП «Лагос» від'ємного значення (р. 26 декларації) за лютий - у сумі 2336178,00 грн. за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року - у сумі 2385382,00 грн. щомісячно. Розбіжність між сумою задекларованого бюджетного відшкодування у червні та підтвердженим у акті від'ємним значенням складає 14873,00 грн. Ця сума складається із 7372,00 грн. - значення р.18.2 «Від'ємне значення поточного звітного періоду» податкової декларації за березень 2010 року та із 7501,00 грн. - значення р. 18.2 «Від'ємне значення поточного звітного періоду» податкової декларації за квітень 2010 року, які при відсутності податкових зобов'язань у вказаних періодах у повній відповідності до норм чинного податкового законодавства було перенесено до р. 23 та р. 26 декларації, відповідно, за квітень та травень 2010 року. До матеріалів справи надано копії вищевказаних декларацій та докази їх прийняття податковим органом. Таким чином, суди правильно посилалися на те, що при перевірці дані зазначених декларацій безпідставно не було враховано.

В обґрунтування своїх висновків про завищення бюджетного відшкодування відповідачем зроблено посилання на акти камеральних перевірок та податкові повідомлення-рішення, які винесені на підставі зазначених актів, а саме: акт камеральної перевірки №10540/15-218 та податкове повідомлення-рішення від 31.12.2009 №0010851502; акт камеральної перевірки №2359/15-218 від 19.03.2010 та податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 №0002401502/0; акт камеральної перевірки №2359/15-218 та податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010 №0002721502/0.

Судами вірно зазначено, що вказані акти камеральних перевірок та винесені на підставі них податкові повідомлення-рішення не можуть бути підставою для невизнання бюджетного відшкодування за актом перевірки від 25.02.2010 на суму 2400255,00 грн., оскільки самим цим актом підтверджена наявність від'ємного значення з ПДВ уже в після перевірочних періодах, а саме: за грудень 2009 року - 2215879,00 грн., за січень 2010 року - 2304503,00 грн., за лютий 2010 року - 2336178,00 грн., за березень - жовтень 2010 року - 2385382,00 грн. Оскільки таке від'ємне значення утворилося відповідно до пп. 7.7.1 Закону України №168/97-ВР, то це дає можливість платнику податку скористатися своїм правом на бюджетне відшкодування згідно пп.7.7.2 даного Закону. Так як уся сума від'ємного значення сплачена, то платник має право на бюджетне відшкодування (в межах 1095 днів з дня отримання права на відшкодування).

З огляду на те, що вказаний термін не сплинув на момент декларування бюджетного відшкодування, а від'ємне значення ПДВ у сумі 2385382,00 грн. сплачене, то суди дійшли вірного висновку, що у ПП «Лагос» були законні підстави для декларування бюджетного відшкодування у червні 2010 року незалежно від наявності актів камеральних перевірок та винесених по них податкових повідомлень-рішень, оскільки вказаними актами не позбавлено права платника на від'ємне значення, а податкове законодавство не встановлює обмеження на декларування бюджетного відшкодування у майбутніх періодах у разі, коли у минулих періодах таке право не було підтверджено податковим органом з якихось підстав.

Щодо збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 386354,00 грн., задекларованого ПП «Лагос» у декларації з податку на прибуток за 2009 рік, суди зазначили наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для такого висновку є нарахування підприємством амортизації у податковому обліку на витрати з придбання основних фондів 2, 3 та 4 груп, з посиланням на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР та п. 22 наказу №92 від 27.04.2000 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Проте, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України №334/94-ВР прямо передбачено нарахування амортизації на витрати по придбанню основних фондів. Так, частиною першою пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 зазначенного Закону встановлено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Таким чином, саме вказаною нормою Закону і передбачено, що платник податку здійснює нарахування амортизації саме на витрати по придбанню основних фондів, і саме у такий спосіб вчинив позивач.

Оскільки спірні правовідносини стосуються правомірності нарахування амортизації на витрати по придбанню об'єктів, що відносяться до 2, 3 і 4 груп основних фондів, то слід застосовувати норми пп. 8.3.5 п. 8.3. ст. 8 Закону України №334/94-ВР, яким передбачено, що облік балансової вартості основних фондів, які підпадають від визначення груп 2, 3 і 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4 з метою оподаткування не ведеться. А отже, вказаною нормою Закону встановлюється правило податкового обліку вартості основних фондів 2, 3 і 4 груп - незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Отже, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем неправомірно та необґрунтовано, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами належним чином застосовані норми матеріального та процесуального права. Порушень, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)А.О. Рибченко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова